Безпека бізнесу: заходи, рекомендації, цікава судова практика

Завжди одними з найбільш пріоритетних суспільних відносин були відносини, пов'язані із підприємницькою діяльністю. Наразі захист бізнесу є досить вагомим явищем, адже воно безпосередньо впливає як на розвиток права, так і на розвиток економіки.

Звісно, що виникає досить багато спорів між представниками бізнесу, які відобразилися в судовій практиці. І саме тому варто розглянути деякі цікаві кейси, які виникли у 2023 - 2024 роках, та винести з них ключові рекомендації.

Не мати зв'язків з російським ринком

Досить промовистою є справа № 910/7750/22, яка в черговий раз доводить, що краще зовсім не мати відносин з російським ринком. Так, Рілліус Холдінг Лімітед (Rillius Holding Limited) та БТБ Бетлаб Холдінгс ЛТД подали позов про спростування недостовірної інформації та захист честі, гідності, ділової репутації до ТОВ «РБК-Медіа», ТО «ЮБІТІ Медіа» та ТОВ «Українські бізнес технології», оскільки дані медіа-ресурси опублікували відповідну статтю. У ній зазначалося, що «Parimatch продовжує працювати в рф, але з новим власником і брендом».

Господарський суд міста Києва у своєму рішенні від 13.12.2022 визнав недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію позивачів, інформацію, поширену відповідачами у мережі «Інтернет» на вебсайті РБК-Україна. Більш того, він зобов'язав відповідачів спростувати вказану недостовірну інформацію, видалити відповідну статтю та повідомити іншим веб-сайтам, що поширювали її, про те, що її варто видалити.

Апеляційний господарський суд не погодився з рішенням суду І інстанції, скасувавши його та відмовивши в задоволенні позову повністю на підставі того, що поширена інформація не має характеру недостовірної.

З таким висновком погодився і Верховний Суд у своїй постанові від 06.02.2024. Так, він зазначив, що в умовах воєнного стану асоціювання певної фізичної або юридичної особи з країною-агресором, безумовно, має негативний характер, особливо якщо йдеться про співпрацю з країною-агресором чи сприяння їй у будь-якій формі. Вислови про пов'язаність суб'єкта господарювання з країною-агресором здатні завдати шкоди його діловій репутації, викликати негативні конотації у контрагентів, споживачів, ворожий настрій у суспільстві, а тому виклад відповідної інформації слід здійснювати обачно, спираючись на обставини, що підтверджуються доказами, мають високий ступінь достовірності та вірогідності, є взаємоузгодженими й достатніми.

У даному разі, зважаючи на зміну законодавства і скасування презумпції недостовірності негативної інформації, Верховний Суд стверджує, що доказування позивачем обґрунтованості свого позову, зокрема недостовірності, неточності поширеної відповідачем інформації, має відбуватися у загальному порядку.

Більш того, суд зазначає, що оскаржувана стаття була опублікована в контексті публічних обговорень з питань, які широко висвітлювалися в засобах масової інформації в умовах сьогодення. Громадськість має право знати таку інформацію.

Верховний Суд також зазначив, що немає фактичних елементів, які б доводили, що стаття має на меті навмисним наміром завдати шкоди репутації відповідних осіб. Всі оспорювані позивачами тези у статті були сформульовані та логічно виведені з подій, що безсумнівно мали місце, і це встановив суд апеляційної інстанції.

Враховуючи такі висновки, суд відмовив у задоволенні касаційної скарги позивачам. З чого випливає, що краще не мати господарських відносин на території рф, адже такі дії безперечно можуть нашкодити репутації українського бізнесу.

Зважати на форс-мажорні обставини

Слід звернути увагу на справу № 924/75/23 щодо зменшення розміру неустойки. Так, у даній справі ПрАТ «Агріматко-Україна» (постачальник) та ТОВ «Ресіліент Стара Синява» (покупець) уклали договір поставки, відповідно до якого постачальник взяв на себе зобов'язання поставити до 05.03.2022 включно на адресу покупця товар, однак через початок воєнного стану і бойових дій постачальник не зміг вчасно виконати зобов'язання. Внаслідок чого покупець подав заяву з вимогою про передачу відповідного товару та сплату неустойки в сумі 1 117 837,01 грн.

Однак ТОВ «Ресіліент Стара Синява» подало до суду позовну заяву з вимогою про передачу відповідного товару та сплату неустойки в сумі 1 117 837,01 грн. Позовні вимоги було задоволено частково. Суд вирішив стягнути з відповідача значно меншу суму неустойки, а саме 294 459,25 грн.

Покупець з такою позицією не погодився і тому справа дійшла аж до Верховного Суду. У своїй постанові від 14.09.2023 не погодилися з позицією покупця щодо розміру неустойки. Суд зазначає, що він відхилив посилання ПрАТ «АгріматкоУкраїна» на наявність форс-мажорних обставин, оскільки ним не повідомлено у встановлені терміни іншу сторону про форс-мажорні обставини і не надано відповідного сертифіката, який міг бути виданий йому Торгово-промисловою палатою України за його зверненням в установленому порядку на підтвердження того, що початок військових дій російською федерацією унеможливив виконання його зобов'язань за спірним договором.

З огляду на порушення постачальником зобов'язання з поставки товару в установлений договором термін нарахування неустойки за порушення строків поставки товару є обґрунтованим. Водночас, оцінивши в сукупності обставини справи та надані докази, беручи до уваги початок військових дій російською федерацією, та те, що всю територію міста Києва з 24.02.2022 до 30.04.2022 було віднесено до територій можливих бойових дій, а також зважаючи на відсутність у покупця будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, господарські суди дійшли висновку про зменшення розміру неустойки до 294 459,25 грн.

Отже, фактично у цій справі, хоч і вирішився спір на користь ТОВ «Ресіліент Стара Синява», однак воно утримало значно менше коштів за неустойку, ніж планувало, тому вкрай важливо аргументовано обґрунтовувати суму неустойки.

Акцент на статутний капітал подружжя

Варто зауважити, що останнім часом виникає досить багато ситуацій, коли фізичні особи вносять певне майно до статутного капіталу юридичної особи без згоди іншого з подружжя. Так, у ситуації, коли чоловік/жінка хоче внести до статутного капіталу відповідне майно, однак воно було придбано за спільні кошти під час шлюбу і фактично є спільною сумісною власністю подружжя, то згода дружини або чоловіка такої особи є обов'язковою.

Багато осіб подумає, що такий спір, оскільки він стосується подружжя, буде розглядатися місцевими судами за правилами ЦПК України. Однак з такою думкою не погоджується Верховний Суд у своєму рішенні від 10.01.2024 у справі № 909/516/23.

Предметом позову є визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Максвелтрейд» та акта передачі-приймання спірного нерухомого майна як правочину, яким сформовано частку відповідача-2 у статутному капіталі ТОВ «Максвелтрейд», а також про припинення речового права ТОВ «Максвелтрейд» на зазначене майно. КГС ВС зазначив, що справи в спорах щодо правочинів незалежно від їх суб'єктного складу, що стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами. Винятком є спори щодо таких дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення сімейних і спадкових прав та обов'язків, які мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Матеріалами справи встановлено, що спірним правочином регулюються права та обов'язки між ТОВ «Максвелтрейд» та відповідача, однак не регулюються сімейні права та обов'язки між подружжям, батьками та дітьми, а тому цей правочин не є правочином у сімейних правовідносинах.

І тому в даному разі справа має розглядати за правилами ГПК України. Зважаючи на це, підприємцям варто знати таки нюанси, щоб мати змогу зберегти статутний капітал юридичної особи.

Йти в ногу з часом

Представникам бізнесу завжди варто бути в курсі останніх змін у законодавстві, щоб швидко та якісно забезпечувати захист своїм підприємствам. Адже, як можна побачити з судової практики, всі суспільні відносини та їх врегулювання досить швидко змінюються.

Станіслав Польовий,

адвокат,

радник ЮФ Gracers