Проблема невідповідності вимоги валютного законодавства і практики зарубіжних валютних операцій українських резидентів (громадян і тих, хто проживає на постійній основі в Україні), що склалася, не нова.
Але вона стає особливо актуальною у світлі тенденції до впровадження автоматичного обміну інформацією між країнами світу для податкових цілей. Правовою основною для такого обміну є Багатосторонньо угода компетентних органів про автоматичний обмін інформацією, згідно з яким податкова служба країни-підписанта автоматично отримуватиме від усіх інших країн, що приєдналися до Угоди, інформацію про наявність і стан фінансових рахунків резидента цієї країни в усіх інших країнах.
У числі інформації, яка підпадає під обмін, - рахунки фізичних осіб в країнах-підписантах.
Україна не підписала цю Угоду, а значить, на неї не поширюється право отримання інформації про рахунки своїх резидентів в інших країнах, як і обов'язок надавати інформацію про рахунки нерезидентів в Україні. Тобто, до моменту приєднання України до Угоди загрози розкриття інформації про закордонні активи українських резидентів немає.
Проте сам факт наявності Угоди і приєднання до нього багатьох юрисдикцій дозволяє припускати, що глобальний фінансовий моніторинг - вже не фантастика, а цілком реальна перспектива, а це - привід замислитися про те, як гармонізувати інтереси резидентів, що мають "невидимі" для українського фінансового моніторингу активи за кордоном, і державного валютного контролю.
Мета цього огляду - нагадати ключові вимоги валютного законодавства, обкреслити круг можливостей фізичних осіб по операціях, пов'язаних з розміщенням валюти за кордоном, визначити їх відповідальність і риски, а також оцінити конфлікт інтересів населення і валютного контролю з цього питання.
Що потрібно законом для використання громадянином валюти за кордоном?
Згідно з вимогами валютного законодавства України розміщення грошей на закордонних рахунках, а також інвестиції за межу вимагають індивідуальної ліцензії НБУ.
Індивідуальної ліцензії НБУ вимагають, зокрема, такі операції:
1. Розміщення грошей на банківських рахунках за кордоном;
2. Банківські вклади за кордоном (депозити);
3. Купівля рухомого або нерухомого майна за кордоном;
4. Створення юридичних осіб або купівля корпоративних прав;
5. Купівля цінних паперів і інших активів за кордоном.
Не вимагає індивідуальної ліцензії НБУ придбання цінних паперів і корпоративних прав в подарунок або в спадок.
Розміщенням валютних цінностей (грошей) на рахунках вважається:
- зарахування грошей на рахунок резидента (незалежно від джерела такого зарахування);
- наявність грошей на рахунку резидента (наприклад, допускається відкриття рахунку без ліцензії під час знаходження українського громадянина за кордоном, але після повернення в Україну гроші з такого рахунку мають бути перераховані на рахунок резидента в українському банку - якщо, звичайно, резидент не отримав індивідуальну ліцензію НБУ).
Яка відповідальність за здійснення вказаних операцій без індивідуальної ліцензії НБУ?
За здійснення операцій, які вимагають індивідуальної ліцензії НБУ, без такої ліцензії, на резидентів і нерезидентів накладається штраф у розмірі суми здійсненої валютної операції.
Окрім фінансової санкції, вживаної НБУ, передбачена адміністративна відповідальність за незаконне відкриття або використання за межею валютних рахунків - штраф від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів прибутків громадян (у разі повторного впродовж року порушення - від 1000 до 3000 мінімумів).
***Примітка: до 2012 року існувала карна відповідальність за розміщення грошей на закордонних рахунках без ліцензії.
Особливості видачі і використання індивідуальної ліцензії НБУ
Для отримання ліцензії НБУ фізичній особі (не підприємцеві), окрім заяви, паспорта і ідентифікаційного номера платника податків необхідно подати довідку з українського банку про наявність у такого обличчя валютного рахунку.
Саме через цей валютний рахунок в Україні робитимуться взаємні перерахування із закордонним валютним рахунком (за однією ліцензією допускається відкриття тільки одного закордонного валютного рахунку).
У заяві на видачу індивідуальної ліцензії НБУ необхідно обгрунтувати потребу в здійсненні тих операцій, для яких потрібна ліцензія.
Індивідуальна ліцензія видається строком на один рік - тобто, для постійного здійснення операцій на закордонному рахунку необхідно щорічно оновлювати ліцензію НБУ. Якщо після закінчення року ліцензія не оновлюється, залишки валютних цінностей мають бути перераховані з рахунку резидента за кордоном на його рахунок в українському банку.
Суми і напрями операцій, на які видана ліцензія, обмежуються цілями ліцензії. Використання засобів іншим способом мул перевищення суми, на яку видана ліцензія, може спричинити анулювання ліцензії, а також вважатиметься порушенням валютного законодавства.
Загальний термін для видачі індивідуальної ліцензії НБУ - 25 днів.
Але у НБУ є право витребувати додаткову інформацію про операції, які планується робити по рахунку, і кожен такий запит відсовує термін відповіді з боку НБУ на 10 днів. Іншими словами, видача ліцензії може розтягнутися на місяці.
Окрім формальних причин для відмови у видачі ліцензії існує така основа як "недостатньо обгрунтована потреба в розміщенні валютних цінностей на рахунку і проведення тих операцій, про які йде мова в заявці".
Тобто, виразних, чітких і універсальних критеріїв для відмови у видачі ліцензії з боку НБУ немає. А це apriori створює передумови для зловживань з боку НБУ.
Треба відмітити, що дозвільна система в Україні побудована за принципом вичерпних вимог дозвільних органів і вичерпних же підстав для відмови у видачі дозвільних документів. Система індивідуального ліцензування НБУ суперечить цим принципам.
Так, замість норми про те, що НБУ не має права вимагати нічого крім того, що прямо передбачено законом, і має право відмовляти у видачі ліцензії в строго конкретних випадках, прямо обумовлених законом, Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами валютних цінностей на рахунках за межами України прямо передбачає право НБУ вимагати додаткові документи для з'ясування операцій, які здійснюватимуться по рахунку (п. 2.4.) і право відмовляти у видачі ліцензії у разі недостатньої обгрунтованості потреби в такому рахунку (п. 4.3).
Очевидно, що таке стан речей - коли фізична особа вимушена ставати заручником волі НБУ - зовсім не мотивує до взаємодії з НБУ в тих випадках, коли можна знайти інші способи досягнення своїх цілей.
Не забувати про звітність
Отримання індивідуальної ліцензії НБУ покладає на її володаря обов'язки, пов'язані із звітністю.
Так, власник ліцензії зобов'язаний не пізніше 15 чисел місяця, що йде за звітним (для фізичних осіб, що не є підприємцями, звітний місяць - квартал), подавати підрозділу НБУ по контролю за дотриманням ліцензій, а також в податковий орган звіт про рух валютних цінностей по рахунку.
Неподання такого звіту тягне штраф у розмірі 1700 гривен.
Точка зору : як до усього цього відноситися
На сьогодні було б наївно заперечувати, що ситуація заведена у безвихідь: валютне законодавство таке, що змусити населення легалізувати зарубіжні валютні операції може хіба що реальна загроза глобального економічного моніторингу, тоді як можливість проведення цих операцій невидимо для українського фінансового моніторингу загальнодоступна (припускає певні витрати, але можливість відкрита для будь-якого охочого).
Тобто, чинне законодавство не дає ні мотиву для легального здійснення громадянами валютних операцій за кордоном, ні реальної можливості для легалізації вже існуючих активів за кордоном.
У недавній час увага законодавця до проблеми відсутності мотивації для легального розміщення валютних засобів за межами України виразилася в наданні населенню своєрідного "коридору" для легалізації закордонної валюти.
Це нововведення дало привід розраховувати на комплексний перегляд валютного регулювання операцію по розміщенню валюти населення за кордоном і чекати подальших заходів по лібералізації цього законодавства, проте, після закінчення напівроку вони не пішли.
Нововведення 2015 року зі встановленням 2-х (і 24-х) місячного терміну для легалізації засобів після повернення з-за кордону обгрунтовувалося прагненням мотивувати населення показати свої закордонні заощадження, які на даний момент невидимі для НБУ і навряд чи охоплені перспективою бути побаченими), але які у разі їх легалізації тут же стануть об'єктом оподаткування.
Проте, і логіка, і практика підказують, що така норма - мало продуманий крок і неспроможна без комплексних законодавчих змін, які повинні включати валютну і хоч би часткову податкову амністію, і дати населенню упевненість в тому, що добровільна легалізація прибутків обернеться для них, найгірше, фінансовими витратами, а не оберне проти зароблених заощаджень усю машину державного податкового і валютного контролю.
На жаль, ця норма швидше схожа на пастку для довірливих громадян, чим на крок назустріч економічній реальності.
Треба сказати, що описана ситуація - не єдина близька до абсурду проблема валютного регулювання. Окремої згадки коштує, наприклад, діюча в Україні заборона на виплату дивідендів нерезидентам - і це на тлі орієнтації державної політики на залучення інвестицій. Питання напрошується саме собою : який інвестор зацікавиться вкладенням засобів в проект, від якого він не зможе отримувати дивіденди? Одне з тих питань, що у світлі чинного валютного законодавства залишається без відповіді.
Поширене ноу-хау - операції через відкриту за кордоном юридичну особу
На даний момент користується популярністю схема легалізації зарубіжних засобів через створення за межею юридичної особи, яка стає власником рахунку/майна/активів і отримання в дар корпоративних прав на таке юридичне обличчя.
Ця схема працює завдяки тому, що отримання корпоративних прав за кордоном в подарунок резидентом України є виключенням з випадків, коли потрібно ліцензію НБУ. Тобто, при такій схемі індивідуальна ліцензія НБУ не потрібна.
Проте, ця схема, дозволяючи обійти вимоги валютного законодавства, не звільняє від обов'язку платити податки. Адже прибутки, отримані за кордоном, є об'єктом оподаткування в Україні. Також об'єктом оподаткування є подарунок і спадок. Подарунок (чи спадок) від нерезидента є об'єктом оподаткування з прибутків фізичних осіб по ставці 18 % плюс військовий збір 1,5% від вартості подарунка.
Підводячи підсумок
Валютне регулювання операцій по зберіганню грошей на рахунках за кордоном, а рівно і придбанню закордонних активів сьогодні ставить плани населення в залежність від волі НБУ, яка не підкоряється універсальним критеріям, а тому непередбачувана у своєму прояві.
Для мотивації населення до розпорядження своїми валютними засобами відповідно до закону видається необхідною комплексна реформа валютного регулювання, а також - в її рамках - валютна і хоч би часткова податкова амністія.
Керівний партнер ЮФ "АНК"
адвокат
Олександр Кифак
