Президент України підписав Закон № 4555-IX, який вносить зміни до Кримінального процесуального кодексу та низки інших законів - формально з метою удосконалення розслідувань зникнень осіб в умовах війни. Втім, ключовим наслідком цього рішення стало не лише врегулювання гуманітарного аспекту, а й серйозне переформатування системи кримінального переслідування в Україні.
У своєму публічному коментарі Президент наголосив, що ці зміни «покликані посилити спроможність держави реагувати на виклики воєнного часу та забезпечити ефективне розслідування тяжких злочинів, зокрема проти цивільного населення».
Разом із тим ухвалення Закону викликало помітне занепокоєння серед української правничої спільноти, громадянського сектору та міжнародних партнерів, зокрема Європейського Союзу. Критику спричинили положення про посилення повноважень Генерального прокурора, обмеження автономії Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП).
Що означає цей Закон загалом і які його наслідки?
Закон передбачає істотне розширення повноважень Генерального прокурора. Він отримає виняткове право:
самостійно визначати, який орган здійснюватиме досудове розслідування - навіть у справах, що традиційно були підслідні НАБУ;
погоджувати продовження строків досудового розслідування до 12 місяців;
укладати угоди про визнання винуватості у справах щодо корупційних злочинів - без участі прокурорів САП.
Виключні повноваження Генерального прокурора повідомляти про підозру спеціальним суб'єктам, коло яких значно розширили: раніше їх перелік обмежувався топ-чиновниками. Тепер навіть заступнику міністра вручити повідомлення про підозру може виключно Генпрокурор.
Це фактично нівелює процесуальну автономію Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та змінює баланс у кримінальній юстиції, концентруючи ключові рішення в руках однієї особи - Генерального прокурора. Наслідки - як для незалежності розслідувань, так і для міжнародної довіри - можуть бути серйозними.
Що означає втрата незалежності САП для бізнесу?
Для бізнесу втрата незалежності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) - це не абстрактна загроза, а пряме послаблення правових гарантій. САП з моменту свого створення покликана бути одним з інституційних запобіжників від зловживань у справах, пов'язаних із публічним тиском чи політичними інтересами.
Утрату цієї незалежності для бізнесу збільшує ризик правової невизначеності - коли рішення про початок або перебіг провадження можуть ухвалюватися не в межах фахової оцінки, а в адміністративному порядку за вказівкою Генерального прокурора. Але чи буде це саме так - залежить від того, як ці повноваження використає сам Генпрокурор.
Без САП як процесуально самостійного суб'єкта зникає баланс між антикорупційною вертикаллю (НАБУ - САП - ВАКС) та іншими силовими структурами. Це означає, що навіть справи, які формально мали би розслідуватися НАБУ і розглядатися у ВАКС, можуть бути перенаправлені, «розмиті» або спущені на гальмах. Відповідно, замість фахової правової позиції бізнес може зіткнутися із ситуативним процесом, що ґрунтується на зовнішньому впливі або тиску.
Особливо тривожним є те, що втрата незалежності САП сигналізує міжнародним партнерам та інвесторам про відкат у реформах. Така ситуація знижує довіру до правоохоронної системи, збільшує ризики для інвестування та створює імідж країни, де кримінальні інструменти можуть бути використані для тиску, а не для захисту справедливості.
А що з «невідкладними обшуками»?
Для бізнесу новий закон - це подвійний сигнал. З одного боку, він містить положення, на які давно очікувала ділова спільнота. Йдеться про спробу врегулювати так звані "невідкладні" обшуки - практику, коли правоохоронці проводять обшук без ухвали слідчого судді, посилаючись на нібито термінову необхідність.
На папері виглядає, що законодавець почув запити бізнесу та правозахисників, і намагається звузити простір для зловживань. Зокрема, оновлена редакція ч. 3 ст. 233 КПК України встановлює, що:
«Слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках [...] або з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 112, 115 - 119, 121, 122, 124, 127, 129, 135, 136, 146, 147, 149, 152 - 156-1, 258, 258-1, 259 Кримінального кодексу України, або у разі необхідності невідкладного вилучення чи збереження доказів, що стосуються таких злочинів.»
Здавалося б, ідея слушна - звузити коло ситуацій, у яких можливі такі обшуки, та сформулювати їх чітко. Але реалізація вийшла юридично недосконалою.
Зокрема, не зрозуміло, чому законодавець вибірково підійшов до формування переліку статей. У ньому чомусь враховані не всі злочини, де об'єктом посягання є життя або здоров'я особи. Наприклад, поза увагою авторів законопроєкту залишились:
стаття 348 КК - посягання на життя працівника правоохоронного органу;
стаття 348-1 КК - посягання на життя журналіста;
інші аналогічні злочини, що прямо відповідають критерію невідкладного втручання.
По-друге, відсутня чітка логіка формування переліку: частина включених статей справді стосується тяжких злочинів (умисне вбивство, тероризм), але інші викликають подив з точки зору критичної загрози, що потребує обшуку без суду (наприклад, погроза вбивством чи залишення в небезпеці). Такий підхід відкриває простір для довільного тлумачення і створює правову невизначеність.
Крім того, ця норма суперечить Конституції України, яка в статті 30 чітко встановлює вичерпні підстави для проникнення до житла без ухвали суду. Процесуальний закон не має повноважень змінювати цей перелік - тому прийняті зміни виглядають юридично вразливими.
У підсумку, замість реального захисту бізнесу від зловживань, ми отримуємо формальну норму, яка не тільки не усуває проблему, а й створює ілюзію її вирішення.
Наскільки це вплине на боротьбу з корупцією?
САП і НАБУ створювались як незалежні інституції, покликані забезпечити реальну, а не імітовану боротьбу з топкорупцією. Якщо ж Генеральний прокурор зможе перебирати на себе ключові повноваження - від передачі справ до визначення прокурорів - ми ризикуємо звести цю боротьбу нанівець.
Антикорупційна система перетвориться з незалежної вертикалі на підрозділ ручного управління, де рішення приймаються не на основі професійної логіки, а з огляду на адміністративну доцільність. Це б'є не лише по внутрішній довірі до правосуддя, а й по міжнародній репутації. Але як це працюватиме на ділі - зможемо оцінити лише з часом.
Які наслідки для руху України до ЄС?
Євросоюз неодноразово наголошував: незалежність НАБУ та САП - умова продовження євроінтеграційного курсу України. Послаблення цих інституцій, навіть формально, буде розцінене як крок назад у реформі правосуддя.
Ми можемо очікувати:
погіршення оцінки України в щорічних звітах ЄС;
призупинення частини фінансової підтримки;
уповільнення процесу відкриття переговорів про членство.
Чому така увага до "незалежності" НАБУ та САП?
Тому що саме незалежність була головною ідеєю створення цих органів.
НАБУ та САП були сформовані як окрема антикорупційна вертикаль - поза впливом Генеральної прокуратури та політичних еліт. Їхню інституційну модель розробляли за участі Європейського Союзу, МВФ, Світового банку та інших міжнародних партнерів. Це був не просто інструмент для розслідування - це був символ нової якості державного управління.
Ключовими умовами стали:
незалежний добір кадрів через прозорі конкурси;
окрема підслідність, захищена законом;
процесуальна автономія, що виключає "ручне" втручання.
Ці органи створювались під тиском західних партнерів як відповідь на хронічну безкарність топпосадовців та політичне покривання корупційних схем. І водночас - у відповідь на внутрішній запит суспільства, яке після Революції Гідності вимагало якісно нового правосуддя.
Саме тому будь-які спроби обмежити повноваження САП або розмити незалежність НАБУ викликають різку реакцію - як всередині країни, так і за її межами. Бо йдеться не лише про ефективність конкретних розслідувань, а про довіру до всієї антикорупційної архітектури та політичну волю держави виконувати свої зобов'язання.
На тлі війни, коли підтримка Заходу критично важлива, послаблення незалежності НАБУ і САП виглядає як політичний сигнал у зворотному напрямку - сигнал, що може дорого коштувати Україні.
Який вплив це матиме на ВАКС?
Прямого впливу на ВАКС цей Закон не має. Проте Вищий антикорупційний суд (ВАКС) не може ефективно працювати без якісного розслідування та належного обвинувачення.
У підсумку
Попри формальні благі наміри - гуманітарний контекст і потреби воєнного часу - Закон № 4555-IX істотно змінює ландшафт кримінальної юстиції в Україні. Якщо держава не забезпечить реальних механізмів контролю та балансів, ми ризикуємо втратити найцінніше - довіру до інституцій, що формувалась роками.
Богдан Коваль,
кандидат юридичних наук, адвокат LESHCHENKO & PARTNERS,
спеціалізація - кримінальне право та White Collar Crime
У LIGA360 ви можете порівняти редакції нормативно-правових документів, проаналізувати Закон за допомогою інструментів АІ та ознайомитися з галузевою аналітикою. Спробуйте LIGA360 в роботі вже сьогодні та переконайтеся в її ефективності.
