Заповіт подружжя є одним із найбільш розкритикованих видів заповіту серед юристів і науковців. І на це є ряд підстав, які ми розглянемо в цій статті. Але цінність такого виду заповіту полягає в гарантії одного з подружжя, який/яка переживе свою «половинку», в отриманні всієї частки майна померлого без її поділу із спадкоємцями за законом у свою власність і безперешкодному користуванні майном подружжя аж до самої своєї смерті. І лише після цього визначений подружжям спадкоємець зможе успадкувати їх майно. Просто уявіть ситуацію, коли є подружжя, в якого погані відносини зі спадкоємцями першої черги за законом і є ризик, що успадковану частку померлого можуть продати або підселити взагалі чужу невідому людину до власника квартири - одного з подружжя. Це «поле» для конфліктів і скандалів. Але і в спадкоємцях за заповітом не завжди є впевненість для того з подружжя, хто переживе свою «половинку». Саме тому заповіт подружжя дає можливість обом із подружжя спільно визначити свого спадкоємця, але маючи гарантію, що останній не порушить їх право спільної сумісної власності.
Ми не просто так сказали про критику з боку юристів і науковців, оскільки заповіт подружжя має свої особливості, про які більшість людей не задумуються і ігнорують їх. Наприклад, яке майно подружжя може заповісти, чи завжди можна відмовитись від заповіту, в яких випадках пара не може укладати такий заповіт тощо. Нівелювання цих моментів може призвести до втрати чинності заповіту подружжя повністю або частково. Для уникнення таких ризиків ми зібрали в статті практичні поради для правильного складення заповіту подружжя.
Хто може укласти заповіт подружжя?
Питання, яке вже містить у собі відповідь. Але в умовах сьогодення поняття «подружжя» сприймається не завжди так, як передбачає законодавець. Наприклад, пара, яка перебуває в цивільному шлюбі, тобто особи, які не зареєстрували свій шлюб офіційно та не мають про це відповідне свідоцтво (фактичні шлюбні відносини), не має права укладати такий заповіт. Тобто приходячи до нотаріуса для складення спільного заповіту, подружжя має мати із собою дійсне свідоцтво про шлюб.
Так само і з особами, які розлучились. Якщо пара розірвала свій шлюб, то заповіт подружжя не може бути укладений навіть якщо майно й досі залишається в спільній сумісній власності (тобто якщо колишнє подружжя досі не вирішило питання про поділ майна подружжя в судовому або договірному порядку).
Варто зауважити, що особливість заповіту подружжя як одностороннього правочину полягає в тому, що сторона вказаного правочину поєднує у собі двох осіб - членів подружжя, що своєю чергою впливає на початок відносин спадкування.
Смерть одного з подружжя є підставою для припинення режиму спільної сумісної власності майна подружжя, стосовно якого складено заповіт, але не породжує виникнення спадкових правовідносин до моменту смерті іншого з подружжя. Тобто спадкоємець, якого визначило подружжя в спільному заповіті, зможе успадкувати майно лише після смерті обох із подружжя.
Яке майно подружжя може визначити в спільному заповіті?
Це питання більшість подружніх пар досить часто чомусь ігнорують, через що і виникають численні спори між юристами та науковцями. Цивільний кодекс України (далі - ЦК України) в частині 1 статті 1243 визначає:
«Подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності».
Спільне сумісне майно подружжя - це все те майно, яке було набуте подружжям під час шлюбу, окрім винятків, передбачених в статті 57 Сімейного кодексу України. Винятки становлять, зокрема, якщо майно отримане на підставі договору дарування, як спадок, набуте до шлюбу, набуте під час шлюбу, але за особисті кошти, набуте внаслідок приватизації (окрім періоду з 8 лютого 2011 року по 13 червня 2012 року), тощо.
Із судової практики бачимо доволі часті випадки, коли подружжя заповідає майно, яке було отримано внаслідок приватизації (наприклад, постанова ВС від 24 лютого 2025 року у справі № 183/4256/21). І таким чином створюють «лазівку» для спадкоємців за законом (ті, які не вказані в заповіті подружжя) для визнання недійсним повністю або частково такого заповіту.
Загалом, судова практика така, що якщо в заповіті подружжя вказується майно, яке належить одному із подружжя на праві особистої приватної власності, то заповіт у цій частині може бути визнаний недійсним. Спадкування такого майна буде відбуватись не за заповітом, а за загальною процедурою спадкування за законом. Але, наголошуємо, для цього має бути рішення суду про визнання заповіту недійсним (повністю або частково).
Тому перед тим як складати заповіт, подружжю варто юридично точно визначити режим майна, яке вони бажають заповісти.
Що повинен робити один із подружжя після смерті «половинки» в разі наявності спільного заповіту?
Стаття 1243 ЦК України (зокрема, частини 2 і 4 цієї статті) визначає:
«У разі складення спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив. У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті.
У разі смерті одного з подружжя нотаріус накладає заборону відчуження майна, зазначеного у заповіті подружжя».
Бачимо, що для виконання заповіту подружжя передбачено особливий порядок, який не характерний для звичайного одноособового заповіту. Звертаємо увагу: після смерті одного з подружжя відносини спадкування не виникають! Просто у майна фактично залишається один власник - інший із подружжя, який пережив свою «половинку». Частка померлого іншого з подружжя не успадковується, вона автоматично переходить у його/її власність. Саме в цей момент припиняє свою дію режим спільної сумісної власності. І це має бути оформлено юридично. Іншому з подружжя необхідно звернутись до нотаріуса, щоб оформити перехід права власності на частку в спільному майні подружжя. «Автоматично» тут не працює.
Також, що не менш важливо, на майно тимчасово накладається заборона на відчуження (тобто заборона продажу, дарування тощо). Така заборона знімається тільки після смерті другого з подружжя. Це потрібно для того, щоб не було порушення волі покійного чоловіка/дружини.
Статтею 1243 ЦК України чітко не визначено, хто саме має звертатись до нотаріуса, щоб накласти заборону на відчуження майна. Серед юристів і науковців досі точаться дискусії про те, що це може бути як один із подружжя, так і заінтересована особа або виконавець заповіту. Вважаємо, що звертатись має саме інший із подружжя, не нівелюючи цей етап процедури, оскільки незвернення буде прямим порушення приписів законодавства. Тим паче, частка іншого з подружжя потребує нотаріального оформлення. Більше того, у спадкоємців за законом виникне можливість зловживання відсутністю такої заборони. Оскаржування їх незаконних дій буде додатковою витратою часу, можливостей і коштів. Тому краще не ігнорувати приписи законодавства (адже вони і створені для вашого захисту) та не затримуватись із походом до нотаріуса.
Хочете отримати ще більше аналітичних матеріалів за цією темою? Вони постійно доповнюються в новій LIGA360. Дізнайтесь більше переваг, замовивши персональну презентацію менеджера.
«Дозволено все, що не заборонено законом», або Секретний заповіт подружжя
Цивільний кодекс України передбачає можливість складення секретного заповіту (заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом) як одного із видів заповіту. Та чи може він поєднуватись з іншим видом заповіту, таким як заповіт подружжя? Саме це питання постало перед Верховним Судом у 2018 році в справі № 761/22959/15-ц. Відповідь - так. Таке поєднання можливе, оскільки ЦК України не містить заборони на поєднання ознак, які присвоєні законодавцем різним за видом заповітам, зокрема секретному заповіту та заповіту подружжя. Тут діє принцип: «дозволено все, що не заборонено законом».
До речі, цікаво те, що в цій справі позивачем виступала саме дружина, тобто один із подружжя, який пережив свою «половинку», яка просила визнати заповіт недійсним. І за таких обставин ми розуміємо, що дружина знала про зміст такого заповіту. Але посилаючись на юридичну неграмотність та роз'яснення їй нотаріусом усіх особливостей такого заповіту, звернулась до суду із вимогою про визнання недійсним заповіту подружжя та визнання за нею права власності на цілий перелік майна подружжя. Але заповіт «встояв», позовні вимоги не були задоволені, оскільки дружина не скористалась своїм правом на відмову від заповіту за життя обох із подружжя.
Чи може один із подружжя відмовитись від спільного заповіту?
Із судової практики видно, що коли помирає один із подружжя, інший із подружжя може змінювати свою позицію в питаннях щодо подальшої долі спільного сумісного майна (власне кажучи, ось так і формується частина судової практики по заповіту подружжя). Але не все так просто із заповітом подружжя. Частина 3 статті 1243 ЦК України містить таке положення:
«За життя дружини та чоловіка кожен з них має право відмовитися від спільного заповіту. Така відмова підлягає нотаріальному посвідченню».
Кажемо одразу - відмова від заповіту можлива лише за життя обох із подружжя. Якщо ви сумніваєтесь, то краще одразу вирішувати це питання і відмовлятись. Після смерті одного із подружжя назад дороги вже не буде. Саме тому якщо інший із подружжя, який ще живий, змінює своє рішення щодо спільного сумісного майна, визначеного в заповіті, він/вона відмовитись від заповіту вже не зможе і для цього починається пошук підстав для визнання заповіту недійсним.
В яких випадках заповіт подружжя може втратити чинність?
Законодавець у статті 1243 ЦК України чітко не визначив відповідь на це питання. Але у спадковому праві (книга 6 ЦК України) законодавець передбачив загальну конструкцію втрати чинності заповіту повністю або частково. Конструкція втрати чинності заповіту поширюється як на «звичайний» заповіт, так і на спільний заповіт подружжя. Втрата чинності заповіту може мати, зокрема, у разі:
(1) внаслідок складення нового заповіту відбувається втрата чинності попереднім заповітом (у випадку заповіту подружжя мова може йти лише про новий спільний заповіт подружжя);
(2) якщо права та/обов'язки не існують (припинилися) або перетворилися на інші;
(3) розпорядження в спільному заповіті подружжя особистим майном одного з подружжя.
Тому у випадку розпорядження в спільному заповіті подружжя особистим майном одного з подружжя заповіт у цій частині втрачає чинність і таке майно підлягає спадкуванню за законом.
Також звертаємо увагу на те, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним (ч. 1 ст. 1257 ЦК України). Тобто такий заповіт буде вважатись недійсним одразу (без необхідності вирішувати питання його недійсності в суді).
Чи може новий заповіт одного із подружжя після смерті іншого з подружжя скасувати спільний заповіт подружжя?
За загальним правилом, якщо складається новий заповіт, то попередній заповіт втрачає свою силу повністю або частково (залежно від того, доля якого майна визначена в заповітах). Але в ситуації із заповітом подружжя це не працює. Тому що новий «особистий» заповіт одного з подружжя, який пережив іншого з подружжя, може бути визнаний недійсним за позовом заінтересованої особи в силу приписів ст. 1243 ЦК України. Якщо один із подружжя за життя обох із них не відмовився від спільного заповіту, то вже після смерті одного з подружжя інший не зможе нічого зробити з майном, у тому числі заповісти його іншій особі, аніж тій, що вказана спадкоємцем у спільному заповіті подружжя.
Хто виступає відповідачем у справах про визнання недійсним заповіту подружжя?
Це мають бути спадкоємці за законом починаючи від першої черги. Але зауважимо, що в заповіті подружжя спадкоємцем може бути вказано будь-яку особу - будь-то спадкоємець першої черги чи взагалі сусід, який не відноситься до жодної із черг спадкоємців. Коли виникає питання щодо визнання недійсним або частково недійсним такого заповіту, то відповідачем у справі має виступати саме спадкоємець за законом (починаючи від спадкоємця першої черги, а за відсутності спадкоємців - територіальна громада). Тому якщо особа, яка вказана в заповіті як спадкоємець, за законом є спадкоємцем наступної черги або взагалі не відноситься до жодної із черг спадкоємців за законом, і перед цією особою є ще спадкоємці, то відповідачами у таких справах мають бути саме спадкоємці за законом у порядку черговості. Це зумовлено тим, що наслідком визнання заповіту недійсним є спадкування за законом. При цьому в таких справах обов'язковою умовою є підтвердження родинних зв'язків для встановлення черговості спадкоємця.
Отже, підсумовуючи, зазначимо такі поради для складення заповіту подружжя:
1. Заповіт подружжя можливо укласти тільки якщо пара має офіційний статус «подружжя».
2. Перевіряйте статус майна, яке буде зазначено в заповіті. Воно має бути спільним сумісним майном.
3. Змінити чи скасувати заповіт можна лише за життя обох із подружжя.
4. Один із подружжя, який пережив свою «половинку», повинен звернутись до нотаріуса для накладення заборони відчуження.
5. Заповіт подружжя може бути секретним.
6. Новий заповіт після смерті партнера щодо того самого майна не можна робити.
7. Перед складенням заповіту подружжя варто порадитись з юристом, щоб у майбутньому ніхто не міг оспорити волю обох із подружжя.
Ірина Сорокіна,
голова АО V.I.Partners,
співголова Комітету ААУ з сімейного права, адвокат
Розширені можливості для нотаріусів - у LIGA360. Отримайте швидкий доступ до понад 500 перевірених і готових до роботи шаблонів договорів, таких як договори купівлі-продажу, дарування, застави, страхування та багато інших. Створюйте власні шаблони договорів і ефективно управляйте документами, які ви видаєте або завіряєте. Замовляйте персональну презентацію прямо зараз та використовуйте можливості LIGA360 на максимум.
