Від євроінтеграційних амбіцій до централізації влади
Україна опинилася на роздоріжжі власної антикорупційної політики. Поки країна героїчно відстоює територіальну цілісність, у столичних кабінетах розгортається інша війна - за контроль над інституціями, які мали стати символом нової, чесної України.
Контраст разючий: ще рік тому держава демонструвала європейські стандарти, ухвалюючи 29 грудня 2023 року Закон № 3509-ІХ. Документ, який набув чинності з 1 січня 2024 року, укріплював фундамент Спеціалізованої антикорупційної прокуратури відповідно до вимог Міжнародного Валютного Фонду. Законодавці тоді говорили про автономію, незалежність відбору кадрів, право керівника САП формувати власну структуру. Здавалося, що антикорупційна архітектура набуває європейських обрисів.
Липневий переворот: від обшуків до законодавчих змін
21 липня 2025-го стало днем, що розділив українську антикорупційну систему на "до" і "після". СБУ та Офіс Генерального прокурора провели координовані дії проти співробітників НАБУ - обшуки, затримання, повідомлення про підозру.
Як адвокат, який представляв інтереси одного з працівників НАБУ, згадую: тремтячі руки прокурора під час оголошення підозри говорили більше, ніж офіційні формулювання. Система почала пожирати саму себе.
Паралельно розпочалися "перевірки дотримання держтаємниці" в антикорупційних органах. НАБУ і САП розцінили це як спробу отримати доступ до оперативної інформації та деталей негласних слідчих (розшукових) дій. Іронічно, що НАБУ та САП, які самі активно використовували медійний тиск у своїх розслідуваннях, тепер стали жертвами аналогічної тактики з боку СБУ та ОГП. Ця інформаційна війна лише посилила напругу.
Апогеєм стало 22 липня - день, коли у Верховній Раді з'явилися правки до законопроєкту № 12414. Документ, який первинно мав регулювати питання досудового розслідування кримінальних правопорушень, пов'язаних із зникненням осіб безвісти під час воєнного стану, раптом перетворився на інструмент кардинальної перебудови антикорупційної системи.
Навіть НАБУ не приховувало шоку, офіційно заявивши, що правки "фактично знищують незалежність НАБУ і САП та підпорядковують їх діяльність Генеральному прокурору".
Анатомія нової системи: сім ключових змін
Перший удар: Монополія на вирішення спорів про підслідність
Найболючішою зміною стало право Генпрокурора одноосібно вирішувати спори про підслідність. Простими словами: будь-яку справу НАБУ може бути вилучено і передано іншому відомству.
Така втрата інституціональної незалежності через контроль Генпрокурором підслідності та можливість передоручення повноважень прокурорів САП іншим прокурорам негативно вплине на об'єктивність досудового розслідування. Чому? Тому що серед правоохоронних органів існує така практика - передачі справ від одного відомства до іншого. Цей механізм дуже часто використовують для зменшення “обертів розслідування” та “зливу” справи.
Другий удар: Доступ до всіх справ та обов'язкові вказівки
Генпрокурор матиме доступ до всіх матеріалів НАБУ або може надати такий доступ будь-якому іншому прокурору. Це руйнує конфіденційність розслідувань і ставить під загрозу оперативні дані.
Окрім того, Генпрокурор зможе давати обов'язкові письмові вказівки детективам. Абсурдність ситуації підкреслює той факт, що прокурори, які за законом мають самостійний процесуальний статус, тепер перетворюються на виконавців вказівок однієї особи. За невиконання таких вказівок - можливість відсторонення від справи.
Особливо тривожить можливість позбавлення НАБУ власних підрозділів оперативно-технічного забезпечення. Якщо негласні слідчі дії зможе проводити лише СБУ, то фактично вся оперативна інформація НАБУ стане відомою Службі безпеки.
Третій удар: Контроль угод
Укладення угод про визнання вини у справах НАБУ тепер потребує особистого погодження Генпрокурора.
Така новела виглядає як чергова спроба сконцентрувати ключові важелі впливу у руках однієї особи, перетворюючи кримінальний процес на гру з одним гравцем.
|
Євген Ріяко |
Четвертий удар: Право на закриття
Генпрокурор отримує можливість закривати розслідування щодо топ-посадовців на вимогу сторони захисту. Хоча такі повноваження існували і раніше, нова редакція підкреслює персоналізацію влади.
Парадокс у тому, що така концентрація відповідальності може згодом обернутися проти самого Генпрокурора - коли зміняться політичні еліти, кожен підпис доведеться виправдовувати.
П'ятий удар: Розширення підстав для проведення обшуків без ухвали суду
Розширення підстав для обшуків без судової санкції означає крок до поліцейської держави і суперечить конституційному принципу правової держави.
Шостий удар: Повноваження Генпрокурора щодо підозр топ-чиновників
Незважаючи на те, що норма, яка надавала право Генеральному прокурору одноосібно підписувати повідомлення про підозру топ-посадовцям не нововведення. Та попри те, коло осіб, до яких вона застосовувалося, тепер значно розширено.
Відтак, вкотре спостерігаємо одну й ту ж тенденцію: замість того щоб розподіляти відповідальність і забезпечувати прозорий процес, законодавець концентрує ключові рішення у руках однієї посадової особи. Тепер абсолютно очевидно - лише одна людина вирішує, чи достатньо підстав для повідомлення про підозру впливовим фігурантам.
І найбільше занепокоєння викликає те, що посада Генпрокурора залишається поза конкурсною процедурою. Відсутність незалежного механізму призначення лише підсилює сумніви в об'єктивності та неупередженості таких рішень.
Фактично, йдеться про те, що інституційні запобіжники в системі кримінального правосуддя замінюються політичними ручниками. А це - не лише крок назад для антикорупційної реформи, а й реальна загроза довірі суспільства до правосуддя.
Сьомий удар: Зміни в Законі “Про прокуратуру”
Нові норми дозволяють призначати на посади в Генпрокуратуру осіб без прокурорського досвіду, а також уточнюють процедуру звільнення прокурорів, що може бути використано для тиску на САП.
Професійний вирок
Юридична спільнота одностайна: зміни перетворюють антикорупційні органи на "ручні інструменти" в руках Генпрокурора. Система, яка мала забезпечити незалежне правосуддя, стає залежною від рішень однієї посадової особи.
Для адвокатів це також означає зміну ринку - попит на високопрофесійну правову допомогу у корупційних справах може знизитися, адже багато питань тепер вирішуватимуться в "кулуарному" режимі.
Для України, яка прагне до ЄС і залежить від міжнародної підтримки, ці зміни є сигналом тривоги. Партнери оцінюють не лише воєнні успіхи, а й дотримання демократичних стандартів.
Євген Ріяко,
адвокат, керівник Юридичної компанії “Ріяко і Партнери”
У LIGA360 ви можете порівняти редакції нормативно-правових документів, проаналізувати Закон за допомогою інструментів АІ та ознайомитися з галузевою аналітикою. Спробуйте LIGA360 в роботі вже сьогодні та переконайтеся в її ефективності.
