Національний банк України остаточно погодився з аргументами позичальників, які приймаються судами по позовах про визнання недійсними валютних кредитних договорів.
Основний аргумент позичальників, з яким погоджуються суди, - відсутність індивідуальної ліцензії відповідно до п. г) ч. 4 ст. 5 Декрету Міністрів України №15-93 від 19.02.93 р. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"який згідно Закону України "Про порядок застосування Закону України "Про тимчасове припинення повноважень Верховної Ради України, передбачених пунктом 13 статей 97 Конституцій України, і повноважень Президента України, передбачених пунктом 7-4 статті 14-5 Конституцій України" від 21 листопада 1992 р. № 2813, - XII, має силу закону. Вказаним підпунктом чітко визначено, що індивідуальна ліцензія потрібна, у тому числі, для здійснення операцій по використанню іноземної валюти на території України як засоби платежу або в якості запоруки.
Порушення банками вказаної норми закону очевидно. Окрім самих кредитних коштів, умови договорів зобов'язують позичальників, що не мають валютної виручки, сплачувати в іноземній валюті також відсотки; при цьому і у банку, і у позичальника індивідуальна ліцензія відсутня.
Фактично, споживчі кредити видавалися для купівлі квартир, автомобілів, земельних ділянок і інш., про що банкам було добре відомо, як і про те, що розрахунки робитимуться позичальником в гривні. При цьому багато банок самих перераховували гривну автосалонам і забудовникам.
Тобто банки, як агенти валютного контролю, навіть за бажання позичальника отримати валютний кредит для придбання товарів або послуг на території України, повинні були відмовити у видачі такого кредиту. Це слідує, зокрема, з норми ст. 3 Закони України "Про платіжні системи і переказ коштів в Україні"у якій чітко визначено, що гривня як грошова одиниця (національна валюта) являється єдиним законним платіжним засобом в Україніприймається усіма фізичними і юридичними особами без яких або обмежень на усій території України.
Аргумент банків про наявність у них генеральної ліцензії і дозволу НБУ не береться до уваги судами. Це пов'язано з тим, що Законом України "Про банки і банківську діяльність" для здійснення окремих операцій, замість генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, дійсно, передбачена можливість отримання письмового дозволу НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями. Такий дозвіл видається для здійснення операцій, що не вимагають індивідуального ліцензуваннятобто наявність банківської ліцензії і письмового дозволу НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями не звільняє банки від обов'язку отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, які вимагають індивідуального ліцензування.
Окрім цього, судами вже чітко встановлено, що дозвіл НБУ, як доказ наявності у банку права на здійснення валютних операцій без індивідуальної ліцензії, не відповідає чинному законодавству. Оскільки згідно п. 5.3 Положень "Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів і ліцензій на виконання окремих операцій" такий дозвіл виступає генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".
Таким чином, суди приходять до висновку, що надання і отримання кредиту в іноземній валютівикористання іноземної валюти як засоби платежу являється можливим при дотриманні імперативних вимог законодавства відносно отримання тієї, що відповідає індивідуальній ліцензії.
Генеральна ліцензія і дозвіл НБУ не підміняють собою необхідну для валютного кредитування індивідуальну ліцензію |
Відсутність такої ліцензії при укладенні договору є порушенням вимог Закону, зокрема ст. 99 Конституцій України, ст.ст. 192, 227, 524, 533 ГК Українип. г ч. 4 ст. 5 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" і Положення "Про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засоби платежу".
Суди у своїх рішеннях обгрунтовано приходять до висновку: наявність генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій (дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями) не звільняє сторони від обов'язку отримати індивідуальну ліцензію відповідно до приписів п. г ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".
При цьому - що ново! - Національний банк України нарешті почав підтримувати такі висновки судів, що безпосередньо викладене в рішенні Апеляційного суду м. Дніпропетровська. А, отже, основний потік аналогічних рішень не за горами.
