Автоматизований арешт коштів, або Як розбудити боржників

Олександр Олійник, директор Директорату правосуддя та кримінальної юстиції Міністерства юстиції України, к. ю. н. , заслужений юрист України
14.02.2020, 18:19
4893
3

Нещодавно в пресі з'явилася стаття одного із приватних виконавців щодо запровадження автоматизованого арешту коштів під час примусового виконання судових рішень і рішень інших органів. На жаль, окрім критики держави щодо відсутності політичної волі у запровадженні автоматизованого арешту, більш нічого у статті не спостерігається. У зв'язку з цим хотілось би внести ясність щодо теперішнього стану правового регулювання арешту коштів, стану запровадження автоматизованого арешту на практиці та причин проблем, які виникають під час його запровадження.

Щодо законодавчого врегулювання арешту коштів

Обираючи модель запровадження в Україні автоматизованого арешту коштів, ми виходили з економічних і законодавчих передумов, які існували на той момент у державі.

Перед нами був досвід зарубіжних країн, таких як Хорватія і Португалія, де був побудований Єдиний реєстр банківських рахунків, який вів один суб'єкт (FINA - Хорватія, Нацбанк - Португалія) і сам арештовував кошти на них (FINA Хорватія), або надавав доступ виконавцям до нього в автоматизованому режимі (Португалія), і останні, отримавши інформацію про рахунок, надсилали в електронній формі до відповідного банку постанову про арешт коштів. Таким чином, системи цих країн виконують дві функції: (1) надають оперативний доступ виконавцям до інформації про рахунки боржників, (2) забезпечують можливість оперативного арешту рахунків боржників.

Після детального аналізу ми дійшли до висновку, що сліпо копіювати в Україні зазначені зарубіжні моделі неприйнятно, виходячи з такого.

У наведених вище моделях є дві спільні риси - надання виконавцям оперативного доступу до інформації про рахунки боржників та забезпечення можливості оперативного арешту коштів на цих рахунках шляхом автоматизації цього процесу.

Перший елемент системи забезпечувався шляхом створення Єдиного реєстру банківських рахунків, який містив відомості про усі відкриті рахунки фізичних і юридичних осіб. Водночас, за приблизними підрахунками створення такого реєстру в Україні коштувало б 15 млн. грн, а його адміністрування - стільки ж на рік.

Разом з тим, в Україні на той момент уже існував централізований облік усіх рахунків юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, який здійснювала фіскальна служба. Порядком надання інформації Державною фіскальною службою України на запити органів державної виконавчої служби та приватних виконавців, затвердженим наказом Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 13 грудня 2016 року № 3639/5/1085, забезпечено автоматизований обмін між ДФС і виконавцями цією інформацією.

Таким чином, залишалось вирішити два питання - забезпечити оперативний доступ виконавцям до інформації про рахунки фізичних осіб та автоматизувати процес накладення арешту коштів на рахунках як юридичних, так і фізичних осіб.

Саме таким шляхом ми і пішли.

03 липня 2018 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» (далі - Закон № 2475-VIII), який розроблено народними депутатами спільно з Міністерством юстиції.

Законом № 2475-VIII внесено, зокрема, зміни до законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про виконавче провадження», якими запроваджено:

- обов'язок банків у день відкриття/закриття рахунків фізичною особою, внесеною до Єдиного реєстру боржників, повідомляти про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця (частини перша, друга статті 62-1 Закону України «Про банки і банківську діяльність», частина третя статті 9 Закону України «Про виконавче провадження»);

- обов'язок виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення від банків про наявність рахунків боржників прийняти рішення про накладення арешту на кошти на рахунках боржника в банках (частина третя статті 9 Закону України «Про виконавче провадження»).

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 2475-VIII Нацбанку доручено у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом забезпечити перевірку інформації щодо наявності відкритих до набрання чинності цим Законом рахунків у банках на ім'я фізичних осіб, внесених до Єдиного реєстру боржників, та повідомлення про це зазначеного у Єдиному реєстрі боржників органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у день виявлення такої інформації.

При цьому Законом № 2475-VIII передбачено, що:

- порядок надання інформації про рахунки боржників та форма повідомлення встановлюються Нацбанком за погодженням з Мін'юстом (стаття 62-1 Закону України «Про банки і банківську діяльність»);

- автоматизована система виконавчого провадження забезпечує автоматизований арешт коштів боржника за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів у порядку, визначеному Мін'юстом за погодженням з Нацбанком (частина п'ята статті 8 Закону України «Про виконавче провадження»).

Враховуючи наведене та з метою узгодження дій банків та органів державної виконавчої служби або приватних виконавців щодо надання інформації про рахунки боржників, накладення арешту на кошти чи зняття арешту з коштів в електронній формі з дотриманням вимог законодавства, Мін'юстом спільно з Нацбанком видано:

- Положення про порядок надання банками інформації про відкриття/закриття рахунків фізичних осіб, унесених до Єдиного реєстру боржників, до органів державної виконавчої служби або приватних виконавців (затверджене постановою Національного банку України 18.04.2019 № 60);

- Порядок автоматизованого арешту коштів боржників на рахунках у банках за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів (затверджений наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2019 № 1203/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.04.2019 за № 399/33370).

Таким чином, держава забезпечила розробку усіх необхідних нормативно-правових актів, які врегульовують процес автоматизованого отримання виконавцями інформації про рахунки боржників (як юридичних, так і фізичних осіб) та накладення арешту на кошти, що містяться на них.

Олександр Олійник

Щодо практичного впровадження арешту коштів

Отже, як все відбувається на практиці. Банк у день відкриття або закриття рахунків фізичним особам перевіряє наявність відомостей про цих осіб у Єдиному реєстрі боржників. Така перевірка проводиться шляхом формування запиту до Єдиного реєстру боржників в електронному вигляді та отримання на кожний запит відповіді про наявність/відсутність відповідної інформації в Єдиному реєстрі боржників.

У разі наявності в реєстрі інформації про фізичну особу - боржника в день відкриття/закриття рахунку банк надсилає органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю повідомлення про відкриття/закриття рахунку такою особою.

На виконання наказу Міністерства юстиції України від 16.04.2019 № 1203/5 «Про затвердження Порядку автоматизованого арешту коштів боржників на рахунках у банках за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.04.2019 за № 399/33370, державним підприємством «Національні інформаційні системи» (далі - ДП «НАІС») розроблено прикладний програмний інтерфейс (АРІ), що реалізує електронну інформаційну взаємодію автоматизованої системи виконавчого провадження з інформаційними системами банків, та Регламент, що описує функціонування зазначеного АРІ.

18 вересня 2019 року на офіційному вебсайті ДП «НАІС» було розміщено оголошення про порядок приєднання до вказаної інформаційної взаємодії банками. Першим, хто приєднався до такої взаємодії, став один із державних банків - Приватбанк. Як працює система арешту рахунків на практиці, читайте тут.

Характерно, що система побудована таким чином, що банки можуть отримувати і обробляти усі постанови про накладення арешту, а не лише у виконавчих провадженнях про стягнення аліментів, адже відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) банки зобов'язані накладати арешт за постановою виконавця (вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України), і законодавець дозволяє виконавцям такі постанови надсилати до банків у формі електронних документів (частина друга статті 28 Закону).

Слід зазначити, що для приєднання до інформаційної взаємодії банкам необхідно на електронну скриньку ДП «НАІС» api.asvp@nais.gov.ua надіслати належним чином заповнену заявку про підключення, форма якої розміщена на офіційному веб-сайті Підприємства у рубриці «Реєстри/АРІ реєстрів/Автоматизована система виконавчого провадження». Як вбачається, механізм дуже простий і наразі вже 18 банків подали заявки на підключення до автоматизованої взаємодії під час примусового виконання рішень. Після проходження тестування та налагодження систем автоматизований арешт коштів найближчим часом має запрацювати ще у 18 банках.

Отже, і з впровадженням арешту коштів, як співається у відомій пісні: «все не так погано на сьогоднішній день».

Щодо причин проблем

Разом з тим, цитуючи класика: «не все так райдужно у Датському королівстві». На практиці арешт коштів на рахунках боржників досі залишає бажати кращого.

Першочерговою проблемою залишається те, що оскільки не всі банки приєдналися до вказаної інформаційної взаємодії, винесену постанову виконавець спрямовує до банківської установи поштою. Відповідно до статті 28 Закону такі постанови направляються простим поштовим відправленням, що на практиці іноді призводить до корупційних чинників як з боку виконавців, так і співробітників банків, оскільки постанова може містити помилки або взагалі «загубитися» і не надійти до банківської установи, а боржники тим часом виводять кошти з рахунків. Крім того, іноді банки за змовою з боржником відмовляють у накладенні арешту з формальних підстав і повертають постанову про арешт без виконання. У такому випадку виконавець вимушений повторно вчинити відповідні дії, а це знову витрачання часу на виготовлення постанови, її реєстрацію та направлення до банку.

Проте, як було показано вище, причиною цьому є не відсутність правового регулювання чи неефективність побудованої система арешту коштів. Причина криється у низькій правовій свідомості учасників виконавчого провадження (а інколи і правовому нігілізмі), і це стосується не лише боржників.

Не вдаючись тут в теоретичні засади поняття правосвідомості і нігілізму (їх має знати кожен юрист, що себе поважає), відзначу лише те, що ключовими учасниками практичної реалізації автоматизованого арешту коштів, від яких залежить її ефективність, є в першу чергу банки і виконавці.

Банкам необхідно зрозуміти, що приєднання до системи автоматизованого арешту коштів зекономить час їх працівників і оптимізує його роботу, підвищить реноме банку і допомагатиме йому ж, коли він опиниться в ролі стягувача, оперативно повернути свої кошти.

І в загальному, добросовісно реалізуючи норми щодо автоматизованого арешту коштів, і банки, і виконавці сприятимуть підвищенню ефективності виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що в свою чергу, підвищуватиме рівень правової свідомості усіх учасників правовідносин, сприятиме утвердженню в Україні верховенства права.

Будьте свідомі!

Олександр Олійник, директор Директорату правосуддя та кримінальної юстиції Міністерства юстиції України, к. ю. н., заслужений юрист України

Підготовлено спеціально для Платформи ЛІГА:ЗАКОН
Зв’язатися з редактором

Увійдіть, щоб залишити коментар
Розсилка новин
Підписатись