Самою очікуваною подією минулого року було прийняття нової редакції Митного кодексу України. Проте, у зв'язку з очевидними внутрішніми протиріччями документу і гострою критикою з боку громадськості, ці очікування переносяться на поточний рік - затверджений Верховною Радою Проект нового Митного Кодексу 21 грудня 2011 року був ветований. Наступною вірогідною датою набуття чинності нової редакції Кодексу, за словами Президента, може стати лише 1 січня 2013 року. На думку юристів AstapovLawyers, це відстрочення, з одного боку, дозволяє полегшено зітхнути декларантам, у яких вже накопичилося багато питань в частині виконання вимог нового документу, а з іншого боку, зобов'язує законотворців набрати повітря в груди і з новими силами критичніше переглянути прийнятий проект.
Проект нової редакції Митного кодексу на сьогодні містить достатню кількість неузгоджених положень, які вже не раз обговорювалися фахівцями і викликали нерозуміння практиків, що суперечать чинному законодавству.
Так, однією з основних новел Кодексу повинен стати компроміс сторін - світова угода між порушником митних правил і митним органом. Наслідки досягнення такого компромісу для порушника неоднозначні, відмічають юристи. Передусім, особа, відносно якої здійснюється провадження у справі про правопорушення цим обличчям митних правил, зобов'язується внести до державного бюджету засоби в сумі, рівній сумі штрафу, передбаченого санкцією відповідної статті Митного Кодексу. Таким чином, особа, яка поки що не притягає до відповідальності, добровільно і в повному об'ємі визнає себе винним. Позитивний ефект цієї норми, ймовірно, передбачається в спрощенні життя правопорушника, що розкаявся, який не зацікавлений в тривалих розглядах з очевидним результатом подій (накладенням штрафів), а також з можливістю подальшого митного оформлення задекларованого товару митними органами.
|
Лілія Павлова |
Нова редакція Митного кодексу хоча і скорочує кількість контролюючих органів і процедур при митному оформленні вантажу, акумулюючи владу в руках митних органів, проте випускає з уваги ряд істотних деталей, що обмежують об'єм повноважень і визначають порядок їх реалізації. Такі недоліки можуть привести до зловживань або конфліктів сторін. Зокрема, це стосується порядку проведення документальних виїзних перевірок. Проект Кодексу наділяє митні органи повноваженням проводити огляд будь-яких приміщень підприємства, не даючи визначення, що таке "огляд" і де його межі. Додатково, митні органи наділяються правом відбирати проби і / або зразки товарів, якщо є така можливість. На жаль, проект не визначає порядок такого відбору, а також максимально допустиму кількість товару, який може бути відібраний митниками, і можливість повернення раніше відібраних зразків. Така комбінація положень Митного Кодексу ризикує привести до конфіскації товару в необмежених масштабах (і вартості).
На практиці, у багатьох іноземних клієнтів при імпорті/експорті товарів виникають проблеми, пов'язані з договірною базоюособливо якщо вона містить нові або нетипові для української практики контрактні елементи. Зокрема, ввезення товарів по договорах міжнародного оперативного лізингу, енергосервісних контрактах (energy saving agreements), а також вивезення товару по договорах дарування на практиці зв'язане з багатьма труднощами або взагалі не можливе з практичної точки зору.
Митні органи частенько займають консервативний підхід, згідно з яким незвичайні контракти є об'єктом їх особливої уваги або взагалі не приймаються як основа для імпорту/експорту.
Іноземні клієнти прагнуть виконувати вимоги законодавства і уникати конфліктів з державними органами. Як наслідок, для діяльності в Україні вони відмовляються від широко використовуваних у світі договорів (наприклад, енергосервісних контрактів, вживаних в енергетичній сфері в західних країнах) і прибігають до поширеніших в Україні юридичних механізмів, наприклад купівлі-продажу, товарному кредиту, оренді.
Проте цей підхід є лише приватним вирішенням питання митного оформлення, відмічають юристи, і в цілому не знімає проблему надмірного формалізму і консерватизму в діяльності митних органів, яку неможливо врегулювати без внесення змін на нормативному рівні.
