Визначення суми, яка підлягає примусовому стягненню, має ґрунтуватися на змісті виконавчого документа. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 953/16679/20 (постанова від 09.09.2026 р.), у якій постало питання про правомірність зазначення державним виконавцем конкретної суми боргу, якої не було в резолютивній частині судового рішення та виконавчому листі.
Підставою для касаційного перегляду стало питання про межі повноважень виконавця та можливість використання розрахунків стягувача для визначення суми стягнення.
Судове рішення на користь клієнта ще не означає, що роботу завершено. Подальше стягнення потребує знання правил виконавчого провадження та практики їх застосування. LIGA360 надає юристам інструменти для роботи з нормативною базою, судовими рішеннями й фаховими роз'ясненнями. Дізнайтеся, які можливості LIGA360 стануть у пригоді під час супроводу виконавчого провадження.
Суди попередніх інстанцій вважали такі дії правомірними, оскільки виконавець не зобов'язаний перевіряти достовірність відомостей, що вказані у заяві про примусове виконання рішення суду. Натомість Верховний Суд наголосив, що повноваження виконавця обмежені змістом виконавчого документа. Відповідно, розрахунок стягувача не надає йому права самостійно встановлювати суму боргу. Суд застосував раніше сформульований висновок Об'єднаної палати КЦС ВС, не відступаючи від нього. Попередні судові рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд.
Більше про нову правову позицію Верховного Суду та її вплив на судову практику - в аналітичному огляді в LIGA360.
