Желание государства усложнить жизнь предпринимателям неискоренимо. И наличие мощного аппарата, наделенного правом издавать обязательные акты, позволяет это желание удовлетворить, как можно полнее.
Итог борьбы - побольше и почаще проверять бизнес и собирать недостающее в казну - увы, очевиден. Половина бизнесменов платит штрафы, половина их оспаривает. На том и стоим. И даже если предприниматель хочет навсегда покинуть ряды смельчаков, готовых действовать на свой страх и риск, объявив о банкротстве, государство не желает с ним так просто расставаться.
Раньше продолжительность дел о банкротстве по инициативе собственника (в порядке ст. 51 Закона "О восстановлении платежеспособности должника или признания его банкротом") могла составить 1,5-2 месяца. А для ее запуска достаточно было выполнения трех условий:
- обращения в суд собственника с соответствующим заявлением,
- наличия каких-либо кредиторских требований
- и просрочка по обязательствам не менее трех месяцев.
Если в течение 30 дней c момента публикации объявления о банкротстве в "Голосе Украины" или "Урядовом курьере" кредиторы не заявляли свои требования, последние считались погашенными и не могли относиться на валовые затраты. Далее суд признавал лицо банкротом - и прощайте пресловутые IPO, сводки, индексы, котировки, без которых раньше не обходился ни один день делового человека. Здравствуй новая жизнь менеджера среднего звена!
Но случилось невообразимое, непонятное, а скорее неизбежное для нашей страны событие - практика Высшего хозяйственного суда и Верховного суда Украины поменялась.
Коллегия Высшего хозяйственного суда Украины, а потом и косвенно Пленум высшей судебной инстанции своим постановлением от 18.12.2009 № 15 обязали предпринимателей до подачи заявления в суд о признании банкротом обращаться к государственным регистраторам в порядке ст. 105 Гражданского кодекса.
|
Алена Воронцова: "Несоблюдение требований ст. 105 ГК является бесспорным основанием для отмены решения суда о признании лица банкротом" |
На практике это означало, что,
- во-первых, срок заявления кредиторами своих требований увеличивался до обязательных двух месяцев после помещения публикации госрегистратором, а также сохранился один месяц на заявление теми же кредиторами своих требований должнику после признания лица банкротом уже в суде.
- а во-вторых, предпринимателя обязали "сдаваться" налоговой, уведомив ее о начале процедуры ликвидации. Цель ясна - дать инспекции как минимум два дополнительных месяца на проведение проверки, от которой все так старались уйти. Ведь не секрет, что к процедуре банкротства часто прибегали именно тогда, когда у банкрота была не слишком чистая финансовая история.
В результате, на практике максимальный срок банкротства увеличился с одного года (на практике хватало и двух месяцев) до полутора лет (но не менее полугода).
Если же требование ст. 105 ГК не выполнено, то суд возвращает заявление о признании банкротом заявителю. Хотя, как показывает анализ практики за 2009 год, служители Фемиды не всегда действовали в этом отношении четко. Тем не менее, несоблюдение требований ст. 105 ГК является бесспорным основанием для отмены решения суда о признании лица банкротом. Этим и воспользовались налоговые органы, оспаривая такие акты спустя приличное время.
Безусловно, тема банкротства непростая и предполагает знание множества нюансов. Как говорил Нильс Бор, "есть вещи настолько серьёзные, что про них можно только шутить". Поэтому, если постараться данную проблему перевести в шутку, то, думаю, будет уместным здесь рассказать историю одного индейского племени. Его обитатели не едят мясо тех животных, за которым они не охотилось лично. Как бы дико это не звучало, но для них покупать мясо цивилизованно в магазинах - табу. Дикость, конечно, но ничего не поделаешь - традиция есть традиция.
Конечно, меня могут упрекнуть в некорректности сравнения, но, в отличие от индейцев, которые предпочитает добывать пищу "потом и кровью", в нашем государстве, напротив, растут ряды желающих получить дары без особого труда. При этом "охотники" (они же - налоговики, судьи) выглядят не дико, но странно.
Ведь никакой закон на самом деле не поменялся, что говорит о том, что все предыдущие годы мы работали "не в ногу с Законом". Поменялась только судебная практика. Причем, резко и без объяснения причин. Вот и думай после этого, что важнее в стране: бизнес, кредитор или комфортность власти?
Новая практика выгоднее кредиторам |
С одной стороны, новая практика выгоднее кредиторам, так как дает им дополнительный срок для заявления своих требований. Плюс информация о предстоящем банкротстве появляется в госреестре, откуда ее может получить каждый желающий, заплатив 15 грн.
С другой стороны, новая процедура обеспечивает комфорт власти. В принципе, суд и раньше направлял документы о банкротстве социальным фондам, регистратору и налоговой. Кроме того, должников перед бюджетом можно было отследить с помощью публикаций в "Голосе Украины" и "Урядовом курьере". В этом случае налоговая всегда вступала в процесс в качестве кредитора.
То есть возможность была, но надо было прилагать усилия. А зачем, когда можно переложить эти проблемы на голову обанкротившегося предпринимателя?
Конечно, мне могут возразить, а как же государство с его модернизацией и обязательствами перед неимущими? Лучше лишний раз проверить должника, у которого могут быть непогашенные обязательства перед бюджетом…
Что ж, аргумент весомый. Но давайте ответим еще на три простых вопроса.
1. Поможет ли новая процедура спасению компании-банкрота?
2. Поможет ли это в борьбе с фиктивными банкротствами (ведь и раньше наличие реальной задолженности необходимо было подтвердить)?
3. Стало ли законодательство о банкротстве понятнее, если его нормы "распорошены" в Законе и актах судебной практики?
Нет, нет и еще раз нет. Фактически это привело лишь к удорожанию стоимости юридических услуг по делам о банкротстве вследствие затягивания процедуры.
В конце концов, это дело вкуса - встать ли на защиту должника (и оставить старую процедуру) или кредитора вкупе с государством (поддержать новую). Но в любом случае, это решение должно быть реализовано путем внесения изменений в Закон о банкротстве. Ведь на правовую помощь, особенно в кризис, деньги есть не у всех. А самому разобраться в этих правовых "дебрях" непросто. И уж точно власть, четко определяющая правила игры, пусть даже с удобством для себя, выглядела бы куда более демократично, чем одомашненные индейцы.
| НОРМАТИВНОЕ СОПРОВОЖДЕНИЕ |
Статья 51 Закона о банкротстве:
"Особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником
1. Якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в арбітражний суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.
У разі виявлення обставин, зазначених у абзаці першому цієї частини, після прийняття рішення про ліквідацію до створення ліквідаційної комісії (призначення ліквідатора) заява про порушення справи про банкрутство подається власником майна боржника (уповноваженою ним особою).
2. За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, арбітражний суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії.
3. Кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.
4. У разі, якщо справу про банкрутство порушено за заявою власника майна боржника (уповноваженої ним особи), яка подана до створення ліквідаційної комісії (призначення ліквідатора), розгляд справи про банкрутство здійснюється без урахування особливостей, передбачених цією статтею.
5. Невиконання вимог, передбачених частиною першою цієї статті, є підставою для відмови у внесенні запису про ліквідацію юридичної особи в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України.
6. Власник майна боржника (уповноважена ним особа), керівник боржника, голова ліквідаційної комісії (ліквідатор), які допустили порушення вимог частини першої цієї статті, несуть солідарну відповідальність по незадоволених вимогах за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) боржника."
Статья 105 Гражданского кодекса:
"Обов'язки особи, що прийняла рішення про припинення юридичної особи
1. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення.
2. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу.
Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи може бути покладено на орган управління юридичної особи.
3. З моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
4. Комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.
Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи."
Письмо ВХСУ 05.02.2010 р. N 05-06/520/78:
"Відповідно до вимог ч. 1 ст. 51 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.
Необхідною передумовою для звернення з такою заявою є дотримання ліквідатором (ліквідаційною комісією) вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи, зокрема: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення, згідно з вимогами ст. 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу.
У зв'язку з чим органи державної податкової служби після публікації оголошення та отримання повідомлення про ліквідацію підприємства повинні здійснити позапланову перевірку суб'єкта господарювання в двомісячний термін (ч. 4 ст. 105 Цивільного кодексу України).
Порядок виявлення кредиторів по ст. 51 Закону про банкрутство передбачений шляхом опублікування оголошення в офіційному друкованому органі. У зв'язку з цим усі кредитори, в т. ч. і органи державної податкової служби, зобов'язані в місячний термін звернутися з грошовими вимогами до ліквідатора банкрута. Іншого порядку повідомлення кредиторів, ніж публікація в офіційному друкованому органі, стаття 51 Закону про банкрутство не передбачає, в т. ч. і письмового повідомлення безпосередньо органів державної податкової служби.
Якщо державна податкова служба вважає, що боржник неналежним чином виконував свої зобов'язання щодо сплати податків, то вона не позбавлена можливості здійснити позапланову перевірку банкрута в місячний термін з моменту відповідної публікації в офіційному друкованому органі."
Постановление ВХСУ от 03.03.2009 по делу N Б11/335-08:
"Особливістю здійснення провадження за процедурою, передбаченою ст. 51 Закону є те, що заяву про порушення має бути подано ліквідатором (головою ліквідаційної комісії). Необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами ст. 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого ст. 105 ЦК України. (Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.06.2008 у справі N 15/682-б)".
"Органи ДПС наділені повноваженнями згідно з законодавством вживати заходів щодо виявлення та упередження випадків використання недобросовісними платниками податків процедур банкрутства підприємств, в тому числі за статтями 51 та 52 з метою уникнення та ухилення від оподаткування.
Проведення процедур банкрутства з використанням статей 51, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) без участі органу ДПС дає можливість недобросовісним платникам не сплачувати податків і зборів, проводячи господарські операції на значні суми та отримуючи прибутки.
Вважаємо за доцільне у випадках застосування платниками податків процедури банкрутства за ст. 51 Закону про банкрутство без повідомлення органів ДПС, з метою захисту інтересів органів ДПС використовувати постанову Верховного Суду України від 10.06.2008 р. у справі N 15/682-б про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "...", у якій Судова палата у господарських справах ВСУ, задовольняючи касаційну скаргу ТОВ "СП ..." та направляючи справу на новий розгляд, зокрема, зазначила:
"Необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого статтею 105 ЦК України".
