МОЗ затвердило Інструкцію про встановлення причинного зв’язку смерті з виробничими випадками

Міністерство охорони здоров'я затвердило Інструкцію про встановлення причинного зв'язку смерті з нещасним випадком на виробництві, професійним захворюванням чи аварією.

Відповідний наказ від 17 жовтня 2025 року № 1580 набере чинності з дня офіційного опублікування.

З дня набрання чинності зазначеним документом втратить чинність наказ МОЗ від 15 листопада 2005 року № 606 "Про затвердження Інструкції про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом".

Затверджена Інструкція визначає порядок встановлення експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи причинного зв'язку смерті з нещасним випадком на виробництві, професійним захворюванням чи аварією під час проведення оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.

Для розгляду питання про встановлення причинного зв'язку смерті з нещасним випадком на виробництві, професійним захворюванням чи аварією лікуючий лікар потерпілого, у якого при житті було встановлено професійне захворювання або інше ушкодження здоров'я, що спричинило стійку втрату професійної працездатності, формує в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи електронне направлення на оцінювання.

До нього додає скановані копії таких документів:

1) направлення роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання (отруєння) або суду;

2) лікарського свідоцтва про смерть або фельдшерської довідки про смерть за формами, затвердженими наказом МОЗ від 8 серпня 2006 року № 545, довідки про причину смерті;

3) посмертного епікризу, складеного лікуючим лікарем закладу охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні померлий;

4) медичної карти амбулаторного хворого за формою, затвердженою наказом МОЗ від 14 лютого 2012 року № 110, з описом її змісту, зробленим закладом охорони здоров'я (за наявності);

5) протоколу патолого-анатомічного дослідження за формою, затвердженою наказом МОЗ від 14 лютого 2012 року № 110, чи висновку експерта (акта судово-медичного дослідження) та висновку експерта (акта судово-гістологічного дослідження), оформлених відповідно до наказу МОЗ від 17 січня 1995 року № 6 (якщо вони були проведені);

6) актів розслідування за формами, встановленими у Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів від 17 квітня 2019 р. № 337 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві", та документів, складених за результатами розслідування нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві до набрання чинності цією постановою;

7) акта медико-соціальної експертної комісії або витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи померлого (подається на підставі даних останньої довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності та/або визначення відсотків втрати професійної працездатності, яку надає заявник) (за наявності).

Якщо необхідно отримати додаткову медичну документацію (медичні карти стаціонарного хворого, рентгенологічні знімки, електрокардіограми та ін.), гістологічні препарати, для розгляду причинного зв'язку смерті з нещасним випадком на виробництві, професійним захворюванням чи аварією, експертна команда може відкласти розгляд справи до їх отримання, але не більше ніж на 60 календарних днів.

Причинний зв'язок смерті з нещасним випадком на виробництві, професійним захворюванням чи аварією визначається на основі таких критеріїв:

1) перебіг основного і супутніх захворювань, що підтверджуються клініко-інструментальними методами обстеження, висновками спеціалізованих закладів охорони здоров'я, результатами патологоанатомічного дослідження або судово-медичної експертизи у разі їх проведення;

2) ускладнення професійного захворювання або іншого ушкодження здоров'я під час їх настання та ступінь тяжкості, що підтверджені клініко-інструментальними методами обстеження за життя у закладі охорони здоров'я або висновками лікарів відповідного профілю з урахуванням етіопатогенетичного зв'язку ускладнень з основним захворюванням та безпосередньою причиною смерті;

3) можливість регресування чи прогресування окремих форм професійної патології з моменту припинення дії шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища.