Нові редакції процесуальних кодексів містять немало новел. У цьому контексті варто приділити увагу такому важливому питанню, як судові витрати і нові правила їх компенсації.
Згідно з нормами процесуальних кодексів, судові витрати складаються з судового збору і витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір - грошова сума, яка сплачується за подання до суду заяв, скарг, а також за видачу документів судами. Сума судового збору залежить від декількох чинників:
- виду документу, який ви подаєте до суду або хочете отримати;
- категорії платника судового збору (фізична особа, юридична особа, фізична особа-підприємець);
- ціни позову;
- розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (визначається в законі про Держбюджет на поточний рік).
Згідно з ГПК і ХПК України до витратам, пов'язаним з розглядом справивідносять:
- витрати на професійну правову допомогу;
- витрати, пов'язані із залученням свідків, фахівців, перекладачів, експертів і проведенням експертизи;
- витрати, пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів по їх місцезнаходженню, забезпеченням доказів;
- витрати, пов'язані із здійсненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до його розгляду.
Згідно КАС України, до усього вищепереліченого варто додати ще витрати сторін і їх представників, пов'язані з прибуттям до суду.
Положення нових редакцій ГПК і ХПК України передбачають ряд абсолютно нових для процесуального законодавства інститутів, серед яких попереднє визначення суми судових витратзабезпечення і передоплата судових витрат.
Так, разом з першою заявою по суті суперечки кожна сторона подає до суду попередній розрахунок суми судових витрат, які вона вже понесла і які може понести, у зв'язку з розглядом справи. Дотримання цього положення процесуального закону є украй важливим, оскільки у разі не надання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити у відшкодуванні судових витрат, за винятком суми сплаченого судового збору.
Для попередження випадків зловживання процесуальними правами учасниками справи і запобігання подачі необгрунтованих позовів, законодавцем передбачений механізм забезпечення і передоплати судових витрат.
Через особливості адміністративного судочинства, забезпечення судових витрат в КАС України не передбачено. У ГПК і ХПК України забезпечення судових витрат застосовується судом по клопотанню відповідача. Механізм забезпечення судових витрат полягає в накладенні на позивача обов'язку внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яка забезпечить можливе відшкодування майбутніх витрат відповідача (у тому числі і на професійну правову допомогу). Забезпечення судових витрат застосовується, якщо:
- позов має ознаки свідомо необгрунтованого або інші ознаки зловживання правом на позов;
- позивач не має зареєстрованого місця проживання і майна на території України, достатнього для відшкодування судових витрат відповідача у разі відмови в позові.
В першу чергу, це захисний механізм для доброчесного бізнесу, який виконує функцію "бар'єру" від необгрунтованих позовів і є превентивною мірою. Цей захід дозволяє, у разі, якщо суд відмовить в позові, закриє виробництво або залишить позов без розгляду, відшкодувати судові витрати, включно з витратами на адвоката.
Механізм передоплати судових витрат передбачений в усіх трьох процесуальних кодексах, і переслідує дещо іншу мету, а саме запобігання випадкам зловживання учасниками справи своїми процесуальними правами. Суть механізму полягає в тому, що суд може зобов'язати учасника справи, який заявив клопотання про виклик свідка, призначення експертизи і так далі, заздалегідь сплатити витрати. Якщо учасник справи не сплатив авансові суми в строк, суд має право відхилити клопотання або відмінити раніше винесене визначення про здійснення процесуальної дії і прийняти рішення грунтуючись на інших доказах.
Для бізнесу стаття витрат на правову допомогутобто на послуги адвоката або адвокатів, під час судового процесу є чи не найбільшою. До набуття чинності нових редакцій процесуальних кодексів, питання стягнення судових витрат, зокрема витрат на послуги адвоката, викликали немало питань. Підхід суддів був виборчий: які послуги адвоката слід компенсувати, а які немає, на підставі чого варто обчислювати такі витрати і тому подібне.
Прийнявши нові процесуальні кодекси, законодавець "закрив" це спекулятивне питання. Як і було раніше, витрати, пов'язані з правовою допомогою адвоката, несуть сторони, окрім випадків надання правової допомоги коштом держави. Тепер новими процесуальними кодексами деталізовано, що відноситься до витрат на професійну правову допомогу і на підставі чого варто визначати вартість наданих адвокатом послуг.
Передбачено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката і самі витрати на гонорар адвоката (представництво в суді і інша юридична допомога, пов'язана із справою, включаючи підготовку до його розгляду, збір доказів і так далі), а також вартість послуг помічника адвоката, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги і на підставі відповідних доказів об'єму зроблених послуг.
Таким чином, за рахунок іншої сторони, компенсації підлягають грошові суми, сплачені адвокатові і його помічникові не лише за безпосереднє представництво сторони в суді, але і за виконання другй судової роботи (написання позовної або апеляційної заяви, відправку документів до суду, ознайомлення з матеріалами справи і так далі).
Варто відмітити, що розмір витрат на оплату послуг адвоката не може бути довільним гонорар адвоката має бути порівнянний:
- із складністю справи і із зробленими адвокатом послугами;
- з часом, витраченим адвокатом;
- з об'ємом наданих послуг;
- з ціною позову і значенням справи для сторони, у тому числі впливом рішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Важливим нововведенням процесуальних кодексів є те, що обов'язок довести несумірність витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правової допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
В цілому, розмір витрат, які сторона сплатила або повинна сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі наданих сторонами доказів (договорів, рахунків і так далі). Такі докази необхідно надати до закінчення судових дебатів у справі або впродовж п'яти днів після ухвалення рішення судом, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі не надання відповідних доказів впродовж встановленого терміну, таку заяву суд залишає без розгляду. Якщо ж сторона або її представник зловживає процесуальними правами або суперечка виникла внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати, повністю або частково, незалежно від результатів вирішення суперечки.
