Оцінити перспективи стягнення моральної шкоди було складно завжди. Для кожної людини завдані саме їй страждання – є найболючішими, що робить їх адекватне вираження у грошовій формі майже неможливим, і тоді з’являються позови про відшкодування мільйонів гривень моральної шкоди. У свою чергу суди щороку нагадують, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Це, у свою чергу, іноді змушує позивачів страхуватись і просити відшкодування моральної шкоди у розмірі однієї гривні для зменшення ризиків відмови у задоволенні позову.
У цьому матеріалі розглянемо, як вирішуються судами ці питання станом на початок 2025 року.
Кримінальні провадження: коли вина встановлена
У таких справах шанси стягнути моральну шкоду найвищі, оскільки вина особи вже доведена, так само як і страждання потерпілого з причинно-наслідковим зв’язком.
Наприклад, у справі про відшкодування моральної шкоди потерпілому в наслідок ДТП Верховний Суд підтвердив, що «рішення суду щодо часткового задоволення цивільного позову… відповідає характеру й обсягу моральних страждань потерпілого», обґрунтовуючи зменшення суми компенсації до 100 000 грн з огляду на принципи розумності й співмірності.
«Суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги потерпілого, врахував, що внаслідок ДТП він отримав тяжкі тілесні ушкодження, проходить лікування, отримав 2 групу інвалідності. Це призвело до душевних переживань і зміни звичного способу життя.
Рішення суду щодо часткового задоволення цивільного позову та стягнення моральної шкоди… узгоджується з принципом розумності, виваженості та справедливості, відповідає характеру й обсягу моральних страждань потерпілого».
Натомість Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 20.01.2025 у справі № 357/12623/21 визнав справедливим відшкодування моральної шкоди постраждалому у розмірі 1 000 000 грн. У цій справі вироком суду винна особа була засуджена за пунктом 7 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України до покарання у виді довічного позбавлення волі.
Цивільні справи: все вирішує доведеність
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19.03.2025 у справі № 686/4867/24 визнав обґрунтованим стягненням моральної шкоди, завданої внаслідок прийняття роботодавцем протиправних наказів про оголошення працівнику доган.
Позивач просив стягнути 5 000 грн, суд апеляційної інстанції встановив, що «оспорювані накази відповідача є частково незаконними, а частково законними, так як позивачем допущено деякі порушення трудових обов`язків, тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, стягнутий районним судом розмір моральної шкоди слід зменшити з 5 000,00 грн до 1 000,00 грн». Верховний Суд погодився з такими висновками.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 29.01.2025 у справі № 757/36821/23-ц досліджував вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн, завданої, на думку позивача, діями Національного банку України.
У задоволенні цих вимог було відмовлено: «Оскільки судами попередніх інстанцій було встановлено та підтверджено матеріалами справи відсутність винних дій банку при виконанні платіжної вимоги та недоведеність позивачем наявності моральної шкоди, то суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди».
Наведена постанова містить велику кількість посилань на іншу судову практику щодо відшкодування моральної шкоди за останні роки і буде корисною для юристів, які досліджують ці питання.
Нетипову ситуацію довелось розглянути Верховному Суду у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.01.2025 у справі № 296/12456/23.
Позивач просив відшкодувати моральну шкоду, оскільки процесуальний опонент в іншій справі «незаконно та передчасно подав апеляційну скаргу … з двадцятьма порушеннями норм законодавства, зокрема, без наявності у виконавчого комітету повного тексту постанови суду, яка оскаржується».
Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, позивачу було відмовлено у відкритті провадження.
Об’єднана палата Касаційного цивільного суду зазначила, що «нормами законодавства не передбачено такого способу захисту як звернення із позовною заявою з вимогами про відшкодування моральної шкоди, завданої поданням апеляційної скарги в іншій справі. Незгода позивачки із апеляційною скаргою повинна бути висловлена у процесуальний спосіб, тобто відповідно до норм процесуального законодавства під час розгляду судом безпосередньо тієї справи, у межах якої така апеляційна скарга подана. Тоді як, відсутність спору виключає можливість звернення до суду, адже відсутнє право, що підлягає судовому захисту».
Моральна шкода внаслідок дій держави-агресора
Починаючи з початку бойових дій у 2014 році з’явилась додаткова категорія позовних заяв – відшкодування моральної шкоди, яка була заподіяна внаслідок дій держави-агресора. З 2022 року така судова практика набула додаткової актуальності і станом на сьогоднішній день в цілому залишається незмінною.
В проаналізованих справах Верховний суд дотримувався єдиної позиції: відповідальність за моральну шкоду, що виникла в результаті бойових дій несе росія, натомість вимоги стягнути відшкодування з України суд відхилив.
Як приклад, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22.01.2025 у справі № 210/6142/23 зробив висновок, що відповідальність за смерть батька на території підприємства у робочий час має нести не власник підприємства, а держава-окупант, дії якої по суті і призвели до смерті людини: «оскільки смертельний нещасний випадок, який мав місце 13 червня 2023 року з ОСОБА_3 під час виконання ним трудових обов’язків, стався саме у зв’язку з наслідками проведення державою-окупантом воєнних (бойових) дій, а тому відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок військової агресії держави-окупанта проти України, не можуть бути за обставин цієї справи покладені на ТОВ «ЮКК «Юрик Ком».
На окрему увагу заслуговує постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.03.2025 у справі № 757/13711/22-ц, в якій заявник просив стягнути моральну шкоду за зруйнований будинок і з України (внаслідок невиконання Україною позитивних зобов’язань щодо забезпечення права власності), і з російської федерації.
У цій справі суди погодились з доводами позивача про стягнення відшкодування з держави-агресора, однак відмовили у стягненні моральної шкоди з України за недоведеністю.
Практика Великої Палати Верховного Суду
Позиція Великої Палати Верховного Суду, висловлена у справах вироки по яким були винесені з початку 2025 року ще раз підтверджує: сам по собі факт визнання рішення або дії суб’єкта владних повноважень незаконними не є автоматичною підставою для стягнення моральної шкоди. Позивач зобов’язаний довести факт настання шкоди, характер моральних страждань, а також причинно-наслідковий зв’язок між діями (бездіяльністю) суб’єкта та заподіяною шкодою.
Так у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2025 у справі № 9901/54/19 було зазначено:
«Велика Палата зауважує, що саме лише визнання Спірного рішення протиправним і його скасування не є безумовним підтвердженням наявності обставин, які в силу статті 23 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди, та не звільняє позивачку від обов’язку доказування обставин і фактів, якими обґрунтовується позов у цій частині вимог».
Вкрай цікавою є постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 335/6977/22 з відступленням від правових висновків та формування нового висновку про застосування норм права.
Позивач звернувся з позовом до Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності. Відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідну справу направлено до суду, який закрив її за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Позивач з посиланням на вже сформовану практику Верховного Суду з цього питання вважав, що таким чином була підтверджена незаконність дій співробітника патрульної поліції, який склав протокол, тому і звернувся з окремим позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності. Розмір моральної шкоди позивач оцінив у 42 880 грн з урахуванням часу, який він займався доведенням своєї невинуватості у скоєнні ДТП.
Суди першої та другої інстанції погодились із вимогами позивача щодо відшкодування моральної шкоди, хоч і не дійшли спільної думки про її розмір.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на постанову від 13.03.2019 у справі № 712/7385/17, в якій вже формулювала висновок, що дії суб’єкта владних повноважень щодо складання протоколу без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для особи та не порушують її права. Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.06.2019 у справі № 638/3490/18 зазначала, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб’єкта владних повноважень.
Оцінюючі можливість визнання протиправними дій працівників патрульної поліції, Велика Палата Верховного Суду зазначила:
«При невстановленні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення невідповідності дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції щодо складання протоколу, які мали наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення, дії патрульного поліцейського щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі подальшого закриття справи у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення можуть бути підставою для відшкодування шкоди державою лише у тому випадку, якщо закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, або які мають ознаки свавільності».
«Тобто відсутність складу адміністративного правопорушення у діях позивача встановлена судом за результатами оцінки всіх доказів у справі, зокрема й висновку проведеної судової автотехнічної експертизи, що не доводить очевидної протиправності дій працівника патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення».
«Суди попередніх інстанцій не врахували, що рішенням у справі про адміністративне правопорушення не встановлено, що складений за результатами ДТП протокол про адміністративне правопорушення не відповідав вимогам закону, зокрема статті 256 КУпАП, та те, що на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення дії патрульного поліцейського були протиправними».
Таким чином було сформовано наступний висновок про застосування норми права:
«У разі відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону та вчинення працівниками патрульної поліції під час складання протоколу всіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не є фактом, який підтверджує протиправність дій патрульних поліцейських щодо складання такого протоколу.
При невстановленні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення невідповідності дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції щодо складання протоколу, які мали наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення, дії патрульного поліцейського щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі подальшого закриття справи у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення можуть бути підставою для відшкодування шкоди державою лише у тому випадку, якщо закриття справи у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, або які мають ознаки свавільності».
Щодо застосування до спірних правовідносин статті 1176 Цивільного кодексу України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 № 266/94-ВР Велика Палата Верховного Суду зазначила:
«З урахуванням наведених правових норм Велика Палата Верховного Суду виснувала, що поліцейський, який складає протокол про адміністративне правопорушення, не є суб`єктом, який здійснює оперативно-розшукову діяльність чи проводить досудове розслідування, тому до таких правовідносин не застосовуються приписи статті 1176 ЦК України та Закону № 266/94-ВР.»
« У підсумку Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі закриття справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене статтею 124 КУпАП, через відсутність події і складу адміністративного правопорушення відшкодування шкоди особі, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, здійснюється на загальних підставах, передбачених статтею 1174 ЦК України, а положення статті 1176 ЦК України та Закону № 266/94-ВР не є застосовними».
Таким чином було сформовано наступний висновок про застосування норми права:
«З огляду на приписи Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» патрульна поліція не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, тому на правовідносини щодо складання протоколів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не поширюються правила статті 1176 ЦК України та Закону № 266/94-ВР».
Відступаючи від раніше сформованих правових висновків Касаційного цивільного суд у складі Верховного Суду Велика Палата Верховного Суду вказала, що «у разі відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону та вчинення працівниками патрульної поліції під час складання протоколу всіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не є фактом, який підтверджує протиправність дій патрульних поліцейських щодо складання такого протоколу».
Висновок
Судова практика Верховного Суду щодо моральної шкоди продовжує розвиватись у напрямі більшої зваженості та правової визначеності. Основні тенденції:
- Підхід до розміру компенсації базується на принципах розумності, справедливості та співмірності.
- Доведеність страждань і причинно-наслідкового зв’язку є критично важливою.
- Наявність незаконного рішення чи дій органу — не завжди автоматична підстава для компенсації.
- У справах проти держави-агресора продовжується напрацювання окремих стандартів, які враховують специфіку збройного конфлікту.
Таким чином, успішне стягнення моральної шкоди залежить насамперед від якості доведення обставин справи, а також — від реалістичності вимог, що заявляються. Суд очікує не емоційних оцінок, а раціонально обґрунтованої і доказової позиції.
Заянчуковський Сергій Олегович, адвокат,
радник адвокатського об’єднання «ЛЕЩЕНКО ТА ПАРТНЕРИ»
(Attorneys at Law «Leshchenko & Partners»)
