Ця сторінка доступна рідною мовою. Перейти на українську

Доказування та оцінка доказів під час обрання запобіжного заходу

13.52, 4 липня 2019
2718
1

Адвокат Георгій Тігішвілі аналізує процедуру обрання запобіжних заходів в межах досудового розслідування

Під час судового розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу сторона обвинувачення зобов`язана довести наявність обґрунтованої підозри вважати особу причетною до кримінального правопорушення - ч. 2 ст. 177, п. 3 ч. 1 ст. 184 КПК України. Обґрунтованість підозри розглядається як наявність інформації та відомостей, які в своїй сукупності та поза розумним сумнівом можуть переконати об'єктивного спостерігача в причетності особи до інкримінованого їй кримінального правопорушення. (Детальніше про зміст терміну «обґрунтована підозра»).

Інакше кажучи, слідчий, прокурор мають довести слідчому судді, що особа притягується до кримінальної відповідальності правомірно та законно. Оскільки, саме доведеність наявності обґрунтованої підозри є обов'язковою умово застосування будь-якого запобіжного заходу та виключною умовою початку притягнення особи до кримінальної відповідальності.

На мою думку, КПК України (ст.ст. 207, 208) надає відповідь, які саме обставини безумовно свідчать про наявність обґрунтованої підозри:

1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;

2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

Георгій Тігішвілі

В усіх інших випадках, повідомленню про підозру мають передувати слідчі (розшукові) дії, які зводяться до збирання, фіксування, опрацювання та аналізу відомостей та інформації про обставини кримінального правопорушення, виявлення осіб, які можуть бути причетними до його вчиненення. А отже, на момент звернення до слідчого судді із клопотання про обрання запобіжного заходу, сторона обвинувачена зобов`язана надати конкретні результати проведених слідчих (розшукових) дій - докази, які містять інформацію, відомості тощо про причетність особи до кримінального правопорушення.

Зазначене узгоджується із положеннями ч. 1 ст. 91 КПК України, яка визначає, що доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню - ч. 1 ст. 84 КПК України.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів - ч. 2 ст. 84 КПК України.

Аналіз зазначених норм КПК України надає підстави вважати, що процесуальними джерелами отримання відомостей та інформації, які дають підстави стверджувати про наявність чи відсутність будь-яких обставин, які підлягають встановленню, є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Таким чином, інформація та відомості, які можуть свідчити про причетність особи до інкримінованого їй кримінального правопорушення та відповідають критерію «обґрунтованість», мають бути встановлені на підставі досліджених показань, речових доказів, документів, висновків експертів, тобто доказів.

Положеннями ст. 62 Конституції України, ч. 3 ст. 17 КПК України встановлено, що підозра не може ґрунтуватись на доказах отриманих незаконним шляхом.

Конституційний суд України в Рішенні від 20.10.2011 р. щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України зазначив, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, слід розуміти так, що обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.

В свою чергу, до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні - п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України.

З огляду на зазначену процесуальну функцію, слідчий суддя має здійснювати перевірку матеріалів кримінального провадження під час досудового розслідування, якими сторона обвинувачення «пояснює», в тому числі, законність притягнення особи до кримінальної відповідальності. Така перевірка може бути здійснена виключно шляхом дослідження матеріалів кримінального провадження в судовому засіданні на предмет законності отримання інформаці та відомостей, які свідчать про причетність особи до кримінального правопорушення.

Зверну увагу на те, що критерій «поза розумним сумнівом», який наразі використовується національними судами, не може розцінюватись в якості відсутності необхідності здійснити перевірку матеріалів кримінального провадження, які надані сторонами кримінального провадження. Навпаки, лише враховуючи вже перевірені матеріали кримінального провадження, яким слідчий суддя вже надав відповідну правову оцінку щодо їх доказової спроможності, мають бути враховані «поза розумним сумнівом» для висновку про наявність чи відсутність обґрунтованої підозри вважати особу причетною до кримінального правопорушення.

Як зазначено вище, лише відомості та інформація з процесуальних джерел, можуть бути предметом дослідження під час судового засідання на стадіях досудового розслідування та судового розгляду. І тому, питання про допустимість доказів, законність їх отримання мають бути вирішені під час судового засідання, перед постановленням ухвали про обрання запобіжного заходу.

Недопустимі докази позбавлені доказової спроможності, а тому не можуть бути використані і на стадії судового розгляду. Тому «фільтрування» доказів на стадії досудового розслідування слідчим суддею, на мою думку, має позитивний практичний ефект, оскільки надає можливість зробити оцінку переспектив досудового розслідування, «доцільність» його продовження та захист від безпідставного (незаконного) притягнення особи до кримінальної відповідальності, застосування до особи запобіжних заходів.

Георгій Тігішвілі,

адвокат

Підпишіться на розсилку
Головні новини і аналітика для вас по буднях
Залиште коментар
Увійдіть, щоб залишити коментар
Увійти
На цю ж тему