Ім'ям України : ВСУ не дозволяв банкам привласнювати вклади

ЮРЛИГА вже писала про рішення Верховного Суду України від 29 січня 2014 року у справі № 6-149цс13 за позовом фізособи до ПАО "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про стягнення суми вкладу і відшкодування моральної шкоди.

ВСУ було зроблене правове укладення, згідно з яким письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошових сум підтверджується договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки.

Покладання на обличчя передбаченої ст. 1172 Цивільного кодексу відповідальності (відшкодування юр- чи фізособою шкоди, заподіяної їх працівником або іншою особою), яка застосовується в деліктних правовідносинах, виключає одночасне застосування норм матеріального права, що передбачають відповідальність за порушення договірних зобов'язань, зокрема ст. 1058-1060 ГК.

У публікаціях, що з'явилися після цього рішення в пресі говориться про те, що Верховний Суд дозволив банкам не повертати депозитні вклади своїм клієнтам. Роз'яснюється, що вкладники, що втратили квитанції про внесення грошей на рахунок, можуть залишитися без депозитів. ЮРЛИГА вирішила внести ясність і поцікавилася у юристів, чи відповідають така інформація істині.

Старший юрист ЮК "Алексеев, Боярчуков і партнери" Артем Тараненко відмітив, що для необізнаного в юридичні "премудрощі" громадянина рішення ВСУ є як мінімум несправедливим по відношенню до позивачки, яка згідно фабули справи постраждала від незаконних дій трьох співробітників банку і по підсумку розгляду справи ризикує залишитися без грошей. Але, це лише на перший погляд.

Він пояснив, що ситуація, яка сталася з депозитним вкладом позивачки, на її думку внесеним саме у банк, а по факту, судячи з усього, опинилося в "кишенях" недобросовісних співробітників фінансової установи є не новій для судової практики нашої держави. В якості прикладу він привів рішення ВСУ від 25 квітня 2012 року : в схожій справі суд став на сторону позивача. Він все ж зробив обмовку, що в тій справі у постраждалого вкладника був письмовий договір вкладу з банком.

За словами юриста законодавство досить чітко і детально регламентує правила прийому банками грошових вкладів від фізичних осіб, порядок відкриття відповідного рахунку і документального оформлення таких операцій. Частиною 1 ст. 1059 ГК передбачено, що договір банківського вкладу полягає у письмовій формі. У цій нормі законодавець пояснює, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою за умови, що внесення грошових коштів підтверджується письмовим договором і фактом видачі ощадної книжки, сертифікату або іншого передбаченого законодавством документу. При цьому частина друга цієї ж статті прямо попереджає учасників правовідносин, що недотримання письмової форми має за собою негативні наслідки у вигляді недійсності такої угоди.

А. Тараненко вказав, що виходячи з фабули справи позивачка письмового договору з банком не робила висновок, а факт внесення нею грошей підтверджувався лише ощадною книжкою. При цьому суди встановили, що номер рахунку внесений в ощадкнижку належить іншій особі. Тому застосувавши процитовану норму ст. 1059 ГК ВСУ абсолютно правомірно дійшов висновку, що між сторонами суперечки відсутні зобов'язальні правовідносини що виникають з договору банківського вкладу.

"Але така "неуважність" позивачки до оформлення вкладу в підлогу мільйона доларів все ж не є критичною, адже ст. 1172 ГК України прямо вказує на те, що юридична особа несе відповідальність за шкоду нанесений тим, що знаходяться при виконанні трудових (посадових) обов'язків співробітником"- відмітив юрист.

При цьому матеріали справи містять інформацію про те, що записи в ощадній книжці стосовно руху грошей по "рахунку" позивачки здійснювалися трьома контролерами банку. За фактом незаконних дій цих осіб правоохоронними органами було порушено кримінальну справу, і в наступному цим співробітникам банку пред'явили звинувачення по частині 5 ст. 191 Карного кодексу. В той же час інформації про виголошення вироку недбайливим співробітникам банку в матеріалах справи немає, що у свою чергу свідчить про відсутність встановленого в законному порядку факту їх провини і не дає суду можливості застосувати у відповідачеві, встановлену ст. 1172 УК міру відповідальності.

"В даному випадку ні позивач, ні суди попередніх інстанцій толком не визначилися яким же з двох абсолютно різних типів відповідальності варто застосовувати до відповідача при розгляді справи. Саме на цей факт Верховний Суд і звернув увагу в другій частині правового укладення, зробленого за результатами розгляду справи. Цим рішенням судді у черговий раз підкреслили важливість правильного вибору позивачем способу захисту своїх порушених прав"- вважає А. Тараненко.

Андрій Авторговадвокат, к.ю.н, партнер ЮФ "Агентство з питань боргів і банкрутства"також не згоден з думкою про те, що суд нібито дозволив банкам обманювати клієнтів.

За його словами ВСУ абсолютно обгрунтовано послався на вимоги частини першої ст. 1059 ГК, яка говорить про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошових коштів підтверджене договором і (а не або) видачею ощадної книжки, сертифікату, або іншого документу. Виходячи з цієї норми, ВСУ дійшов висновку, що суди нижчих інстанцій помилилися, вважаючи, що його укладення може бути підтверджене лише ощадкнижкою за відсутності самого договору.

" У даному конкретному випадку, я так розумію, вклад клієнта був викрадений співробітниками банку, які не уклали з клієнтом договір, не видали ніяких документів фінансового характеру (чек, квитанція, прибутковою касовий ордер), а видали лише так звану "ощадну книжку". Цей документ, хоча і підтверджує отримання і подальший рух грошових коштів, проте з нього не убачається ні термін дії договору, ні розмір відсотків, ні інші його істотні умови"- пояснив юрист.

Він вважає, що оскільки письмова форма договору дотримана не була, суд абсолютно обгрунтовано послався на норми частини 2 ст. 1050 ГК, і дійшов правильного висновку відносно відсутності у сторін саме договірних зобов'язань.

"Знову ж таки виникає питання: а з яких же джерел клієнт, що вважає що договір все-таки був укладений, черпав інформацію про умови його депозитного договору, розмір відсотків по ньому? Природно, як фінансова так і правова обізнаність наших громадян залишає бажати кращого і постраждалого клієнта банку по человечески щиро шкода, проте рішення ВСУ я вважаю обгрунтованим.

Проектуючи цю ситуацію на кредитні правовідносини, у разі відсутності укладеного кредитного договору у письмовій формі, (після внесення відповідних змін до Закон "Про захист прав споживачів"), банк не зміг би вимагати відсотків по ньому, претендуючи лише на повернення безпідставно отриманих грошових коштів"- зробив висновок А. Авторгов.