В'язниця чи СІЗО. Яке воно життя за гратами?
Кожен громадянин хоч раз у своєму житті чув про в'язницю чи слідчий ізолятор (СІЗО) із засобів масової інформації, різних месенджерів, де висвітлюються новини, однак чи розуміють люди різницю між цими двома поняттями.
В першу чергу потрібно розібратися в загальних визначеннях цих двох термінів. Почнемо із в'язниці, а з огляду на законодавчо визначене найменування - установи виконання покарань.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кримінально-виконавчого кодексу України (надалі КВК України) установами виконання покарань є: арештні доми, кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи (виховні колонії), слідчі ізолятори у випадках, передбачених цим Кодексом.
Кримінально-виконавчі установи поділяються на кримінально-виконавчі установи відкритого типу (виправні центри) і кримінально-виконавчі установи закритого типу (виправні колонії).
В нашому випадку буде йти мова про кримінально-виконавчі установи закритого типу (виправні колонії), тобто місця для утримання осіб, які вже були засуджені судом і перебувають на виконанні покарань у виді позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі.
Особи, засуджені до позбавлення волі, направляються для відбування покарання не раніше спливу триденного та не пізніше десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або з дня надходження із суду розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили.
Виправні колонії займають одне із центральних місць у кримінально-виконавчій системі України.
Напевно не кожен знає, що при виправних колоній на базі капітально побудованих приміщень в окремо ізольованому секторі може створюватися сектор для тримання осіб, узятих під варту (ув'язнених).
Територія вказаного сектору має свої заходи безпеки та контролю, зокрема відгороджується парканом суцільного заповнення і посилюється відповідними інженерними засобами. Вхідні двері локального сектору та дільниці обладнуються механічним замком і блокуються сигналізацією з виводом на пульт чергової частини виправної колонії. Приміщення та камери сектору для тримання осіб, узятих під варту, обладнуються необхідними технічними засобами нагляду і контролю.
Що ж стосується слідчого ізолятора, або ж скорочено СІЗО, то він входить до системи Державної кримінально-виконавчої служби України та є місцем перебування осіб, які тримаються під вартою, та окремих категорій засуджених (установа для попереднього ув'язнення).
Перша категорія осіб - ув'язнені, вони тримаються під вартою в СІЗО на підставі вмотивованого рішення суду про обрання, як запобіжного заходу тримання під вартою, так і застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, а також на підставі рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, а також постанови прокурора, прийнятої у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України або ж на підставі вироку суду передбачено тримання під вартою до набрання ним законної сили.
З цього вбачається, що слідчі ізолятори не призначені для довготривалого утримання, а лише для тимчасового тримання осіб, які перебувають під слідством чи судом, тобто для осіб, яких не визнано винуватими і не призначено покарання, за вироками судів, які б набрали законної сили.
Метою попереднього ув'язнення є запобігання можливому ухиленню особи, взятої під варту, від органів досудового розслідування та суду, перешкоджанню кримінальному провадженню або зайняттю злочинною діяльністю, а також забезпечення виконання вироку та видачі особи (екстрадиції) або її транзитного перевезення.
Адміністрація СІЗО створює необхідні умови для роботи слідчого, прокурора та слідчого судді (суду) у зв'язку із здійсненням кримінального провадження та забезпечує доставку ув'язнених і засуджених за їх викликами у визначені приміщення в межах СІЗО, здійснює контроль за строками їх тримання.
До другої категорії осіб, які тримаються під вартою в СІЗО відносяться:
- особи, вперше засуджені до позбавлення волі за нетяжкі чи тяжкі кримінальні правопорушення, які на підставі статті 89 КВК залишені у СІЗО для роботи з господарського обслуговування;
- особи, засуджені до обмеження волі, які на підставі статті 57 КВК підлягають направленню до місця відбування покарання;
- особи, засуджені до арешту, позбавлення волі, довічного позбавлення волі, вироки щодо яких набрали законної сили і які на підставі статті 87 КВК підлягають відправленню до установ виконання покарань;
- засуджені, вироки щодо яких набрали законної сили, які на підставі статті 90 КВК тимчасово залишені в СІЗО або переведені до СІЗО з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або виправної колонії;
- особи, вироки щодо яких набрали законної сили, які відповідно до статті 88 КВК переміщуються під вартою з однієї установи до іншої.
Тобто, в першому випадку слідчі ізолятори виконують функції виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки стосовно засуджених, які залишені для роботи з господарського обслуговування, їх має бути ізольовано від інших засуджених та ув'язнених.
В другому випадку засуджені особи залишені у СІЗО тимчасово або перебувають там до моменту їх переведення, відправлення, переміщення до установ виконання покарань або інших установ.
Відтак, основна різниця між виправними колоніями та слідчими ізоляторами це їхнє призначення та статус.
|
Крістіна Проаспет |
Виправна колонія призначена для відбування покарань осіб, які були засуджені за вчинення кримінальних правопорушень та реабілітації засуджених, а слідчий ізолятор призначений для тимчасового перебування ув'язнених на будь-якій стадії кримінального судочинства (досудового розслідування чи судового розгляду) та засуджених (після набрання законної сили вироку до направлення до установи виконання покарань, особливість - залишення їх в СІЗО для роботи з господарського обслуговування).
Наступна відмінність полягає у класифікації даних установ, оскільки саме виправні колонії мають свою класифікацію, яка залежить від рівня безпеки - мінімальний, середній і максимальний, а також від умов тримання - з полегшеними умовами або ж загальними, які залежать від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та строку позбавлення волі особи.
Таке розмежування необхідне за для застосування ресоціалізації засуджених, досягнення педагогічного ефекту, запобіганню негативного впливу від особи, яка вже відбувала покарання до засудженого вперше, тобто створення умов для максимального виправлення засуджених.
До прикладу окремо тримаються чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності, вони потребують інших підходів до реабілітації та перевиховання, порівняно з тими, хто вчинив тяжкі умисні злочини. Таке окреме утримання може допомогти забезпечити сприятливе середовище для навчання, запобігти рецедиву та підготовити до повернення в суспільство.
Окремо тримаються засуджені, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції, правоохоронних органах, та, за власним бажанням, особи, які здійснювали адвокатську діяльність з огляду на такі фактори, як знання професійних секретів, можливість впливу на поточні справи, забезпечення недоступності конфіденційності інформації або можливості використання цієї інформації для недозволених цілей.
Також, з огляду на стать засуджених, чоловіки, жінки та неповнолітні особи роздільно утримуються в установах виконання покарань, відокремлене утримання за статевою ознакою допомагає запобігти можливим проблемам, що можуть виникнути при змішаному утриманні (насильству, сексуальних злочинів, психологічного впливу і тд).
Не тільки за статевою ознакою наявне роздільне тримання осіб у виправних колоніях, а й щодо конкретно визначених категорій засуджених, які повинні бути ізольовані (засуджені до довічного позбавлення волі; засуджені, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі; засуджені за вчинення злочину, передбаченого частиною п'ятою статті 255, статтями 255-1, 255-2 Кримінального кодексу України; засуджені за вчинення злочину, передбаченого статтею 111, частинами третьою - восьмою статті 111-1, статтями 111-2, 113, 114, 114-1, 114-2, 436-2 Кримінального кодексу України).
Важливим аспектом перебування в колонії засуджених є те, що різниця між умовами життя в колонії і на свободі повинна зводитися до мінімуму та сприяти підвищенню відповідальності засуджених за свою поведінку і усвідомленню людської гідності. Зменшення різниці умов життя підтримує плавний перехід до повсякденного життя після закінчення терміну покарання, а гідні умови допомагають зменшити ризик повторного вчинення кримінальних правопорушень після звільнення, спонукають до виявлення позитивної поведінки.
Хоч, слідчі ізолятори на відміну від виправних колоній класифікації не мають, однак в СІЗО може бути запроваджено особливий режим, в даному випадку посилюється охорона, нагляд за ув'язненими і засудженими, припиняються всі режимні заходи, що проводяться з ними, а також надання побачень та прийняття посилок і передач, здійснюються передбачені законодавством режимні заходи.
Також під час дії воєнного стану та протягом двох років після його припинення чи скасування у слідчих ізоляторах можуть створюватися сектори максимального рівня безпеки для відбування покарання чоловіками, засудженими до довічного позбавлення волі, з урахуванням їхніх прав та обов'язків та з дотриманням вимог суворої ізоляції від інших категорій осіб, які тримаються у цих установах.
Утримання взятих під варту осіб (чоловіків, жінок, неповнолітніх осіб) також є роздільним (маломісні або загальні камери).
Винятки щодо неможливості утримання осіб однієї статі в одній камері також визначені законодавцем, наприклад з метою збереження таємниці досудового розслідування, захисту ув'язнених від можливих посягань на їх життя, запобігання вчиненню ними нового кримінального правопорушення, забезпечення національної чи громадської безпеки і тд.
Особливостями є те, що особи, які досягли 18-річного віку, тримаються в камерах окремо від неповнолітніх та повнолітніх осіб до досягнення ними двадцяти двох років. Така практика має на меті забезпечити більш диференційований підхід до утримання залежно від віку та характеристик ув'язнених з метою забезпечення безпеки та не допущення негативного впливу з боку більш зрілих осіб.
Окрім зазначеного, правове регулювання для перебування ув'язнених та засуджених в умовах виправних колоній та слідчих ізоляторів різне.
Так, основними нормативними актами, на підставі яких здійснюється правове регулювання для перебування засуджених осіб у виправних колоніях, є Кримінально-виконавчий кодекс України та Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року № 2823/5, в СІЗО - це Закон України «Про попереднє ув'язнення» та Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2019 року № 1769/5, а також Кримінально-виконавчий кодексом України щодо засуджених осіб.
Аналогічно визначено різні режими контролю та умови для перебування ув'язнених та засуджених осіб в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, правила проведення відпочинку, розпорядку дня, відвідування рідними та близькими особами, захисниками, проведення перевірок, суб'єкти таких перевірок, матеріально-побутове та медичне забезпечення, застосування технічних засобів контролю тощо.
Наприклад, щоб відвідати засудженого в установі виконання покарань необхідно отримати спеціальний дозвіл від адміністрації цієї установи або органів управління зазначеною установою.
А от, побачення з родичами або іншими особами може надавати взятим під варту адміністрація місця попереднього ув'язнення лише з письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, не менше трьох разів на місяць. Осіб, які відвідують СІЗО, пропускають до слідчого ізолятора та випускають з нього за перепусткою відповідного зразка з одночасним пред'явленням паспорта або іншого документа, що посвідчує особу.
Відтак, слідчий ізолятор (СІЗО) та виправна колонія - це два різних типи державних установ, пов'язаних із позбавленням волі осіб, кожна з яких має власне призначення, структуру, особливість, ціль та функції.
Крістіна Проаспет,
юрист АО «Лещенко, Дорошенко і партнери»
(AL «Leshchenko, Doroshenko & partners»)
Де шукати інформацію адвокату з кримінального права? LIGA360 містить понад 16 млн. рішень українських судів у кримінальних справах, судові прецеденти, аналітику й законодавство. А інноваційні АІ-можливості системи допоможуть миттєво спрогнозувати результати вашої справи й виконати legal research. Більше переваг за посиланням.
Читайте також:
11 серпня набрав чинності Закон щодо усунення суперечностей у караності кримінальних правопорушень
