Бажання держави ускладнити життя підприємцям невикорінно. І наявність потужного апарату, наділеного правом видавати обов'язкові акти, дозволяє це бажання задовольнити, як можна повніше.
Підсумок боротьби - більше і почастіше перевіряти бізнес і збирати не вистачає в казну - на жаль, очевидний. Половина бізнесменів платить штрафи, половина їх оспорює. На тому і стоїмо. І навіть якщо підприємець хоче назавжди покинути ряди сміливців, готових діяти на свій страх і ризик, оголосивши про банкрутство, держава не бажає з ним так просто розлучатися.
Раніше тривалість справ про банкрутстві за ініціативою власника (в порядку ст. 51 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом") могла скласти 1,5-2 місяці. А для її запуску досить було виконання трьох умов :
- звернення до суду власника з відповідною заявою
- наявність яких-небудь кредиторських вимог
- і прострочення по зобов'язаннях не менше трьох місяців.
Якщо впродовж 30 днів c моменту публікації оголошення про банкрутство у "Голосі України" або "Урядовом кур'єрові" кредитори не заявляли свої вимоги, останні вважалися погашеними і не могли відноситися на валові витрати. Далі суд визнавав особу банкротом - і прощайте горезвісні IPO, зведення, індекси, котирування, без яких раніше не обходився жоден день ділової людини. Здрастуй нове життя менеджера середньої ланки!
Але сталася неймовірна, незрозуміла, а швидше неминуча для нашої країни подія - практика Вищого господарського суду і Верховного суду України помінялася.
Колегія Вищого господарського суду України, а потім і побічно Пленум вищої судової інстанції своїм постановою від 18.12.2009 № 15 зобов'язали підприємців до подання заяви до суду про визнання банкротом звертатися до державних реєстраторів в порядку ст. 105 Цивільного кодексу.
|
Олена Воронцова : "Недотримання вимог ст. 105 ГК є безперечною основою для відміни рішення суду про визнання особи банкротом" |
На практиці це означало, що
- по-перше, термін заяви кредиторами своїх вимог збільшувався до обов'язкових двох місяців після приміщення публікації держреєстратором, а також зберігся один місяць на заяву тими ж кредиторами своїх вимог боржникові після визнання особи банкротом вже в суді.
- а по-друге, підприємця зобов'язали "здаватися" податковійповідомивши її про початок процедури ліквідації. Мета ясна - дати інспекції як мінімум два додаткові місяці на проведення перевірки, від якої усі так намагалися піти. Адже не секрет, що до процедури банкрутства часто прибігали саме тоді, коли у банкрота була не занадто чиста фінансова історія.
В результаті, на практиці максимальний термін банкрутства збільшився з одного року (на практиці вистачало і двох місяців) до півтора років (але не менше напівроку).
Якщо ж вимога ст. 105 ГК не виконано, то суд повертає заяву про визнання банкротом заявникові. Хоча, як показує аналіз практики за 2009 рікслужителі Феміди не завжди діяли в цьому відношенні чітко. Проте, недотримання вимог ст. 105 ГК являється безперечною основою для відміни рішення суду про визнання особи банкротом. Цим і скористалися податкові органи, оспорюючи такі акти через пристойний час.
Безумовно, тема банкрутства непроста і припускає знання безлічі нюансів. Як говорив Нильс Бор "є речі настільки серйозні, що про них можна тільки жартувати". Тому, якщо постаратися цю проблему перевести жартома, то, думаю, буде доречним тут розповісти історію одного індіанського племені. Його мешканці не їдять м'ясо тих тварин, за яким вони не полювало особисто. Як би дико це не звучало, але для них купувати м'ясо цивілізовано в магазинах - табу. Дикість, звичайно, але нічого не поробиш - традиція є традиція.
Звичайно, мені можуть докорити в некоректності порівняння, але, на відміну від індійців, яких вважає за краще добувати їжу "потім і кров'ю", в нашій державі, навпаки, ростуть ряди охочих отримати дари без особливих зусиль. При цьому "мисливці" (вони ж - податківці, судді) виглядають не дико, але дивно.
Адже ніякий закон насправді не помінявся, що говорить про те, що усі попередні роки ми працювали "не в ногу із Законом". Помінялася тільки судова практика. Причому, різко і без пояснення причин. Ось і думай після цього, що важливіше в країні: бізнес, кредитор або комфортність влади?
Нова практика вигідніше кредиторам |
З одного боку, нова практика вигідніше кредиторамоскільки дає їм додатковий термін для заяви своїх вимог. Плюс інформація про майбутнє банкрутство з'являється в держреєстрізвідки її може отримати кожен охочий, заплативши 15 грн.
З іншого боку, нова процедура забезпечує комфорт влади. В принципі, суд і раніше направляв документи про банкрутство соціальним фондам, реєстраторові і податковою. Крім того, боржників перед бюджетом можна було відстежити за допомогою публікацій в "Голосі України" і "Урядовом кур'єрові". В цьому випадку податкова завжди вступала в процес в якості кредитора.
Тобто можливість була, але потрібно було докладати зусиль. А навіщо, коли можна перекласти ці проблеми на голову збанкрутілого підприємця?
Звичайно, мені можуть заперечити, а як же держава з його модернізацією і зобов'язаннями перед незаможними? Краще зайвий раз перевірити боржника, у якого можуть бути непогашені зобов'язання перед бюджетом…
Що ж, аргумент вагомий. Але давайте дамо відповідь ще на три прості питання.
1. Чи допоможе нова процедура порятунку компанії-банкрота?
2. Чи допоможе це у боротьбі з фіктивними банкрутствами (адже і раніше наявність реальної заборгованості необхідно було підтвердити)?
3. Чи стало законодавство про банкрутство зрозуміліше, якщо його норми "распорошены" в Законі і актах судової практики?
Ні, немає і ще раз немає. Фактично це привело лише до дорожчання вартості юридичних послуг у справах про банкрутство внаслідок затягування процедури.
Врешті-решт, ця справа смаку - чи встати на захист боржника (і залишити стару процедуру) або кредитора укупі з державою (підтримати нову). Але у будь-якому випадку, це рішення має бути реалізоване шляхом внесення змін до Закону про банкрутство. Адже на правову допомогу, особливо в кризу, гроші є не у усіх. А самому розібратися в цих правових "нетрях" непросто. І вже точно влада, що чітко визначає правила гри, нехай навіть із зручністю для себе, виглядала б куди демократичніше, ніж одомашнені індійці.
| НОРМАТИВНИЙ СУПРОВІД |
Стаття 51 Закону про банкрутство:
"Особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником
1. Якщо вартості майна боржника - юридичної особини, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобів' язані звернутися до арбітражний суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особини.
У разі виявлення обставин, зазначених у абзаці першому цієї частини, після прийняття рішення про ліквідацію до створення ліквідаційної комісії (призначення ліквідатора) заява про порушення справи про банкрутство подається власником майна боржника (уповноваженою ним особою).
2. За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особини, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, арбітражний суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії.
3. Кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, у місячний рядків з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.
4. У разі, якщо справу про банкрутство руйнує за заявою власника майна боржника (уповноваженої ним особини), яка подана до створення ліквідаційної комісії (призначення ліквідатора)розгляд справи про банкрутство здійснюється без урахування особливостейпередбачених цією статтею.
5. Невиконання вимог, передбачених частиною першою цієї статті, є підставою для відмови у внесенні запису про ліквідацію юридичної особини в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України.
6. Власник майна боржника (уповноважена ним особа), керівник боржника, голова ліквідаційної комісії (ліквідатор), які допустили порушення вимог частини першої цієї статті, несуть солідарну відповідальність по незадоволених вимогах за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) боржника".
Стаття 105 Цивільного кодексу:
"Обов'язки особини, що прийняла рішення про припинення юридичної особини
1. Учасники юридичної особини, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особини, зобів' язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносити до єдиного державного реєстру відомості про ті, що юридична особа перебуває у процесі припинення.
2. Учасники юридичної особини, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особини, призначають комісію з припинення юридичної особини (ліквідаційну комісію, ліквідатора худе) та встановлюють порядок і рядки припинення юридичної особини відповідно до цього Кодексу.
Виконання функцій комісії з припинення юридичної особини може бути покладено на орган управління юридичної особини.
3. З моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особини. Комісія виступає в суді від імені юридичної особини, яка припиняється.
4. Комісія з припинення юридичної особини поміщає в друкованих засобах масової інформаціїу яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особини, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особини та про порядок і рядків заявлення кредиторами вимог до неї. Цей рядків не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особини.
Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особини".
Лист ВХСУ 05.02.2010 р. N 05-06/520/78:
"Відповідно до вимог ч. 1 ст. 51 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особини, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особини.
Необхідною передумовою для звернення з такою заявою є дотримання ліквідатором (ліквідаційною комісією) вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особини, зокрема: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення, згідно з вимогами ст. 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу.
У зв'язку з чим органи державної податкової служби після публікації оголошення та отримання повідомлення про ліквідацію підприємства повинні здійснити позапланову перевірку суб' єкта господарювання в двомісячний термін (ч. 4 ст. 105 Цивільного кодексу України).
Порядок виявлення кредиторів по ст. 51 Закону про банкрутство передбачений шляхом опублікування оголошення в офіційному друкованому органі. У зв'язку з цим усі кредитори, в т. ч. і органи державної податкової служби, зобів' язані в місячний термін звернутися з грошовими вимогами до ліквідатора банкрута. Іншого порядку повідомлення кредиторів, ніж публікація в офіційному друкованому органі, стаття 51 Закону про банкрутство не передбачає, в т. ч. і письмового повідомлення безпосередньо органів державної податкової служби.
Якщо державна податкова служба вважає, що боржник неналежним чином виконував свої зобов'язання щодо сплати податків, то вона не позбавлена можливості здійснити позапланову перевірку банкрута в місячний термін з моменту відповідної публікації в офіційному друкованому органі".
Постанова ВХСУ від 03.03.2009 у справі N Б11/335-08:
"Особливістю здійснення провадження за процедурою, передбаченою ст. 51 Закону є ті, що заяву про порушення має бути подане ліквідатором (головою ліквідаційної комісії). Необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами ст. 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення рядокпередбаченого ст. 105 ЦК України. (Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.06.2008 у справі N 15/682-б)".
"Органи ДПС наділені повноваженнями згідно із законодавством вживати заходів щодо виявлення та упередження випадків використання недобросовісними платниками податків процедур банкрутства підприємств, в тому числі за статтями 51 та 52 з метою уникнення та ухилення від оподаткування.
Проведення процедур банкрутства з використанням статей 51, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) без участі органу ДПС дає можливість недобросовісним платникам не сплачувати податків і зборівпроводячи господарські операції на значні суми та отримуючи прибутки.
Вважаємо за доцільне у випадках застосування платниками податків процедури банкрутства за ст. 51 Закону про банкрутство без повідомлення органів ДПС, з метою захисту інтересів органів ДПС використовувати постанову Верховного Суду України від 10.06.2008 р. у справі N 15/682-б про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю ".".у якій Судова палата у господарських справах ВСУ, задовольняючи касаційну скаргу ТОВ "СП .". та направляючи справу на новий розгляд, зокрема, зазначила:
"Необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є : оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення рядок, передбаченого статтею 105 ЦК України".
