Аліменти на утримання дитини – це форма участі батька або матері, що проживає окремо від дитини, в її утриманні, яка сплачується в грошовій формі на періодичній основі.
Аліменти на утримання дитини сплачуються протягом всього часу, коли один з батьків проживає окремо від дитини, до досягнення дитиною повноліття (ст. 180 СК України).
Порядок встановлення аліментів на утримання дитини.
Аліменти на утримання дитини можуть сплачуватись:
- за ініціативою платника на підставі його добровільної заяви;
- на підставі договору, укладеного батьками за взаємною згодою;
- на підставі рішення суду за позовом одержувача аліментів.
Добровільна заява платника.
Особа, що бажає сплачувати аліменти у добровільному порядку, може подати заяву за місцем отримання доходу про відрахування аліментів. У такій заяві має бути зазначено розмір відрахувань, період протягом якого вони здійснюються, а також одержувач аліментів (ч. 1 ст. 187 СК України).
Перевагами такого способу є швидкість його реалізації і відсутність необхідності здійснення сторонами додаткових витрат. Однак, недоліком є те, що, з одного боку, платник аліментів може у будь-який момент відкликати таку заяву, а з іншого боку, одержувач аліментів не обмежений у праві звернення до суду із позовом про стягнення аліментів. Тобто, у довгостроковій перспективі такий стан речей може виявитись ненадійним.
Договір про сплату аліментів.
Батьки за взаємною згодою можуть укласти договір про сплату аліментів на дитину, в якому визначити порядок сплати аліментів, у тому числі їх розмір. Такий договір укладається в письмовій формі з обов’язковим нотаріальним посвідченням (ч. 1 ст. 189 СК України).
В такому випадку, у визначенні умов договору беруть участь обидва з батьків, як платник, так і одержувач, у зв’язку з чим враховуються інтереси кожного з них. Як наслідок, ймовірність того, що договір буде виконаний належним чином, а сторони не будуть ухилятись від виконання своїх зобов’язань, є більш істотною.
На договір про сплату аліментів на дитину розповсюджуються загальні положення договірного права: при його укладенні у тому числі застосовується принцип свободи договору (ч. 1 ст. 627 ЦК України). У зв’язку з цим, сторони можуть включити в договір інші умови та положення, в додаток до тих, що регулюють сплату аліментів. Наприклад, договір про сплату аліментів може містити умови про порядок зустрічей батьків з дитиною, участь батьків у додаткових витратах тощо. Разом з тим, сімейним законодавством встановлені певні обмеження принципу свободи договору при укладенні договорів про сплату аліментів на дитину – умови договору не можуть обмежувати права та гарантії дитини, встановлені законом (ч. 2 ст. 189 СК України).
Одною із істотних переваг договору про сплату аліментів на дитину є спеціальний механізм позасудового стягнення у примусовому порядку заборгованості зі сплати аліментів шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса (ч. 2 ст. 189 СК України), що має силу виконавчого документа (ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про виконавче провадження»). Для вчинення виконавчого напису нотаріуса одержувач аліментів повинен надати оригінал договору про сплату аліментів на дитину, а також документи, що підтверджують безспірність заборгованості та факт прострочення зобов’язання (ч. 1 ст. 88 ЗУ «Про нотаріат»). Такими документами, в залежності від змісту конкретного договору, можуть бути виписка з банківського рахунку, вимога про сплату заборгованості з аліментів тощо.
За нотаріальне посвідчення договору про сплату аліментів на дитину сторонам доведеться сплатити державне мито у розмірі 1% від ціни договору (але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян), якщо договір посвідчується державним нотаріусом (ст. 3 Декрету КМУ «Про державне мито»). У випадку посвідчення договору приватним нотаріусом останньому сплачується винагорода (ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про нотаріат»), що на практиці є не меншою за державне мито.
Рішення суду про стягнення аліментів.
Якщо батьки не дійшли згоди щодо виплати аліментів, зацікавлена особа може звернутись до суду за їх стягненням (ч. 3 ст. 181 СК України).
Як правило, справи у спорах про стягнення аліментів належать до малозначної категорії справ (ч. 6 ст. 19 ЦПК України) і розглядаються в спрощеному провадженні (ч. 4 ст. 19 ЦПК України).
Для присудження аліментів зацікавлена особа має звернутись до місцевого загального суду із позовною заявою, що має відповідати вимогам закону (ст.ст. 175-177 ЦПК України). Стягувач аліментів має право вибору суду за місцем проживання платника або за місцем проживання самого стягувача (ч. 1 ст. 28 ЦПК України).
За вибором одержувача, аліменти можуть також стягуватися на підставі судового наказу, але лише за умови, що заявлена вимога про стягнення аліментів у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку або чверті доходів на одну дитину, третини – на дві дитини, половини – на трьох і більше дітей, але на кожну дитину не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку (ч. 1 ст. 161 ЦПК України). Такі вимоги вважаються безспірними і підлягають автоматичному задоволенню. В такому випадку, одержувачу замість позовної заяви необхідно подати до суду заяву про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 160 ЦПК України).
В усіх випадках звернення до суду за стягненням аліментів, відповідні заявники звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях (ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір»).
Розмір аліментів на утримання дитини.
За вибором стягувача, аліменти можуть утримуватись як у фіксованому розмірі, так і вигляді частки від доходу платника (ч.ч. 1 і 3 ст. 181 СК України).
Визначення розміру аліментів на утримання дитини судом.
Суд при визначенні розміру аліментів враховує (ч. 1 ст. 182 СК України):
- стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
- стан здоров'я та матеріальне становище платника, у тому числі наявність в нього майна та майнових прав;
- наявність інших осіб, що перебувають на утриманні платника;
- витрати платника на придбання майна, за умови якщо їх сума перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, а джерело походження коштів не встановлено.
Мінімальний розмір аліментів на утримання дитини.
Мінімальний гарантований фіксований розмір аліментів на дитину – 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 СК України). Наразі мінімальний розмір аліментів на дитину віком до 6 років становить 929,5 грн, на дитину віком від 6 до 18 років – 1159 грн.
Мінімальний рекомендований фіксований розмір аліментів на дитину – 1 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 СК України), що наразі становить для дітей віком до 6 років 1859 грн, а для дітей віком від 6 до 18 років – 2318 грн.
Виконання рішення суду про стягнення аліментів.
Одержувач аліментів має право на примусове виконання рішення суду про стягнення аліментів не залежно від того, чи виконує платник дане рішення.
З цією метою одержувачу аліментів необхідно спочатку отримати виконавчий лист звернувшись до місцевого суду, який розглядав справу, із заявою про видачу виконавчого листа (ч. 1 ст. 431 ЦПК України).
Після цього, одержувач аліментів може, за власним вибором, самостійно звернутись із заявою про відрахування аліментів за місцем отримання доходу боржником (ч. 4 ст. 187 СК України), або звернутись за примусовим виконанням рішення до державного виконавця із відповідною заявою (ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Особливості стягнення аліментів у виді частки з доходу боржника.
Перелік видів доходів платника, які враховуються при визначенні розміру аліментів, затверджений Постановою КМУ від 26 лютого 1993 року № 146. До таких видів доходів, у тому числі належать заробітна плата, пенсія, стипендія.
Разом з тим, у певних випадках, аліменти можуть бути стягнені і з інших видів доходів платника, не передбачених Порядком, наприклад – з доходів, отриманих платником від продажу власного майна (постанова ВП Верховного Суду від 31 липня 2020 року по справі № 234/15413/17).
Якщо у платника аліментів у формі частки від доходу відсутній офіційний дохід або його неможливо визначити, то в цілях утримання аліментів суми стягнення можуть визначатись виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (ч. 2 ст. 195 СК України).
Відповідальність за несвоєчасну сплату аліментів.
Якщо заборгованість зі сплати аліментів утворилась з вини платника, то одержувач має право вимагати сплати пені у розмірі 1% суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, однак розмір пені не може перевищувати розмір основної заборгованості (ч. 1 ст. 196 СК України). При цьому, якщо до платника будуть застосовані штрафи в межах виконавчого провадження, то граничний розмір пені, яка підлягає стягнено, зменшується на суму штрафних санкцій.
При виникненні заборгованості зі сплати аліментів в межах виконавчого провадження, інформація про боржника вноситься до Єдиного реєстру боржників. Наявність інформації про особу в Єдиному реєстрі боржників обмежує вчинення боржником майнових правочинів та є обов’язковою підставою для відмови нотаріусом у посвідченні правочинів щодо відчуження майна боржника (ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про нотаріат»).
Якщо ж протягом примусового виконання рішення про стягнення аліментів виникла заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за 4 місяці, до боржника застосовуються наступні обмеження (ч. 9 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження»):
- у виїзді за межі України;
- у користуванні транспортними засобами;
- у користуванні зброєю;
- у полюванні.
Додатково, дитина може бути вивезена одержувачем аліментів без згоди боржника за кордон, за умови надання відповідної довідки про наявність заборгованості (п. 4 Постанови КМУ від 27 січня 1995 року № 57).
Виконавець може накласти на платника наступні штрафи (ч. 14 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження»):
- у розмірі 20% від суми заборгованості, якщо її сукупний розмір перевищує суму належних платежів за 1 рік;
- у розмірі 30% від суми заборгованості, якщо її сукупний розмір перевищує суму належних платежів за 2 роки;
- у розмірі 50% від суми заборгованості, якщо її сукупний розмір перевищує суму належних платежів за 3 роки.
Суми вищенаведених штрафів після їх стягнення перераховуються одержувачу аліментів.
До боржників, у яких виникла заборгованість зі сплати аліментів, що перевищує суму відповідних платежів за 6 місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання, може бути застосоване стягнення у вигляді від 120 до 240 годин суспільно корисних робіт (ст. 183-1 КУпАП).
Якщо боржник злісно ухиляється від сплати аліментів на утримання дітей, встановлених судовим рішенням, він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності із застосуванням покарання у вигляді громадських робіт на строк від 80 до 120 годин або арешту на строк до 3 місяців, або обмеження волі на строк до 2 років (ст. 164 КК України).
Заключне слово.
Наостанок слід зазначити, що одержувач аліментів наділений чинним законодавством України широким арсеналом засобів та гарантій стягнення аліментів, який з часом лише зростає. У таких реаліях необхідним є добре розуміння особливостей використання наявних можливостей, а вміння обирати найбільш оптимальний за певних обставин порядок дій може стати вирішальним для дійсного отримання аліментів.
