З часів прийняття Податкового кодексу України багатьох директорів і власників компаній цікавить питання їх відповідальності у сфері податкових стосунків. Чи можна узабезпечити себе від карної і адміністративної відповідальності? Хто нестиме відповідальність за дотримання податкового законодавства у разі складання і подачі податкової звітності представником компанії за дорученням або за договором про надання послуг?
Враховуючи податкову політику української влади, віднині ці питання є вже дуже наболілими. Краще всього в подібних випадках залучати юриста до рішення кожної конкретної ситуації. В цілому про відповідальність керівника в розрізі податкового законодавства можна відмітити наступне.
КАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
У розрізі податкового законодавства карна відповідальність можлива по ст. 212 Карного кодексу України - ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).
Суб'єктами злочину, який кваліфікується як "ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів", зокрема, можуть бути:
"1) посадовці підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, їх філій, відділень, інших відособлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи, на яких покладені обов'язки по веденню бухгалтерського обліку, представлення податкових декларацій, бухгалтерських звітів, балансів, розрахунків і інших документів, пов'язаних з численням і сплатою обов'язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів (керівники, особи, обов'язки, що виконують їх, інші посадовці, яким у встановленому законом порядку надано право підпису фінансових документів);
2) особи, що займається підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи;
3) будь-яких особи, яка зобов'язана утримувати і сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі, що входять в систему оподаткування і введені у встановленому законом порядку, у тому числі податкові агенты-физические особи і посадовці податкових агентов-юридических осіб при неоплаті ними податку з прибутків фізичних осіб".
Поняття посадовця визначене в примітці до ст. 364 Карні кодекси України :
"1. Посадовцями є особи, які постійно або тимчасово здійснюють функції представників влади, а також що займають на підприємствах, в установах або організаціях незалежно від форм власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядливих або адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки по спеціальному повноваженню.
2. Посадовцями також визнаються іноземці або особи без громадянства, виконуючі обов'язки, вказані в пункті 1 справжньої замітки".
Не є посадовцем представник юридичної особи, діючої від його імені за дорученням, виданою особою, уповноваженою на це її засновницькими документами. Представництво грунтується або на договорі, яким зазвичай є договір доручення, або на адміністративному акті юридичної особи.
Посадовець представника - юридичної особи може визнаватися суб'єктом злочинів у сфері службової діяльності тільки у зв'язку з виконанням ним організаційно-розпорядливих або адміністративно-господарських обов'язків, якими вона наділяється у зв'язку з перебуванням на посаді (постійно, тимчасово) або за дорученням (спеціальному повноваженню).
Практично при визначенні правового статусу представника, враховуючи роз'яснення Пленуму Верховного Суду України з питання, що слід розуміти під виконанням організаційно-розпорядливих або адміністративно-господарських обов'язківхарактеристика яким дається в п. 1 постанови "Про судову практику у справах про хабарництво" від 26.04.2002 р. № 5, питання може ставитися в аспекті можливості визнання (невизнання) його (представника) обличчям, що виконує по спеціальному повноваженню адміністративно-господарські обов'язки, - обов'язки по управлінню або розпорядженню майном юридичної особи, в інтересах і від імені якого діє представник.
При цьому, що істотно, представник наділяється юридичною особою повноваженнями (правами) на здійснення від його імені певних дій. Виконання ж певних (будь-кому) обов'язків на представника не покладається і не може бути покладена. Представник може лише взяти певні зобов'язання, але поняття "зобов'язання" не тотожно поняттю "обов'язку", ці поняття різні за змістом. Обов'язки на обличчя покладаються законом, рішенням компетентного органу, у тому числі рішенням суду, або рішенням компетентної особи, а зобов'язання діяти певним чином особа приймає самостійно, за укладеним договором.
Спеціальними повноваженнями на виконання організаційно-розпорядливих або адміністративно-господарських обов'язків на підприємстві, в установі або організації може бути наділена не будь-яка особа, а лише особа, яка що знаходиться в трудових стосунках з підприємством, установою, організацією, за винятком випадків покладання таких обов'язків судом (призначення арбітражним керівником) або Національним банком України (призначення тимчасової адміністрації банку), коли до особи, наділеної такими обов'язками, переходять усі права і обов'язки (повноваження) керівників відповідних підприємств, установ, організацій, відносно яких здійснюється процедура банкрутства.
Представник юридичної особи не обіймає посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядливих або адміністративно-господарських обов'язків, а отже, відсутні підстави для наявності у нього вказаних обов'язків.
|
Наталія Мартынюкстарший юрист АТ Arzinger |
АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Статті 163-1, 163-2, 163-3, 163-4 Кодекси про адміністративні правопорушення України передбачають адміністративну відповідальність за порушення податкового законодавства тільки для керівників і інших посадовців підприємства, установи, організації. Відповідальності представника за дорученням, підприємства, що не є посадовцем, справжнім Кодексом не передбачено.
Стаття 47 Податкового кодексу України передбачає відповідальність за складання податкової звітності, зокрема, для юридичних осіб, постійних представництв нерезидентів, які відповідно до справжнього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадовців. Ця стаття не передбачає відповідальності для представника за дорученням, посадовцем підприємства, що не являється.
Глава 11 Податкового кодексу України (статті 109 - 128) передбачає фінансову відповідальність платника податків. Згідно ст.ст. 109 - 112 Податкового кодексу України адміністративну і карну відповідальність за порушення законів з питань оподаткування можуть нести посадовці платника податків, але не його представники за дорученням, які не є його посадовими обличчями.
ВИСНОВКИ
Підсумовуючи викладене, можна зробити наступні висновки.
Передусім, карну відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) нестиме керівник юридичної особи, його заступник, головний бухгалтер, інший посадовець, на який покладені відповідні обов'язки по численню і сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів). Наявність представника юридичної особи, який за дорученням має право підпису від імені цієї юридичної особи податкової звітності, не звільняє вказаних посадовців підприємства від карної відповідальності.
По-друге, представник за дорученням не є посадовцем підприємства, якщо він не обіймає на нім відповідної посади, а тому може нести відповідальність по ст. 212 Карного кодексу України лише як співучасник злочину (намовник, посібник або організатор, але не виконавець), якщо буде доведено скоєння злочину за попередньою змовою групою осіб.
І нарешті, адміністративна відповідальність може бути покладена тільки на посадове обличчя платника податків. Представник за дорученням, що не є посадовцем платника податків, не нестиме адміністративну відповідальність. Поняття співучасті існує лише в карному праві.
Наталія Мартынюкстарший юрист АТ Arzinger
