2024 рік для бізнесу з одного боку запам'ятався гучними затриманнями, несподіваними підозрами, неймовірно високими запобіжними заходами, активною роллю правоохоронних органів у посиленні тиску та бізнес, а з іншого - створенням нових консультаційних та дорадчих громадських органів та аналітичних платформ, які повинні цей тиск на бізнес модерувати.
При цьому Верховний Суд (далі - ВС), продовжуючи розвивати принцип "in dubio pro reo" (сумнів на користь обвинуваченого) у справах, пов'язаних із бізнесом також, і сформував прецеденти, що і надалі уможливлюють продовження тиску на бізнес з боку правоохоронних органів.
Чи свідчить це про зміну парадигми в державі, за якою бізнес не повинен бути заручником невизначеності законодавства, покаже подальша судова практика та зміна норм процесуальних кодексів.
Водночас мій особистий топ ключових висновків ВС за 2024 виглядає так.
1. Розумність строків досудового розслідування у "фактових" справах більше не встановлюється
У 2024 році юридична спільнота активно обговорювала зміну КПК, за якою у кримінальних провадженнях, в яких жодній особі не повідомлено про підозру (так звані "фактові" кримінальні провадження), строки досудового розслідування не обчислюються.
У продовження вказаного вище Об'єднана палата ККС у складі ВС у постанові від 16.09.2024, справа № 761/26342/22, касаційну скаргу прокурора на ухвалу апеляційного суду про закриття провадження за апеляційною скаргою на ухвалу суду про встановлення розумних строків досудового розслідування задовольнила та констатувала, що хоча процесуальний закон передбачає можливість встановлення певного процесуального строку в межах граничного строку досудового розслідування, водночас у кримінальному провадженні, в якому нікому не було повідомлено про підозру, строки досудового розслідування не спливають, а отже не може бути встановлена їх розумність.
Слідчий суддя може встановлювати строк у межах граничного для вчинення конкретних дій сторонами провадження, якщо є підстави вважати, що такі дії не здійснюються, здійснюються із невиправданою затримкою тощо. Однак слідчий суддя у справі, в якій нікому не повідомлено про підозру, фактично встановив строк щодо періоду, який не мав граничних меж відповідно до кримінального процесуального кодексу, фактично скоротивши строк такого досудового розслідування, що виходить за межі його дискреційних повноважень.
Значення для бізнесу: ВС закрив останню опцію, яка давала можливість (хай і не завжди дієву) встановити строки досудових розслідувань для кримінальних справ, що тривають роками.
2. Недопустимість процесуальних порушень під час невідкладних обшуків
Нарешті сформовано стійку судову практику щодо невідкладності проведення обшуку житла без ухвали слідчого судді. Зокрема, у постанові від 07.10.2024, справа № 466/525/22, Верховний Суд, погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій про недопустимість протоколу невідкладного обшуку, вказав, що слідчий, дізнавач, прокурор мають право до постановлення ухвали слідчого судді ввійти до житла чи іншого володіння особи в невідкладних випадках, зокрема з метою врятування матеріальних об'єктів (майна), що потенційно можуть мати значення речових доказів у кримінальному провадженні, від прогнозованого знищення, втрати.
При цьому з огляду на приписи ч. 3 ст. 233 КПК України у клопотанні про надання дозволу на обшук, у наданих на його обґрунтування матеріалах, в ухвалі слідчого судді, постановленій ех post factum, має бути вказано, які саме обставини на момент проникнення свідчили, що зволікання може спричинити знищення речових доказів, що відомості про загрозу їх знищення, втрати давали підстави сприймати її як реальну.
Недотримання вказаних вище приписів закону та невиконання вимоги про невідкладне звернення до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку, за відсутності об'єктивних перешкод звернутися з відповідним клопотанням якнайшвидше після закінчення проведення слідчої розшукової дії, є підставою для відмови слідчим суддею в легалізації обшуку ех post factum.
Значення для бізнесу: Існує велика ймовірність, що суди з урахуванням ч. 6 ст. 368 КПК України відмовлятимуть у легалізації невідкладного обшуку без відсутності належного правового обґрунтування відповідно до вимог ч. 3 ст. 233 КПК України, а отже зазначене рішення зміцнює гарантії прав на конфіденційність і захист, вимагаючи від правоохоронців дотримуватися належних правових процедур.
|
Олена Роїк |
3. Доручення прокурора або слідчого на проведення тимчасового доступу до речей і документів оперативному співробітникові є незаконним.
Постановою колегії суддів ВС від 17.09.2024 у справі № 753/13833/20 визначено, що на відміну від слідчих (розшукових) дій, які за своєю суттю і назвою мають пошуковий характер і повноважність суб'єкта, який їх проводить, у переважній більшості випадків має визначальну роль для оцінки їх результатів з точки зору допустимості, використання слідчим або прокурором тимчасового доступу до речей та документів як способу збирання доказів, не носить пошукового характеру, адже, звертаючись до слідчого судді з відповідним клопотанням, сторона впевнена, що конкретні речі та документи знаходяться (чи мають знаходитися) у володінні конкретної особи.
Отже, документи, отримані співробітником оперативного підрозділу за дорученням прокурора за результатами виконання ухвали слідчого судді про надання тимчасового доступу до речей та документів можуть бути визнані недопустимими доказами в разі, якщо такий захід забезпечення кримінального провадження призвів до порушення прав людини й основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність.
Значення для бізнесу: Конкретизовано, що виключно слідчий та/або прокурор можуть здійснювати виконання ухвали слідчого судді про надання тимчасового доступу до речей та документів, в інакшому випадку зазначене може слугувати підставою для визнання таких доказів недопустимими.
4. Спеціальна конфіскація може бути застосована виключно у разі, якщо вона не погіршує становище обвинуваченого
Верховний Суд виснував у постанові від 16.09.2024, у справі № 183/4229/23, що спеціальна конфіскація не є кримінальним покаранням, її застосування не тягне за собою збільшення обсягу обвинувачення та не свідчить про неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, тому рішення про застосування спеціальної конфіскації судом апеляційної інстанції приймається у формі ухвали згідно з приписами ч. 1 ст. 418 КПК.
За таких обставин, застосування згідно з положеннями статей 96-1, 96-2 КК судом апеляційної інстанції спеціальної конфіскації не є тим "іншим випадком", передбаченим ч. 1 ст. 421 КПК, що погіршує становище обвинуваченого.
Значення для бізнесу: рішення створило додаткові гарантії для бізнесу в разі обвинувачення у вчиненні злочинів, пов'язаних із майном, щодо формування справедливого підходу до спеціальної конфіскації та захисту майнових активів.
5. Кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків передбачена виключно за наявності умислу від сплати
Відповідно до постанови ВС від 20.11.2024 у справі № 201/9734/21 суд виснував, що відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять у систему оподаткування, введені в установленому законом порядку і зараховуються до бюджетів чи державних цільових фондів, настає лише в разі, коли це діяння вчинено умисно. Зазначеною статтею передбачено кримінальну відповідальність не за сам факт несплати в установлений строк податків, зборів, інших обов'язкових платежів, а за умисне ухилення від їх сплати. У зв'язку із цим суд має встановити, що особа мала намір не сплачувати належні до сплати податки, збори, інші обов'язкові платежі в повному обсязі чи певну їх частину.
Несплата податку або сплата його в меншій сумі, ніж передбачено відповідними законодавчими положеннями, сама по собі не є достатньою підставою для визнання особи винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 212 КК України. Для кваліфікації дій особи як ухилення від сплати податку сторона обвинувачення має довести прямий умисел особи, тобто що вона розуміла наявність у неї обов'язку сплатити податок у певному розмірі, який вона свідомо не виконала шляхом вчинення дій, спрямованих на ухилення від виконання такого обов'язку.
При цьому ВС також зауважив, що ані висновок спеціаліста за результатами проведення економічного дослідження, ані висновок експерта не можуть замінювати встановленого ПК України порядку нарахування та сплати податків, перевірки правильності їх сплати та підтверджувати визначення грошового зобов'язання, що підлягає сплаті, у зв'язку з чим не є належними доказами відповідно до ст. 85 КПК України, адже не можуть підтвердити наявність податкової заборгованості, яка визначається відповідно до норм податкового законодавства та не підтверджує умислу на ухилення від сплати податків.
Значення для бізнесу: Важливе рішення, яке заклало чергову цеглину для побудови захисту у справах з ухилення від сплати податків. ВС підтвердив концепції, які роками відстоювали адвокати: (а) обвинувачення зобов'язане довести умисел у даній категорії справ; та (б) висновок спеціаліста/експерта, а тим паче аналітична довідка БЕБ не замінює акт податкової перевірки.
6. Межі відповідальності службових осіб приватних підприємств не безмежні
У цій справі службова особа приватного підприємства обвинувачувалася в тому, що після виконання робіт за договором з університетом вона підписала звітну документацію із завищеною вартістю змонтованого устаткування та у такий спосіб заволоділа коштами університету. На думку обвинувачення, такі дії службової особи становлять склад злочину, визначеного ч. 2 ст. 191 КК України.
Колегія судів ВС, залишаючи касаційну скаргу прокурора у справі № 404/6810/20 без задоволення, нагадала, що обов'язковою складовою злочину, передбаченого частиною 2 статті 191 КК, є наявність у обвинуваченої особи спеціальних повноважень щодо розпорядження відповідним майном. Отже, у випадку обвинувачення у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовим становищем має бути доведено, що обвинувачений мав право оперативного управління цим майном або мав владні повноваження, які давали можливість впливати на осіб, яким це майно ввірене чи у віданні яких перебуває.
У разі відсутності повноважень та/або можливості в обвинуваченого в силу службового становища впливати на управління майном підприємства та використання цих можливостей для обернення майна на свою користь, відсутній склад відповідного злочину.
Значення для бізнесу: ВС нарешті розмежував кримінальне правопорушення, яке вчиняється одночасно з цивільним правопорушенням, та цивільне правопорушення, яке вчиняється поза межами складу будь-якого злочину. Отже, ВС фактично визначив, що межі відповідальності службової особи приватного підприємства та наявність в їх діях ознак складу злочину, передбаченого ст. 191 КК України, визначаються через наявність спеціальних повноважень щодо розпорядження відповідним майном.
Багато рішень Верховного Суду 2024 року можуть стати корисними для захисту бізнесу в Україні. Рішення ВС часто зупиняють криміналізацію економічних процесів і створюють передумови для довіри до правової системи. Безперечно, бізнесу варто вивчати ці прецеденти, інтегрувати їх у внутрішні комплаєнс-процедури та активно посилатися на них у разі конфліктів з державою. Однак варто зауважити, що правові висновки ВС мають свою прецедентну силу для суду під час судового розгляду кримінальних проваджень. Об'єктивна реальність взаємодії бізнесу із правоохоронними органами, на жаль, свідчить, що висновки ВС мають свою цінність та значення виключно для бізнесу і зовсім не враховуються під час кримінального переслідування органами, що провадять досудове розслідування.
Олена Роїк,
юристка судової практики Asters
Забезпечте стабільність вашого бізнесу з LIGA360. Дізнайтеся, як ви можете мінімізувати ризики та підвищити рівень правової впевненості з нашим комплексним рішенням:
· Отримуйте найновіші дані про законодавчі зміни та перевірки;
· Аналізуйте вплив регуляторних змін на ваш бізнес для ефективної адаптації і уникнення штрафів;
· Використовуйте детальні звіти, аналітику й експертні матеріали для поліпшення стратегій управління ризиками.
Замовте індивідуальну презентацію LIGA360 та спробуйте наші інструменти на практиці вже сьогодні.
