Завершити серію публікацій проекту КПК пропонуємо розглядом нововведень, що стосуються заходів припинення, яких в проекті немало.
Отже, проектом передбачаються наступні заходи припинення в порядку збільшення їх суворості : особисте зобов'язання, особисте поручительство, запорука, домашній арешт, утримання під вартою. Тимчасовим заходом припинення названо затримання. Не увійшли до переліку заходів припинення передбачені на сьогодні підписка про невиїзд, поручительство громадської організації або трудового колективу, а також нагляд командування військової частини.
Першою істотною зміною із запропонованих є покладання функції ухвалення рішення про застосування будь-хто заходи припинення на суд. Під час досудового розслідування запобіжного заходу застосовуються слідчим суддею по клопотанню слідчого, погодженому з прокурором, або по клопотанню прокурора, а в ході судочинства - судом по клопотанню прокурора. При чому слідчий або прокурор повинні переконати суд, що жоден з м'якших заходів припинення не може запобігти рискам, на які вони посилаються, як на основу застосування тієї або іншої міри. Ймовірно, ухвалення таких рішень виняткове судом послужить ефективнішій гарантії прав осіб, до яких заходи застосовуються.
Запобіжний захід у виді особистого зобов'язаньа полягає в покладанні на підозрюваного (обвинуваченого) зобов'язання виконувати певні обов'язки, перелік яких є вичерпним.
Серед цих обов'язків є як передбачені діючим КПКзокрема, явка до посадовця в певний час або з певною періодичністю, невиїзд з певного населеного пункту, повідомлення про зміну місця проживання або роботи, утримується від спілкування з певними особами або спілкування з ними з дотриманням встановлених умов, невідвідування певних місць, здача на зберігання паспорта або інших документів для виїзду за кордон, так і нові - обов'язок докласти зусилля до пошуку роботи або для навчання, пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності, носити електронний засіб контролю.
Що стосується останнього, застосування такого засобу полягає в закріпленні на тілі підозрюваного (обвинуваченого) пристрою, яке дозволяє відстежувати і фіксувати його місцезнаходження. Такий пристрій має бути захищений від самостійного зняття, ушкодження або іншого втручання в його роботу з метою ухилення від контролю, а також сигналізувати про спроби людини здійснити такі дії. Засоби контролю не повинні істотно порушувати нормальний устрій життя людини, викликати значні незручності при шкарпетці або представляти небезпеку для життя і здоров'я.
Якщо зараз вищеперелічені обов'язки - це додаткові обов'язки, вживані разом із запобіжним (відмінною від утримання під вартою) заходом, і що не носять самостійного характеру, то за проектом накладення одного з них є самостійним запобіжним заходом.
Про накладення таких обов'язків підозрюваний або звинувачуваний повідомляється під розпис. У разі порушення зобов'язання, можуть застосовуватися суворіші заходи, а також накладатися грошове стягнення в розмірі до 2-х мінімальних заробітних плат.
Особисте поручительство не зазнало істотних змін. Як і раніше, воно полягає в наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає заслуговуючими довіри, письмового зобов'язання про те, що вони доручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків (а не просто за забезпечення належної поведінки, як це передбачено зараз)про яких ми вже згадували, характеризуючи особисте зобов'язання. Поручителі також зобов'язуються при необхідності доставити підозрюваного (обвинуваченого) в орган досудового розслідування або до суду на першу вимогу.
Нововведенням є можливість залучення усього лише одного поручителя у тому випадку, коли ним є особа, заслуговуюча особливої довіри. Діючий КПК передбачає, що поручителів повинно бути не менше два.
Якщо поручитель не зможе виконати своїх обов'язків, на нього буде налагшаться стягнення залежно від тяжкості злочинуу якому підозрюється (звинувачується) підозрюваний (обвинувачений). Чітка градація сум стягнення по категоріях злочинів також є новим явищем.
Абсолютно новим запобіжним заходом, запропонованим законопроектом, є домашній арештякий полягає в забороні підозрюваному (обвинуваченому) покидати житло цілодобово або в певний період доби. Домашній арешт може застосовуватися тільки до особи, підозрюваної (обвинуваченому) в скоєнні злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного (обвинуваченого), який знаходиться під домашнім арештом, мають право являтися в житлі цієї особи, вимагати надання усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю. Термін утримання особи під домашнім арештом не може перевищувати 2-х місяців, але при необхідності може бути продовжений і до 6-ти місяців.
Дещо змінений інститут утримання під вартою. Так, згідно з проектом, для застосування такого запобіжного заходу прокурор повинен буде довести суду, що застосування м'якших заходів не зможе забезпечити ризиків, у зв'язку з якими такі заходи застосовуються.
Проект передбачає більше розгорнуту класифікацію осіб, до яких застосовано утримання під вартою, і обставин, які мають бути доведені суду.
Революційним нововведенням можна назвати правило про те, що при постанові визначення про застосування міри припинення у вигляді утримання під вартою слідчий суддя, суд зобов'язані визначити також і розмір запоруки, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним (обвинуваченим) покладених на нього обов'язків (при внесенні запоруки утримання під вартою до особи застосовуватися не буде). Слідчий суддя, суд мають право не визначити розмір запоруки тільки в карному виробництві відносно злочинів, здійснених із застосуванням насильства або загрозою його застосування, злочинів, що викликають загибель людини, а також відносно особи, відносно якої в цьому виробництві вже обирався запобіжний захід у вигляді запоруки, проте була ним порушена. Слід зазначити, що інших істотних змін в застосуванні запоруки як запобіжного заходу проект КПК не передбачає.
Термін дії постанови слідчого судді, судна про утримання під вартою або продовженнями терміну утримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (діючий КПК передбачає термін утримання під вартою в 2 місяці).
Згідно з проектом, сукупний термін утримання під вартою підозрюваного (обвинуваченого) в ході досудового розслідування, не повинен перевищувати: 6 місяців - в карному виробництві по злочинах невеликої і середньої тяжкості, і 12 місяців - в карному виробництві по тяжких або особливо тяжких злочинах. Таким чином, можна говорити про зниження граничних термінів утримання під вартою в карному виробництві по тяжких і особливо тяжких злочинах (по діючому КПК вони можуть подовжуватися до 19 місяців) і одночасно - про збільшення таких термінів для виробництва по злочинах невеликої і середньої тяжкості (по діючому КПК максимальний - 4 місяці).
Клопотання про продовження терміну утримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за узгодженням з прокурором не пізніше чим за п'ять днів до закінчення дії попередньої постанови про утримання під вартою. Таким чином, можна зробити висновок, що більше не треба буде погоджувати клопотання про продовження термінів утримання під вартою з Генпрокурором або його заступником при продовженні на триваліші терміни.
