Правильне визначення відповідача має особливе значення у спорах, безпосередньо пов'язаних із діяльністю філій, представництв чи інших відокремлених підрозділів. На практиці саме такі підрозділи можуть приймати працівників на роботу, видавати документи, здійснювати господарську діяльність та брати участь у судових процесах через своїх керівників.
Однак, як випливає зі статті 95 Цивільного кодексу України, філії та представництва не є юридичними особами. Вони діють на підставі положення, затвердженого юридичною особою, яка їх створила, а їхні керівники здійснюють повноваження на підставі довіреності.
Водночас відповідно до статей 47 та 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі можуть бути, зокрема, фізичні та юридичні особи, а також держава.
Таким чином, навіть якщо відокремлений підрозділ фактично вступав у правовідносини з позивачем, це саме по собі не надає йому статусу самостійного відповідача.
Для адвоката важливо не просто знати останню практику Верховного Суду, а вчасно перетворити її на переконливий аргумент у справі. LIGA360 допомагає швидко перейти від аналізу судових рішень до формування правової позиції, економлячи час без втрати глибини дослідження. Оцініть можливості системи, скориставшись тестовим доступом.
При цьому в судовій практиці тривалий час існували різні підходи до процесуальних наслідків позову до філії.
В одних справах Верховний Суд виходив із необхідності закриття провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки філія не має процесуальної дієздатності та взагалі не може бути стороною цивільного процесу.
В інших випадках суди вважали, що наслідком неправильного визначення відповідача має бути відмова в задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Ще один підхід передбачав направлення справи на новий розгляд для встановлення, чи має зазначений у позові відповідач статус юридичної особи та чи може він бути самостійним учасником спору.
Об'єднана палата Верховного Суду у справі № 760/32455/19 виходила з того, що визначальним є саме правовий статус відокремленого підрозділу.
Суд сформулював висновок, що філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати сторонами у цивільному процесі.
Отже, якщо відповідачем справді є лише філія чи представництво, така справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства через відсутність особи, яка відповідно до закону може мати процесуальний статус відповідача.
У повній аналітичній статті розбираємо, чому судова практика щодо позовів до філій тривалий час відрізнялася та який підхід сформулювала Об'єднана палата Верховного Суду.