Працевлаштування іноземців і осіб без громадянства

Правовий статус іноземців і осіб без громадянства, які знаходяться в Україні, регулюється вже новим Законом "Про правовий статус іноземців і осіб без громадянства", що набуло чинності 26.12.2011який і встановлює порядок в'їзду до України і виїзду з України цих категорій осіб. Так, згідно ст. 1 Закону "Про правовий статус іноземців і осіб без громадянства" іноземцем вважається особа, яка не знаходиться в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. Обличчям без громадянства є особа, якої жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.

Іноземці і особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах, користуються тими ж правами і свободами, а також несуть такі ж обов'язки, як і громадяни України, окрім виключень, встановлених Конституцієюзаконами або міжнародними договорами України (ст. 3 Закони "Про правовий статус іноземців і осіб без громадянства"). Іншими словами, працевлаштовані іноземці (обличчя без громадянства) є повноцінними суб'єктами трудових правовідносин нарівні з громадянами України : вони підкоряються внутрішньому трудовому розпорядку, отримують за свою працю заробітну плату, мають право на соціальне забезпечення, на них ведуться трудові книжки в загальновстановленому порядку і ін.

Іноземців і осіб без громадянства можна розділити на тих, що іммігрували в Україну на постійне місце проживання (Закон "Про імміграцію") і що перебувають в Україні тимчасово (регулюється, у тому числі, Правилами оформлення і видачі запрошень іноземцям (обличчям без громадянства) на отримання візових документів для в'їзду до Українизатвердженими наказом МВС України № 524 від 08.10.2008 р.).

З набуттям чинності Закону "Про внесення змін до деяких законів України по послабленню впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення" від 25.12.2008 р., а саме з 13.01.2009 р., змінилися не лише ставки внесків до фондів соціального страхування, але і істотно помінявся порядок працевлаштування в Україні іноземців і осіб без громадянства. Це і не дивно, адже намагаючись захистити від безробіття громадян України, законодавець, у свою чергу, ускладнює роботу і іноземців.

Стаття 8 Закону "Про зайнятість населення" не лише встановила порядок використання праці іноземців в Україні, але і визначила відповідальність за порушення такого порядку.

Так, працедавці мають право на використання праці іноземців і осіб без громадянства на умовах трудового договору тільки за наявності виданого працедавцеві державною службою зайнятості дозволу на використання праці іноземців і осіб без громадянства якщо інше не передбачене міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України.

Згідно ч. 4 ст. 8 ЗУ "Про зайнятість населення" за використання працедавцем праці іноземців (облич без громадянства) на умовах трудового договору без дозволу на використання праці іноземців (облич без громадянства) держслужба зайнятості з працедавця стягне штраф за кожну таку особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плативстановленою законом (з 01.01.2012 р. по 31.03.2012 р. розмір мінімальної заробітної плати дорівнює 1073,00 грн., що складе 21460,00 грн./чел.). Порядок же накладення штрафу визначається центральним органом виконавчої влади у сфері праці і соціальної політики. У разі несплати/відмови від такої оплати вказаного штрафу впродовж місяцяйого стягнення проводиться у встановленому законом порядку, а засоби від стягнутих штрафів поповнюють Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Іноземці і особи без громадянства мають право займатися в Україні інвестиційній, зовнішньоекономічній і іншими видами підприємницької діяльності відповідно до законодавства (ч. 5 ст. 8 ЗУ "Про зайнятість населення"). Вони не можуть призначатися на окремі посади або займатися певною трудовою діяльністю, якщо відповідно до законодавства України призначення на ці посади або заняття такою діяльністю зв'язано з наявністю громадянства України (ч. 6 ст. 8 ЗУ "Про зайнятість населення", ст. 4 Закону "Про державну службу", ст. 51 Закону "Про судоустрій і статус суддів").

Порядок видачі, продовження терміну дії і анулювання дозволів на використання праці іноземців і осіб без громадянства затверджений постановою КМУ від 08.04.2009 р. № 322 (далі - Порядок № 322), який визначає процедуру видачі, продовження терміну дії і анулювання дозволів на використання праці іноземців (облич без громадянства). Дія Близько № 322 поширюється також на іноземців, які спрямовані іноземними суб'єктами господарювання в Україну для виконання певного об'єму робіт або надання послуг на основі договорів (контрактів), ув'язнених між українськими і іноземними суб'єктами господарювання.

Дозвіл на працевлаштування отримує підприємство-працедавець, зареєстроване в центрі зайнятості платником страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) і що не має заборгованості перед ним.

На сьогодні відомий тільки один закон, що передбачає працевлаштування іноземців без отримання дозволу на працевлаштування (ч. 2 ст. 35 Закону "Про угоди про розділ продукції").

Згідно п. 5 Близько № 322 для отримання дозволу на використання праці іноземця працедавець подає в центр зайнятості такі документи:

• заява;

• дві кольорові фотокартки (розміром 3,5 х 4,5 см);

• обгрунтування доцільності використання праці іноземця і можливості створення для нього відповідних умов для перебування і роботи;

• документ (наказ, витяг з протоколу, доручення і тому подібне), оформлений в установленому порядку, який засвідчує право особи представляти інтереси працедавця в центрі зайнятості;

• довідка органу державної податкової служби про сплату працедавцем податків і зборів (обов'язкових платежів);

• довідка центру зайнятості про відсутність у працедавця заборгованості перед Фондом;

• квитанція про внесення плати за розгляд заяви;

• копія проекту трудового договору (контракту), засвідчена працедавцем;

• довідка, скріплена друком і завірена підписом працедавця, про те, що робоче місце або посада, на якому використовуватиметься праця іноземця, відповідно до законодавства, не пов'язані з приналежністю до громадянства України і не потребують надання допуску до державної таємниці;

• довідка органу внутрішніх справ про відсутність (наявності) судимості у іноземця, який на момент оформлення дозволу знаходиться на території України;

• довідка уповноваженого органу країни походження (перебування) про те, що іноземець, який на момент оформлення дозволу знаходиться за межами України, не відбуває покарання за скоєння злочину і не знаходиться під слідством;

• копію статуту працедавця, засвідчену в установленому порядку;

• копії документів про освіту або кваліфікацію іноземця;

• копії сторінок паспортного документу іноземця, що містять основні ідентифікаційні дані.

На практиці найбільші складнощі виникають при складанні листа-обгрунтування. У нім треба привести аргументи, що пояснюють, чому на цю посаду неможливо прийняти громадянина України і необхідно притягати на роботу іноземця.

За розгляд заяви про надання дозволу на використання праці іноземця і продовження терміну його дії з працедавця робиться плата в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат (з 01.01.2012 р. по 31.03.2012 р. розмір мінімальної заробітної плати дорівнює 1073,00 грн., що складе 4292,00 грн.) (п. 15 Близько № 322).

Згідно п. 10 Близько № 322 дозвіл на працевлаштування видається на період до одного року. Для продовження терміну дії цього дозволу працедавець подає в центр зайнятості не пізніше чим за місяць до закінчення терміну дії дозволу відповідні документи (згідно п. п. 5, 6 Близько № 322). Дозвіл на працевлаштування іноземця є бланком строгої звітності, тому на працедавця покладено зобов'язання по поверненню бланка в службу зайнятості після закінчення терміну його дії.

У течію трьох робочих днів з дати початку і припинення роботи іноземця працедавець письмово повідомляє центр зайнятості про дату початку і припинення роботи, а також забезпечує реєстрацію паспортного документу іноземця у відповідному територіальному органі або підрозділі ГМС, про що впродовж п'яти робочих днів інформує центр зайнятості (п. 17 Близько № 322).

Якщо іноземець без поважних причин не став до роботи в передбачений трудовим договором (контрактом) термін, працедавець в течію трьох робочих днів повинен письмово повідомити про це в територіальний орган або підрозділ ГМС, державної пограничної служби і центр зайнятості. У разі анулювання дозволу на використання праці іноземця або у разі, коли іноземець без поважних причин не приступив до роботи в передбачений трудовим договором (контрактом) термін, іноземця може бути видворено за межі України. Працедавець, який запросив до себе на роботу такого іноземця, відшкодовує державі витрати, пов'язані з його видворенням, в порядку, встановленому законом (п. 18 Близько № 322).

Розірвання трудового договору з іноземцем (обличчям без громадянства) здійснюється на загальних підставах, якщо інше не встановлене умовами контракту або положеннями спеціального законодавства.

Оплата праці іноземців і осіб без громадянства:

Заробітна плата іноземцям (обличчям без громадянства) нараховується і виплачується, як правило, в гривнях (ст. 23 ЗУ "Про оплату праці").

Для цілей оподаткування прибутків ключовим є визначення резидентного статусу. Так, нерезиденти законодавчо визначені як фізичні особи, що не підпадають під визначення резидентів. У свою чергу, резидент - ця фізична особа, що має місце проживання в Україні (пп. пп. 14.1.213, 14.1.122 Податкового кодексу України).

Стаття 103 Податкового кодексу України регулює порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування відносно повного або часткового звільнення від оподаткування прибутків нерезидентів з джерелом їх походження з України.

Об'єктом оподаткування, згідно п. 134.1.2 Податкового кодексу України, являється дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно ст. 160 Податкового кодексу України (особливості оподаткування нерезидентів) з джерелом його походження з України. Пункт 163.2 Податкового кодексу України визначає об'єкт оподаткування нерезидента - фізичної особи зі встановленою податковою ставкою (ст. 167 Податкового кодексу України) у розмірі 15 % (17 %).

Також необхідно звернути увагу, що Законом "Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. виключена ст. 5 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", що визначала коло осіб, що не підлягають державному соціальному страхуванню від безробіття, серед яких були, зокрема, і "іноземці, і особи без громадянства, тимчасово працюючі по найму в Україні".

З цього виходить, що іноземці і особи без громадянства підлягають державному соціальному страхуванню від безробіття. Таким чином, виплачувавши їм дохід у вигляді заробітної плати, треба утримувати внесок до Фонду соціального страхування на випадок безробіття. Нарахування внесків до Фонду соціального страхування на випадок безробіття здійснюється в загальному порядку (1,6 % або 2,2 % - залежно від того, працює такий іноземець на підприємстві або ні).

__________________________

"ЮРИСТ & ЗАКОН" - це електронний аналітичний тижневик, що входить в інформаційно-правові системи ЛІГА :ЗАКОН і створений спеціально для юристів і фахівців, що потребують якісної аналітичної інформації про зміни, що відбуваються в правовому полі України. З питань придбання "ЮРИСТ & ЗАКОН" звертайтеся до менеджерам ЛІГА :ЗАКОН чи до регіональним дилерам.