Комерційна таємниця в договорах: як правильно прописати?

Вступ

В умовах зростаючої конкуренції та стрімкого розвитку технологій захист комерційної таємниці стає дедалі важливішим для успішного ведення бізнесу. Комерційна таємниця є цінним нематеріальним активом компанії, який забезпечує їй переваги на ринку та дає змогу ефективно конкурувати. Саме тому питання належного правового регулювання відносин щодо комерційної таємниці в договірній сфері є надзвичайно актуальним.

Метою цієї статті є комплексний аналіз проблематики договірного регулювання відносин щодо комерційної таємниці, виявлення типових проблем і ризиків, а також надання практичних рекомендацій щодо ефективного врегулювання комерційної таємниці в договорах за законодавством України.

Нормативно-правове регулювання комерційної таємниці в Україні

Правове регулювання комерційної таємниці в Україні здійснюється низкою нормативно-правових актів, серед яких ключову роль відіграють Цивільний кодекс України (далі - «ЦКУ»), Господарський кодекс України (далі - «ГКУ»), закони України «Про інформацію», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про науково-технічну інформацію» тощо.

Відповідно до ст. 505 ЦКУ комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Поряд з поняттям комерційної таємниці, законодавство України оперує терміном «ноу-хау». Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» ноу-хау - це технічна, організаційна або комерційна інформація, що отримана завдяки досвіду та випробуванням технології та її складових, яка: не є загальновідомою чи легкодоступною на день укладення договору про трансфер технологій; є істотною, тобто важливою та корисною для виробництва продукції, технологічного процесу та/або надання послуг; є визначеною, тобто описаною достатньо вичерпно, щоб можливо було перевірити її відповідність критеріям незагальновідомості та істотності.

Як бачимо, поняття «ноу-хау» є більш технологічно орієнтованим порівняно з комерційною таємницею і містить деякі додаткові ознаки. При цьому інформація, що становить ноу-хау, також підпадає під ознаки комерційної таємниці і може розглядатися як її різновид. Тому надалі ми будемо розглядати ноу-хау як специфічний вид комерційної таємниці.

Важливо розуміти, що чинне законодавство України покладає на володільця комерційної таємниці певні обов'язки щодо впровадження та дотримання режиму конфіденційності для того, щоб певна інформація мала зазначений статус. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 162 ГКУ суб'єкт господарювання, що є володільцем технічної, організаційної або іншої комерційної інформації, має право на захист від незаконного використання цієї інформації третіми особами за умов, що ця інформація має комерційну цінність у зв'язку з тим, що вона невідома третім особам і до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підставах, а володілець інформації вживає належних заходів до охорони її конфіденційності.

Серед міжнародно-правових зобов'язань України у сфері охорони комерційної таємниці слід відзначити Угоду про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС), учасницею якої є наша держава. Стаття 39 цієї Угоди містить визначення комерційної таємниці, які дуже схоже за своїми ознаками з тим, що міститься в ст. 505 ЦКУ, і вимагає від країн-членів забезпечити ефективний захист нерозголошуваної інформації (trade secrets) від недобросовісного комерційного використання.

Комерційна таємниця як предмет договору

У договірних відносинах комерційна таємниця виступає специфічним об'єктом, щодо якого сторони визначають взаємні права та обов'язки.

При визначенні предмета договору важливо чітко ідентифікувати інформацію, яка становить комерційну таємницю.

Важливо розуміти, що саме по собі зазначення в договорі будь-якої інформації як «комерційної таємниці» не означає автоматично, що такий правовий режим ця інформація має насправді. Повинні бути дотримані всі необхідні ознаки, вказані в ст. 505 ЦКУ, зокрема, вжиття юридичних та фактичних заходів щодо встановлення режиму секретності. Так, у постанові від 23.11.2020 р. у справі № 910/1759/19 Верховний Суд зазначив: «Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначаються суб'єктом господарювання відповідно до закону. …діюче законодавство чітко не встановлює форми віднесення суб'єктами господарювання певних відомостей (інформації) до комерційної таємниці, а відтак, кожен суб'єкт господарювання, який володіє інформацією, що становить його комерційну таємницю, самостійно визначає перелік та обсяг відповідних заходів, яких має бути вжито для збереження секретності та які при цьому мають бути адекватними наявним обставинам здійснення ним господарської діяльності».

А отже з метою належного оформлення в договорах та забезпечення ефективної охорони комерційної таємниці рекомендується здійснити низку підготовчих дій, зокрема:

• провести аудит інформації та визначити відомості, що відповідають ознакам комерційної таємниці;

• розробити та затвердити положення про комерційну таємницю на підприємстві, включаючи встановлення в письмовій формі зобов'язань персоналу щодо дотримання режиму конфіденційності;

• скласти перелік інформації, що становить комерційну таємницю;

• позначити відповідним грифом документи та інші носії, що містять комерційну таємницю;

• встановити порядок доступу та режим використання такої інформації тощо.

Способи договірного врегулювання захисту комерційної таємниці

Комерційна таємниця може бути включена до різних типів договорів, залежно від специфіки договірних відносин. Найбільш поширеними є трудові договори, договори на надання послуг (виконання робіт), договори про співпрацю та ліцензійні договори. Також дуже розповсюдженою практикою є укладення окремих договорів про нерозголошення комерційної таємниці (NDA - Non-Disclosure Agreement). Кожен з цих типів договорів має свої особливості, що впливають на включення положень про комерційну таємницю.

У трудових договорах комерційна таємниця найчастіше є об'єктом охорони з боку роботодавця. Працівники, які мають доступ до конфіденційної інформації, зобов'язані зберігати її у таємниці як під час роботи, так і після припинення трудових відносин. У таких договорах слід передбачити конкретні зобов'язання працівників щодо збереження комерційної таємниці та відповідальність за її розголошення.

У договорах на надання послуг (виконання робіт) комерційна таємниця може стосуватися як інформації, що надається замовником, так і результатів виконання договірних зобов'язань. Виконавці зобов'язані дотримуватися умов конфіденційності та не розголошувати інформацію, отриману під час надання послуг (виконання робіт).

У ліцензійних договорах комерційна таємниця може включати технології, ноу-хау та інші елементи, які передаються від ліцензіара до ліцензіата. Важливо чітко регламентувати умови використання такої інформації та забезпечити її захист від несанкціонованого використання або розголошення.

У договорах про співпрацю комерційна таємниця часто є об'єктом спільного використання сторонами. Важливо встановити конкретні правила доступу та використання такої інформації, щоб уникнути її витоку або несанкціонованого використання, а також специфіку і конкретні способи її використання (ліцензійні права).

У випадках, коли захист комерційної таємниці є ключовим питанням співпраці, сторони можуть укласти окрему угоду про нерозголошення (NDA). Це дає змогу більш детально врегулювати всі аспекти поводження з конфіденційною інформацією. Предметом такої угоди є зобов'язання щодо нерозголошення конфіденційної інформації, порядок її надання, використання та повернення, вжиття конкретних заходів з дотримання конфіденційності, відповідальність за порушення тощо.

Серед інших способів договірного захисту комерційної таємниці можна вказати:

• застереження про неконкуренцію (обмеження права контрагента здійснювати певну діяльність, що може призвести до розкриття комерційної таємниці);

• умови про матеріальну відповідальність за розголошення комерційної таємниці (неустойка, штраф);

• вимоги до контрагента щодо впровадження режиму комерційної таємниці (обмеження доступу, ведення журналів обліку тощо).

Практичні рекомендації щодо розробки договірних умов щодо комерційної таємниці

При включенні до договору положень про комерційну таємницю важливо охопити всі істотні аспекти та чітко сформулювати права й обов'язки сторін. З метою підвищення ефективності та мінімізації ризиків при роботі з комерційною таємницею в договорах можна надати такі рекомендації:

Серед ключових умов, що мають бути відображені в договорі, можна зазначити такі:

1. Ретельно визначити перелік інформації, що становить комерційну таємницю, та забезпечити введення щодо неї режиму конфіденційності ще до початку переговорів чи укладення договору. Необхідно в договорі чи додатку до нього навести детальний перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю, та описати їх основні характеристики (форму, джерело походження, ступінь конфіденційності тощо). Визначення комерційної таємниці в договорі має бути максимально конкретним і зрозумілим. Додатково слід передбачити можливість періодичного оновлення переліку інформації, яка підлягає захисту, з урахуванням змін у бізнес-процесах.

2. Визначити права та обов'язки сторін щодо збереження комерційної таємниці. Слід детально прописати, які дії щодо комерційної таємниці має право вчиняти кожна зі сторін, а також, які заходи з охорони конфіденційності вони зобов'язані вживати (обмеження доступу, підписання працівниками зобов'язань про нерозголошення тощо). Важливим аспектом в сучасних умовах є застосування сучасних технологій для захисту інформації, таких як шифрування, багатофакторна автентифікація та контроль доступу.

3. Важливо чітко обмежити коло осіб, які матимуть доступ до комерційної таємниці за договором, та забезпечити підписання ними зобов'язань про нерозголошення (усі особи, які можуть мати доступ до комерційної таємниці, повинні бути зобов'язані дотримуватися умов конфіденційності на підставі окремих угод).

4. Визначити порядок використання та передачі комерційної таємниці. У договорі мають бути чітко визначені дозволені способи, межі та цілі використання комерційної таємниці отримувачем. Також варто передбачити процедуру передачі інформації (носії, акти прийому-передачі тощо). При цьому варто використовувати деталізовані формулювання предмета, способів та мети використання комерційної таємниці в договорі, уникати узагальнень і розмитих фраз.

5. Встановити строк дії зобов'язань про нерозголошення. Рекомендується встановити тривалість зобов'язань з конфіденційності не лише на період дії договору, а й на певний строк після його припинення (наприклад, 3 - 5 років), оскільки цінність комерційної таємниці зазвичай зберігається протягом значного часу. Важливо розуміти, що у разі укладення окремого договору NDA такий договір становить самостійне зобов'язання і не залежить від чинності та спливу строку дії основного договору між сторонами (наприклад, договору на виконання робіт), як це зазначено в постанові Західного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 р. у справі № 907/258/18. Але і в разі включення положень про конфіденційність до основного договору сторони мають право встановити окремі строки дії для окремих зобов'язань.

6. Передбачити договірні механізми контролю за дотриманням режиму комерційної таємниці контрагентом (звітність, перевірки, аудит тощо).

7. Встановити відповідальність за порушення умов зобов'язань щодо комерційної таємниці. У договорі доцільно передбачити санкції на випадок розголошення комерційної таємниці або неправомірного використання відповідної інформації (неустойка, відшкодування збитків, припинення договору тощо). При цьому розмір штрафних санкцій має бути адекватним і співмірним із вартістю комерційної таємниці. Також важливо розуміти, що відповідно до ч. 4 ст. 531 ЦКУ закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Висновки

Комерційна таємниця відіграє надзвичайно важливу роль у сучасному бізнесі та вимагає належного договірного врегулювання. Чинне законодавство України надає досить широкі можливості щодо охорони комерційної таємниці та встановлення договірного режиму її охорони.

Для ефективного захисту комерційної таємниці в договорах слід ретельно підходити до визначення її змісту та обсягу, чітко прописувати права та обов'язки сторін, встановлювати адекватні санкції та контролювати дотримання конфіденційності.

Водночас слід зауважити, що тема охорони комерційної таємниці є доволі об'ємною і динамічною, тож у межах однієї статті неможливо висвітлити всі її аспекти. Зокрема, додаткової уваги можуть потребувати такі питання, як особливості охорони комерційної таємниці в трудових відносинах, специфіка захисту комерційної таємниці в IT-сфері та при електронній комерції, проблеми збирання доказів порушення комерційної таємниці тощо.

Андрій Євков,

к. ю. н., радник корпоративної практики Crowe Mikhailenko,

старший викладач кафедри цивільно-правової політики, права інтелектуальної власності

та інновацій НЮУ імені Ярослава Мудрого

Як юридичному бізнесу отримати перевагу над конкурентами та уникати ризиків? Нова LIGA360 надасть всі інструменти для успіху. Автоматизований legal research законодавства і судової практики, підбір судових кейсів за допомогою АІ, моніторинг законодавства та правової картини дня 24/7. Тільки зараз для LIGA360 діють вигідні умови Special program.