Велика палата Європейського суду з прав людини надала консультативний висновок за другим запитом Верховного Суду відповідно до Протоколу № 16 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд розглянув питання пропорційності фінансових санкцій за порушення податкового законодавства та повноважень національних судів щодо зменшення штрафів, розмір яких прямо визначений законом.
Підставою для звернення став спір між підприємством і податковим органом щодо штрафу в розмірі 63,86 млн грн, накладеного за реалізацію пального та алкогольної продукції через реєстратор розрахункових операцій, який був зареєстрований у податкових органах, але не внесений до додатків до відповідних ліцензій. Підприємство вважало санкцію непропорційною, зокрема з огляду на свій статус суб'єкта малого підприємництва.
У запиті до ЄСПЛ Верховний Суд порушив два ключові питання: чи може національний суд застосувати штраф у меншому розмірі, ніж передбачено імперативними нормами законодавства, та за якими критеріями визначати, чи становить фінансова санкція непропорційне втручання в право на мирне володіння майном.
Для адвоката важливо працювати з актуальною судовою практикою та законодавством без втрати часу на пошук у різних джерелах. LIGA360 об'єднує рішення Верховного Суду, ЄСПЛ, позиції органів адвокатського самоврядування та аналітику в одному середовищі. Дізнайтесь про можливості системи більше.
Велика палата ЄСПЛ одноголосно дійшла висновку, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції вимагає забезпечення справедливого балансу між суспільними інтересами та захистом права власності. При цьому національна правова система загалом повинна містити гарантії, здатні запобігти покладенню на особу індивідуального та надмірного тягаря.
Водночас ЄСПЛ наголосив, що Конвенція не забороняє автоматичних штрафних санкцій, установлених законом, за умови їх пропорційності. Також Конвенція не наділяє національні суди конкретними повноваженнями щодо коригування штрафів і не вимагає надання таких повноважень. Вирішення цього питання належить до сфери національного законодавства.
Отже, сам факт законодавчого закріплення фіксованого штрафу не свідчить про порушення Конвенції. Визначальним є те, чи забезпечує правова система в цілому належні гарантії проти непропорційного втручання в майнові права, з урахуванням конкретних обставин справи.
