Чи може правова система залишатися сучасною та ефективною, якщо договірні відносини продовжують будуватися на паралельному існуванні двох кодексів із дещо різною правовою філософією? У відповідь на це питання Україна розпочала процес юридичної дерадянізації. Ухвалення Закону № 4196-IX від 09.01.2025 "Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об'єднань у перехідний період" - це не просто юридична формальність скасування Господарського кодексу, що діяв понад 20 років, це - новий формат взаємодії бізнесу та держави. Відмова від архаїчних радянських конструкцій на користь єдиної цивілістичної системи є стратегічним кроком, що наближає нашу правову систему до європейської та підвищує інвестиційну привабливість державних активів.
Європейське приватне право формувалося століттями з часів Римської імперії. Європейські країни поступово відмовлялися від існування окремих торгових або господарських кодексів, і це мало суттєвий вплив на забезпечення єдності приватноправового регулювання та усунення штучного поділу між "цивільними" і "комерційними" правовідносинами. Зокрема, Нідерланди та Литва пройшли схожий процес скасування системи паралельних кодексів. Для України відмова від Господарського кодексу видається не стільки радикальним експериментом, скільки природним продовженням європейської тенденції до уніфікації приватного права.
Чому єдина система приватного права є вимогою часу?
Роками українські юристи балансували між Цивільним i Господарським кодексами. Договірна практика весь час існувала у стані подвійного правового режиму, коли один правочин міг по-різному оцінюватися залежно від того, який кодекс застосовувався для правового аналізу. Така правова дуальність часто ставала інструментом зловживання правом у судах: договори визнавалися неукладеними через відсутність істотних умов або суперечок щодо строків позовної давності. Практики стикалися з колізіями, коли один і той самий правочин регулювався двома кодексами з різними підходами до визначення істотних умов, строків позовної давності та порядку укладання договорів. Скасування ГКУ усуває цю правову дуальність, встановлюючи уніфіковане правове регулювання.
Прийняття Закону № 4196-IX, що передбачає скасування Господарського кодексу, є закономірним етапом реформи приватного права, оскільки сама причина дуальності ліквідується. Фактично йдеться про перехід від моделі господарського адміністрування на рівні кодексу до класичної європейської логіки приватного права, у центрі якої свобода волевиявлення сторін та свобода договору. Для правників, особливо в сегменті управління активами публічного сектору економіки та реалізації майна через електронні аукціони в ЕТС, цей крок означає перехід до уніфікованої системи регулювання, де базовим правовим актом стає Цивільний кодекс. Така уніфікація суттєво змінює підходи до договірної роботи, адже передбачає трансформацію звичних господарсько-правових конструктів на класичні цивілістичні інструменти, які використовуються в Європейському Союзі.
Договірна робота давно виходить за межі підготовки тексту договору. Юристу важливо контролювати весь життєвий цикл документа: від створення та погодження до моніторингу строків, змін законодавства й перевірки контрагентів. LIGA360 дає змогу працювати з договорами в єдиному середовищі, автоматизувати рутинні процеси та своєчасно виявляти юридичні ризики. Це означає менше часу на пошук документів і ручні перевірки та більше часу на прийняття обґрунтованих правових рішень. Замовте демо LIGA360 та відкрийте нові можливості для вашої роботи.
На що звернути увагу в договірній роботі вже зараз
Господарський кодекс установлював жорсткі рамки для суттєвих умов договорів. Зокрема, пункт 3 статті 180 ГКУ визначав, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані погодити предмет, ціну та строк дії договору. Відсутність одного з цих елементів ставала юридичним ризиком, що дозволяв визнавати правочини недійсними в судовому порядку. У практичній роботі це означало необхідність страхуватися від потенційного формалізму. Юристи були змушені перевантажувати договори дублюючими положеннями та технічними застереженнями не стільки для врегулювання відносин, скільки для захисту від майбутніх процесуальних ризиків. Судова практика також відображала недолік цієї норми, адже Верховному Суду довелось роками наголошувати, що фактичне виконання сторонами спірного договору виключає його кваліфікацію як неукладеного (постанови Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 922/189/18, від 15.07.2022 у справі № 921/184/21 та інші).
Цивільний кодекс пропонує значно гнучкіший підхід, який відображений у змісті статті 638. Відтепер договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо предмета та умов, які визначені законом та є необхідними для договорів такого виду. Перехід на норми ЦКУ усуває ризик визнання договору неукладеним через відсутність умов, які не є визначальними для конкретної угоди, але раніше вважалися обов'язковими для всіх господарських контрактів без винятку. Водночас це не означає, що договірна техніка втрачає значення.
Cтаття 188 ГКУ унеможливлювала зміну чи розірвання договору раніше, ніж через двадцять днів після отримання пропозиції від однієї зі сторін. Стаття 651 ЦКУ встановлює, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Цивільне законодавство не нав'язує сторонам обов'язкових часових пауз чи двадцятиденних строків очікування. Учасники правочину вільні самостійно визначати у тексті договору порядок та строки розгляду пропозицій про зміну умов чи розірвання договору.
На відміну від ст. 232 ГКУ, яка жорстко обмежувала період нарахування штрафних санкцій шістьма місяцями, ЦКУ не встановлює загальної "стелі" для самого нарахування пені чи штрафу. Обмеження стосується саме строку звернення до суду (однорічна спеціальна позовна давність за ст. 258 ЦКУ). За загальним правилом санкції можуть нараховуватися протягом усього періоду прострочення, якщо інше прямо не передбачене договором. Такий підхід суттєво посилює позицію кредитора та стимулює боржників своєчасно виконувати зобов'язання.
|
Оксана Рак |
Фактично перехід до моделі єдиного правового регулювання змінює не лише нормативну базу, а й сам підхід до договірної роботи: якщо раніше значна частина конструкції договору диктувалася імперативними господарськими нормами, то тепер ключову роль відіграватиме принцип диспозитивності та якість юридичного проєктування правочину.
Електронні аукціони як правочин в оновленому правовому регулюванні
Для практики договірної роботи ці зміни мають не декларативний, а прикладний характер. Особливо відчутно позначається відсутність обмежень ГКУ у сферах, де договори укладаються масово та стандартизовано, зокрема в електронній торговій системі (ЕТС) Прозорро.Продажі.
Аукціонна модель передбачає чітку послідовність: оголошення торгів, визначення переможця та укладення договору. Саме договір виступає фінальною юридичною формою реалізації правочину, яким є аукціон. Для цифрових платформ це має особливе значення.
Господарський кодекс регламентував затвердження типових договорів Урядом, а у випадках, передбачених законом, іншими державними органами при цьому сторони договору не мали права відступати від змісту типового договору. Іншим важливим аспектом правового регулювання було імперативне встановлення ГКУ розміру штрафних санкцій і, відповідно, відсутність у сторін договору можливості їх зміни.
Після скасування ГКУ з'явилася можливість формувати логічні та гнучкі договірні конструкції, наприклад, статус "істотних умов договору" тепер більше залежить від волевиявлення сторін. Водночас підвищується значення якості договірної роботи. Відповідальність за належне формулювання умов тепер повністю лежить на сторонах. Особливого значення набувають положення щодо відповідальності, гарантій виконання, порядку передачі активів і наслідків порушення зобов'язань.
Для правочинів в електронній торговій системі (ЕТС) Прозорро.Продажі скасування ГКУ означає зміщення акценту з формального дотримання імперативних норм на більш змістовну визначеність договору. Чіткість і збалансованість договірних умов стають ключовим фактором стабільності результатів торгів. Уніфікація правового регулювання сприяє підвищенню довіри до правочинів в ЕТС Прозорро.Продажі. Коли всі договори базуються на єдиній правовій логіці, зменшується простір для різночитань та оскаржень результатів аукціонів з формальних підстав.
Підсумовуючи, скасування Господарського кодексу України впорядковує договірне середовище, адже Цивільний кодекс України, який генетично та концептуально бере свій початок від принципів римського приватного права (лат. Ius privatum), є набагато більш гнучким і досконалим регулятором для майнових та зобов'язальних відносин. Тепер усі учасники ринку захищені єдиними, передбачуваними та логічними правилами укладення, зміни та розірвання угод.
Оксана Рак,
членкиня Правління АТ "Прозорро.Продажі",
GR-директорка