Судові юрисдикції в новому процесуальному законодавстві (инфографика)

Як відомо, 30 листопада 2017 року відбулося перше засідання Пленуму нового Верховного Суду, на якому, серед іншого, прийнято рішення про початок роботи Верховного Суду з 15 грудня цього року. З дня початку роботи Верховного Суду набуде чинності і Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147 - VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України і інших законодавчих актів".

З вищезгаданого виходить, що з 15 грудня 2017 року судочинство у господарських, цивільних і адміністративних справах здійснюватиметься за новими правилами. Розмежування компетенції судів по розгляду цих справ здійснене за допомогою норм об юрисдикції, які детально описують суперечку, що повинен розглядати той або інший суд. Така потреба викликана, передусім, практикою застосування чинного процесуального законодавства, яке допускало випадки, коли справа розглядалася, наприклад, судами адміністративної юрисдикції, а повинно було розглядатися судами юрисдикції загальної. Іноді траплялися випадки, коли суди і зовсім не могли визначити юрисдикцію суперечки. Так, справи по спорах по оскарженню дій або бездействий державного реєстратора по реєстрації/відмови в реєстрації прав на нерухоме майно одночасно розглядалися як судами загальної, так і адміністративній юрисдикції. У справах по виборчих спорах один адміністративний суд відмовляв у відкритті виробництва, посилаючись на те, що така суперечка повинна розглядати не цей, а інший адміністративний суд. Тому для своєчасного і ефективного судового захисту порушених прав виникла необхідність в розробці нових правил про судові юрисдикції, що і було зроблено в новому процесуальному законодавстві.

Характерною особливістю норм про судові юрисдикції є їх уніфікація в нових процесуальних кодексах. Віднині юрисдикція судів ділиться на: 1) інстанцію; 2) предметну; 3) суб'єктну (окрім КАС України); і 4) територіальну.

Юрисдикція інстанції вказує на суд, який повинен розглядати справу як суд першої, другої або третин інстанції.

Передбачені випадки, коли судами першої інстанції виступають апеляційні або навіть касаційні суди.

Основним нововведенням юрисдикції інстанції є ліквідація вищих спеціалізованих судів, якими до 15 грудня 2017 року є Вищий господарський суд України, Вищий спеціалізований суд України по розгляду цивільних і карних справ, Вищий адміністративний суд України і повернення до трирівневої системи судоустрою на чолі з новим Верховним Судом.

Новий Верховний Суд тепер діятиме як суд касаційної інстанції, до складу якого входить Касаційний адміністративний суд, Касаційний господарський суд, Касаційний карний суд, Касаційний цивільний суд, а також Велика Палата Верховного Суду. При цьому, Велика Палата Верховного Суду, з метою забезпечення однакового застосування норм права касаційними судами, діє як суд касаційної інстанції. У такий спосіб новий Верховний Суд виконуватиме функцію по забезпеченню постійності і єдності судової практики. З цього виходить, що, незважаючи на ліквідацію вищих спеціалізованих судів, розгляд справ в порядку другої касації залишився.

Предметна юрисдикція вказує на конкретну суперечку або характер спірних правовідносин, які можуть розглядати загальні, господарські або адміністративні суди.

При цьому, деякі категорії адміністративних справ на першому етапі (як суди першої інстанції) розглядають місцеві загальні суди, діючі як адміністративні. Але це не повинно викликати яких-небудь проблем, оскільки предметна юрисдикція між окружними адміністративними судами і місцевими загальними судами як адміністративними в КАС України розмежована.

Велике практичне значення має створення Вищого суду з питань інтелектуальної власності, до предметної юрисдикції якого віднесений розгляд усіх справ, що виникають з прав інтелектуальної власності.

Розгляд суперечок за участю Антимонопольного комітету України і його територіальних підрозділів в основному здійснюється господарськими судами. Виняток становлять справи по суперечках про захист від недобросовісної конкуренції. Якщо в недобросовісній конкуренції використані права на об'єкти інтелектуальної власності, то така суперечка повинна розглядати Вищий суд з питань інтелектуальної власності. Усі інші спори по застосуванню в господарській діяльності недобросовісної конкуренції підлягають розгляду в господарських судах.

До предметної юрисдикції господарських судів також віднесений розгляд справ по корпоративних стосунках; по оскарженню актів (рішень) суб'єктів господарювання, їх органів, посадових і службових осіб; що виникають з укладення, виконання і забезпечення господарських договорів; про банкрутство; по інших спорах, що виникають між суб'єктами господарювання.

Нормами ХПК України і ГПК України про предметну юрисдикцію передбачено право сторін про передачу суперечки на розгляд іноземного суду, що є новелами процесуального законодавства.

Крім того, певні спори у цивільних і господарських справах можуть бути передані сторонами на розгляд третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу. Встановлено, що будь-які неточності в угоді сторін про розгляд справи вказаними органами повинні трактуватися судом на користь такої угоди, його дійсності і здійснимості.

В цілому слід зазначити, що норми про предметну юрисдикцію досить детально деталізовані в новому процесуальному законодавстві. В першу чергу цей пов'язаний з тим, що основний критерій в розмежуванні юрисдикцій адміністративних, господарських і загальних судів полягає в предметі суперечки.

Суб'єктна юрисдикція визначає сторін тієї або іншої суперечки. Згадка про цей вид юрисдикції є ХПК України і ГПК України, а ось окремих норм про неї немає. Висновки про того, хто може виступити позивачем, а хто відповідачем в конкретній суперечці виходять з норм про предмет суперечки (предметній юрисдикції), які в усіх нових кодексах складені за єдиним принципом. Тому, відсутність суб'єктної юрисдикції в КАС України дуже умовно.

Територіальна юрисдикція передбачає створення судових округів, в межах яких і працюватимуть суди першої і другої інстанцій. Як і раніше, пред'явлення позову за загальним правилом здійснюється до суду по місцю проживання/місцезнаходження відповідача. Також продовжують діяти правила про альтернативну і виняткову осудність справ, коли позивач має право на власний розсуд подати позов в один з судів, компетентних розглядати таку суперечку, або зобов'язаний подати свій позов до конкретно встановленого законом суду.

Це, мабуть, основні правила судових юрисдикцій в нових процесуальних кодексах.