Ця сторінка доступна рідною мовою. Перейти на українську

Шляхи прискорення досудового розслідування

Микола Ничипорук, юрист, адвокат Arzinger, та Анастасія Присяжнюк, молодший юрист Arzinger, поділилися шляхами вирішення цієї проблеми

Ні для кого не секрет, що в умовах сьогодення, учасники кримінального провадження, зокрема потерпілі з їх представниками, досить часто змушені стикатися з тотальним небажанням правоохоронців належно виконувати свої обов'язки. В окремих випадках, навіть трапляється відверте свавілля та саботаж зі сторони слідчого чи дізнавача, що має наслідком фактичне зупинення процесу досудового розслідування, або ж і взагалі закриття кримінального провадження, у зв'язку із закінченням строку на проведення досудового розслідування.

Як результат, така бездіяльність вітчизняних правоохоронних органів наглухо перекреслює основоположні засади Конституції України та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, і яскраво ілюструє їх небажання розбудовувати правову державу.

Ще більшої гостроти ситуації додає поточний процесуальний статус потерпілого. Як відомо, потерпілий не є стороною кримінального провадження. Набуття повноцінного статусу сторони кримінального провадження можливо лише у встановлених Кримінальним процесуальним кодексом України (надалі - КПК України) випадках, зокрема у разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення. У зв'язку з чим, потерпілий фактично позбавлений можливості самостійно та у процесуальному порядку збирати докази, в тому числі через проведення тимчасового доступу до речей і документів чи судової експертизи. Вказане в сукупності зі ст. 93 КПК України ставить потерпілого в залежність від волі слідчого, дізнавача чи прокурора, та повністю нівелює добревідомий життєвий принцип "порятунок потопаючого - справа рук самого потопаючого".

Микола Ничипорук

Відтак, адвокати, не бажаючи миритись з такою ситуацією та прагнучи досягнути бажаних клієнтом результатів, змушені вдаватися до використання найрізноманітніших шляхів до змушування правоохоронців якісно працювати.

Одним з таких шляхів є використання інституту оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування, передбачений ст. 303 КПК України. Система проста - потерпілий, шляхом подання відповідного клопотання ініціює проведення тієї чи іншої слідчої дії, отримує відмову у її проведенні, адвокат оскаржує таку відмову та отримує ухвалу слідчого судді про зобов'язання слідчого, дізнавача або прокурора провести слідчу дії. На перший погляд, досить дієвий інструмент з більш-менш усталеною судовою практикою.

Втім, існує ряд ситуацій, коли потерпілий позбавлений можливості оскаржити дії чи бездіяльність органу досудового розслідування чи прокуратури, через фактичну відсутність у зазначеній статті КПК України пункту, який би надавав на це право. До прикладу, неможливо оскаржити відмову у проведенні процедури тимчасового доступу, оскільки це не слідча дія, а захід забезпечення кримінального провадження. Ще один випадок, коли слідчий задовольняє подане потерпілим клопотання, але продовжує ухилятися від його фактичного виконання. Виходить, що він формально не відмовив у проведенні слідчої дії, хоча і вчиняє бездіяльність, і в той же час така бездіяльність у більшості випадків не буде розглядатися слідчими суддями як такою, що підлягає оскарженню за п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України.

Отже, практика показує, що іноді навіть інститут оскарження рішення, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, не може гарантувати пришвидшення процесу досудового розслідування чи хоча б проведення ініційованої потерпілим слідчої чи процесуальної дії.

Іншим шляхом до прискорення процесу досудового розслідування є оскарження прокурору вищого рівня недотримання слідчим, дізнавачем або прокурором розумних строків. Порядок здійснення такого оскарження також досить простий - потерпілий чи його представник, подають на розгляд вищестоящому прокурору (відносно прокурора-процесуального керівника) скаргу, в порядку ст. 308 КПК України, у якій обґрунтовують свої доводи про неефективність слідства та недотримання розумних строків під час проведення досудового розслідування. За результатами розгляду такої скарги, вищестоящим прокурором приймається рішення про задоволення скарги, з наданням прокурору обов'язкових для виконання вказівок, або ж про відмову у її задоволенні.

Однак, даний метод також не завжди дає очікуваний результат. Досить часто трапляється так, що вищестоящий прокурор задовольняє скаргу, надає слідчому письмові вказівки, і навіть запевняє скаржника, що кримінальне провадження поставлено на особистий контроль. Проте, такі обіцянки, не мають нічого спільного з реальним впливом на слідчого, дізнавача чи прокурора-процесуального керівника, а надані вказівки залишаються без фактичного виконання.

І нарешті третій шлях, ймовірно, найбільш ефективний - встановлення слідчому, дізнавачу чи прокурору конкретного строку на вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Як відомо, чинним КПК України передбачено, що одним із завдань кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування, а своєрідним гарантом виконання цього завдання на досудовому розслідуванні є слідчий суддя. У свою чергу, статті 28 та 114 КПК України, наділяють слідчого суддю правом на обмеження строків на проведення слідчим, дізнавачем чи прокурором процесуальних дій. Таке обмеження може застосовуватися для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку, а також у разі необхідності здійснення кримінального провадження у більш короткі строки. Серед можливих ініціаторів обмеження строків на проведення процесуальних дій закон також передбачає потерпілого.

Аби продемонструвати практичне застосування даного методу, слід повернутися до вищенаведеної ситуації, коли слідчий хоча і задовольняє клопотання потерпілого про проведення слідчої дії, але все ж ухиляється від її реального проведення. Як і зазначалось, формально, його бездіяльність не може бути оскаржена на підставі п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України. Відтак, задля забезпечення виконання слідчим взятого на себе зобов'язання, потерпілий чи його представник звертаються до слідчого судді з клопотанням в порядку ст. ст. 28, 114 КПК України. Серед іншого, у клопотанні про встановлення строку зазначається про факт задоволення слідчим клопотання про проведення слідчої дії, про відсутність будь-яких активних дій слідчого, спрямованих на реалізацію задоволеного клопотання, а також обґрунтовується максимальний строк, що знадобився б слідчому для проведення пропонованої слідчої дії. За наслідками розгляду такого клопотання, слідчим суддею постановляється ухвала про зобов'язання слідчого провести слідчу дію у конкретно визначений строк. У результаті, останній, розуміючи наслідки невиконання судового рішення, змушений провести пропоновану потерпілим слідчу дію.

Анастасія Присяжнюк

Також, даний метод можна застосовувати не тільки під час представництва інтересів потерпілого, а й під час здійснення захисту підозрюваного, або так званого потенційного підозрюваного у фактовому провадженні. Практикуючим адвокатам добре відомо, що процес "кошмарення" клієнта нескінченними допитами, обшуками та арештами майна може тривати роками. І для того, щоб це припинити слід активно застосовувати статті 28 та 114 КПК України разом зі ст. 283 цього ж кодексу. Реалізація такого методу не надто складна і серед іншого містить в собі 3 основні елементи.

Перший - доведення факту підозри клієнта у вчиненні кримінального правопорушення. Звичайно, що у випадку отримання письмового повідомлення про підозру цей елемент є лише формальністю. Водночас, якщо ж клієнта про підозру ніхто не повідомляв, але правоохоронними органами продовжується застосування щодо нього невиправданого процесуального примусу, адвокат повинен приділити даному елементу найбільше уваги. Зокрема, слід якісно, з посиланням на конкретні рішення Європейського суду з прав людини, яких на даний час вже є доволі багато, обґрунтувати порушення права клієнта на захист та з огляду на які дії правоохоронців, до нього мають застосуватися ті ж самі норми процесуального закону, що й до підозрюваного. Другий елемент - доведення необґрунтованості і протиправності обмеження законних прав та інтересів клієнта, а також надмірної тривалості такого обмеження. При цьому, найважливішим є саме констатація факту порушення принципу розумності строків. І нарешті третій елемент - обґрунтування об'єктивно необхідного строку на завершення досудового розслідування та припинення щодо клієнта процесуального примусу. Тут варто врахувати, як об'єктивну завантаженість органу досудового розслідування і прокуратури, так і наявність в КПК України чітко визначених строків на проведення окремих процесуальних дій.

Також, застосовуючи даний метод, адвокатам слід клопотати перед слідчим суддею лише про зобов'язання прокурора завершити досудове розслідування у конкретний строк без зобов'язання вчинити конкретну дію з наявного у ч. 2 ст. 283 КПК України переліку. Це зумовлено тим, що під час розгляду клопотання адвоката може бути об'єктивно не відомо, з прийняттям якого процесуального рішення завершиться досудове розслідування, а вирішення цього питання є прерогативою прокурора-процесуального керівника.

В результаті, якщо адвокатом було ґрунтовно доведено вищенаведені елементи, слідчий суддя постановляє ухвалу, якою визнає факт затягування досудового розслідування, зобов'язує прокурора завершити його у конкретно визначений строк та прийняти одне з процесуальних рішень передбачених ч. 2 ст. 283 КПК України. Дієвість даного методу вже неодноразово підтверджена нами у своїй практичній діяльності, а його відповідність приписам процесуального закону вже перевірена Верховним судом.

Підсумовуючи, варто зазначити, що проблема затягування правоохоронними органами процесу досудового розслідування на жаль існує, і вона вкрай негативно впливає на права та законні інтереси, як окремих громадян, так і бізнесу. Водночас, чинний КПК України, має достатньо інструментів для протидії бездіяльності слідчого, дізнавача чи прокурора. Кожен з них є дієвим по-своєму та повинен застосовуватися відповідно до ситуації. Відтак, основними завданнями адвоката є об'єктивний аналіз причин затримки досудового розслідування та обрання правильного методу для його прискорення.

Микола Ничипорук

Юрист, адвокат Arzinger

Анастасія Присяжнюк

Молодший юрист Arzinger

Читайте також:

Як Мін'юст складатиме адмінпротоколи на адвокатів через недотримання правил фінмоніторингу?

Аналізуйте судові рішення для підготовки виграшної позиції в суді за допомогою комплексного рішення LIGA360: АДВОКАТ. Отримайте доступ до усієї необхідної нормативно-правової, консультаційної інформації, використовуйте алгоритми дій у різноманітних ситуаціях. А найголовніше: спробуйте Verdictum PRO - інноваційну систему для оцінки ймовірності перемоги у суді за допомогою штучного інтелекту. Замовляйте вже зараз.

Підпишіться на розсилку
Головні новини і аналітика для вас по буднях
Залиште коментар
Увійдіть, щоб залишити коментар
Увійти
На цю ж тему