У практиці виконання судових рішень продовжують формуватися підходи до застосування заходів примусового виконання. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 2-747/11 (постанова від 30.09.2026 р.), у якій оцінювалася правомірність дій приватного виконавця після відновлення виконавчого провадження та подальша дія встановленого судом обмеження права боржника на виїзд за межі України.
Правова проблема полягала в тому, чи зберігає чинність ухвала про тимчасове обмеження права на виїзд після закінчення виконавчого провадження, якщо надалі постанову про його закінчення скасовано. Заявник наполягав, що після відновлення провадження виконавець повинен повторно звертатися до суду за встановленням такого заходу.
Кожна нова правова позиція Верховного Суду змінює не лише практику, а й підхід до захисту інтересів клієнта. LIGA360 допомагає відстежувати розвиток судової практики, аналізувати взаємозв'язки між рішеннями та швидше знаходити аргументи для побудови правової позиції. Оцініть можливості системи, скориставшись тестовим доступом.
Верховний Суд не підтримав цей підхід. Суд виходив із того, що чинна ухвала про обмеження права на виїзд, встановлена до виконання зобов'язань, не припиняє своєї дії лише через подальше скасування постанови про закінчення виконавчого провадження. Колегія також звернула увагу на розмежування повноважень виконавця та органів Держприкордонслужби при реалізації такого обмеження.
Більше про нову правову позицію Верховного Суду та її вплив на судову практику - в аналітичному огляді в LIGA360.
