Зобов'язання перед собою або Європою?
Україна, наближаючись до Європи, повинна не лише декларувати, але і бути готовою дотримуватися європейських стандартів в різних сферах життя - в політиці, бізнесі, громадському житті і інш. Так, Угодою про асоціацію з Європейським Союзом передбачені директиви по недопущенню дискримінація, яку Україна повинна прийняти впродовж наступних чотирьох років.
В першу чергу йдеться про соціальну політику і рівні можливості для працівників і тих, хто шукає роботу. А це означає - подолання усіх форм дискримінації у сфері працевлаштування за ознаками підлоги, інвалідності, сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності.
Перший "Індекс корпоративної рівності - 2014" якраз готується для того, щоб стимулювати бізнес прискорити впровадження політики рівності на робочому місці. Організатори дослідження, серед яких, - Жіночий консорціум України, Національна асамблея інвалідів України, добродійна організація "Точка опори", Коаліція по протидії дискримінації в Україні (ККД), Міжнародний фонд "Відродження", компанія ЛІГА :ЗАКОН - переконані, що такий рейтинг сприятиме кращому втіленню антидискримінаційних ініціатив.
В ході дослідження планується опитати більше 800 видатних працедавців України про наявність в їх компаніях політики рівності. Голова Координаційної Ради ККД Ірина Федорович відмічає, що метою рейтингу першого року є не стільки спроба знайти "порушників", скільки дізнатися, як взагалі український бізнес розбирається в темі рівності і різноманіття, які існують практики, скільки компаній будуть готові до співпраці і впровадження політики рівність після опитування.
"Тема рівності і недискримінації і підходи до їх досягнення є відносно новими для України. Враховуючи це, ми, в першу чергу, хочемо провести пілотне дослідження і запропонувати бізнесу підтримку з боку громадського сектора і експертів. Такий підхід допоможе бізнес-компаніям оцінити переваги використання політики рівності, щоб впроваджувати їх самостійно, не чекаючи судових позовів від своїх працівників"- говорить Федорович.
Також рейтинг буде обнародуваний на міжнародному рівні, що у свою чергу вплине на імідж підприємства за кордоном. Так, в Європі часто імідж компанії і, відповідно, прибуток залежать і від того, чи толерантна компанія до людського різноманіття. Нерідко покупці бойкотують товари певної торгової марки тільки тому, що дізналися про дискримінацію на тих підприємствах.
Не менш важливою в рейтингу є функція просвітницькапояснює Роман Романов, директор Програмної ініціативи "Права людини і правосуддя" Міжнародного фонду "Відродження".
Ініціатори рейтингу домовилися надавати допомогу тим компаніям, які зацікавлені в якісних змінах трудових стосунків у своїх колективах.
"Є дуже цікаві приклади того, як в інших країнах подібні рейтинги впродовж декількох років істотно змінили умови праці. Я сподіваюся, що такий же ефект рейтинг матиме і в Україні. Він же і сформує запит до законодавців, щоб гарантувати запобігання дискримінації не лише в трудових стосунках, але і інших сферах" - відмічає Романів.
До речі, опитування проводиться більше двох місяців. І організатори зіткнулися з тим, що багато українських компаній не готові до "тесту на антидискримінаційну".
"Дуже мало компаній приєдналося. Впливає складна ситуація в Україні. Плюс компанії не відповідають критеріям, значить, бояться низького рейтингу. Хоча варто відмітити, серед бізнесу є розуміння важливості впровадження антидискримінаційних стандартів в трудовій сфері", - коментує виконавчий директор ВБО "Точка опори" Богдан Глоба.
Експерти говорять про три ключові ознаки, по яких відбуваються утиски в робочій сфері в Україні, - за гендерною ознакою, сексуальною орієнтацією і інвалідності.
Парадокси українського працевлаштування жінок
Жінка часто стає об'єктом "множинної дискримінації" : вона піддається утискам і через свою підлогу, і вік, і сімейний стан, і рівень освіти і так далі Про це говорить експерт з гендерних і соціальних питань Лариса Магдюкспираючись на попередні результати дослідження про роботу жінок і дотримання їх прав в трудовій сфері, яке проводить Жіночий консорціум України.
Згідно з даними, жінки до 35 років стикаються з так званою "дикретофобией". Практично кожна молода жінка при працевлаштуванні повинна відповідати на питання, чи має вона сім'ю, або заміжня, чи планує дитину. А деякі працедавці вимагають письмових гарантій, що впродовж двох-трьох років жінка не виходитиме заміж або народжувати дитину.
"Зараз Фонд стратегічних справ Коаліції по протидії дискримінації підтримує судовий позов робітниці, яку звільнили з роботи саме із-за її вагітності. І таких випадків множина, але дуже мало тих, хто наважується йти до суду. Якраз навчання бізнесу і впровадження політики рівності покликане запобігати таким випадкам"- коментує голова Координаційної Ради ККД Ірина Федорович.
Інша соціальна група, яка стикається з дискримінацією за віком (эйджизм), - жінки після 40 років, вік яких працедавці оцінюють як "передпенсійний". При тому, що законодавство визначає пенсійний вік для жінок 60 років. Виходить парадокс: до 35 років жінку не беруть на роботу, тому що не бажають оплачувати їй декретну відпустку, а після 40 - тому що її зовнішність вже не так приваблива. Тому працювати можна тільки 5 років…
Питання утриматися на робочому місці після сорока - також актуальний. Дуже часто жінка знаходиться в ризикованій ситуації, коли їй загрожує звільнення, тільки із-за її віку.
"Ще одна проблема - професійна сегрегація, коли жінка або чоловік не в змозі отримати роботу, яку прийнято вважати стереотипно "жіночою" або "чоловічою". Дуже складно людині потрапити в цю професійну сферу, особливо якщо йдеться про хорошу зарплату" - говорить Лариса Магдюк.
Магдюк відмічає, що дискримінація заборонена Конвенцією ООН про ліквідацію усіх форм дискримінації і Законом України "Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків".
Трудова книжка замість роботи
У законодавстві України дискримінація за ознакою інвалідності не допускається, зокрема, Законом "Про основи соціальної захищеності інвалідів", але на практиці людина з інвалідністю часто з нею стикається.
У Україні існує квота на працевлаштування людей з інвалідністю. Вона складає 4% робочих місць.
Недосконалість законодавства і в тому, що підприємство повинне обов'язково оформляти людину з інвалідністю особливим чином. Але якщо на підприємстві працює людина з інвалідністю третьої групи, і працівник це приховує (відповідно, подібної відмітки немає в документах), - те підприємство можуть притягнути до відповідальності за недотримання законодавства.
Часто буває і так, коли працедавцеві не вигідно улаштовувати робочі місця спеціально для людей з інвалідністю. Тому йде на хитрість - не бере людину на роботу де-факто, але заповнює його трудову книжку.
Також існує проблема першого робочого місця - у багатьох компаніях людини з інвалідністю хочуть бачити вже висококласним фахівцем з досвідом роботи, а ось уперше влаштувати на роботу не поспішають.
У Європі ж людина з інвалідністю не повинна отримувати спеціальний статус, виділятися в окрему "касту", оскільки такий розподіл впливає на психологічне відношення працедавця або колег по роботі до такої людини. Тим самим між людиною з інвалідністю з його колегами створюється черговий штучний бар'єр.
Що стосується України, до "психологічного" бар'єру можна додати "фізичний бар'єр" - традиційну непристосованість будівель і громадського транспорту для потреб людей з інвалідністю.
Втім, експерти у черговий раз підкреслюють: створіть умови для того, щоб людина з інвалідністю могла працювати, і від цього виграють усі.
"Працевлаштування - вища міра реабілітації людей з інвалідністю, тому що тоді людина може самостійно вирішувати свої соціальні і матеріальні проблеми", - відмічає Олег Полозюк, юрист Національної асамблеї інвалідів України.
Міфи про сексуальну орієнтацію
Згідно з планом дій з лібералізації візового режиму нашій державі слід вирішувати питання протидії дискримінації і за сексуальною ознакою. Проте саме цей аспект часто стає причиною скандалів і основою для політичних маніпуляцій, і як результат - не приймається антидискримінаційне законодавство в цілому.
Слід зазначити, 13 травня законопроект № 4581 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (відносно запобігання і протидії дискримінації) " був проголосований в другому читанні, а 28 травня підписаний ще тоді в.о. Президента Турчиновим. Проте як і при розробці антидискримінаційного законодавства в 2012 році, так і зараз - зміни до закону були розроблені без належної участі експертів, які побачили текст нововведень тільки після його прийняття. Тому знову захист прав ЛГБТ народні обранці "соромливо" проігнорували.
"На жаль, у держави не було чіткої позиції з найбільш дискусійних питань, зокрема заборони дискримінації по сексуальній орієнтації. І тому вакуум швидко заповнився міфами. Один з них повторив колишній прем'єр-міністр Азаров, який сказав, що нібито Європейський Союз вимагає від України впровадження одностатевих браків. Це абсолютний нонсенс, ні про які браки не йде мова, так само, як про яких-небудь особливих гарантій для ЛГБТ-співтовариства" - коментує координатор кампаній Amnesty International в Україні Зорян Кись.
Варто згадати, що антидискримінаційне законодавство прийняли Балканські країни, Молдова і Грузія, де населення у своїй більшості сповідують православне християнство. Саме "релігійний чинник" дуже часто використовують як аргумент. "Проте парламенти країн прийняли ці важливі зміни. І це варто вже зрозуміти українським політикам"- відмічає Зорян Кись.
Експерти переконані, тільки якісне антидискримінаційне законодавство і грамотне його втілення, зокрема у сфері працевлаштування, допоможе поступово ліквідовувати усі форми дискримінації в Україні.
Ірина Выртосу, Ганна Якутенко, Центр інформації про права людини
Стаття публікується у рамках ініціативи "ЗАКОН для УСІХ" і партнерства в підготовці "Індексу Корпоративного равенства-2014"
