Комітет Національної асоціації адвокатів України з питань цивільного права та процесу підготував дайджест практики Верховного Суду у справах про захист честі, гідності та ділової репутації.
До видання увійшли правові позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, зокрема Об'єднаної палати. НААУ систематизувала у дайджесті матеріали 21 справи: обставини спорів, позиції судів попередніх інстанцій, правові висновки ВС і посилання на повні тексти судових рішень.
У дайджесті розглянуто питання юрисдикції спорів, визначення належного відповідача, складу інформаційного правопорушення та доказування, позовної давності, а також розмежування оціночних суджень і тверджень про факти.
Зокрема, наведено позицію Верховного Суду про те, що статус фізичної особи - підприємця сам собою не визначає господарську юрисдикцію спору. Водночас спори щодо інформації, пов'язаної з виконанням господарського договору, діяльністю суб'єкта господарювання та його діловою репутацією, можуть розглядатися господарськими судами.
Окремо систематизовано підходи до визначення належного відповідача у справах щодо поширення інформації в Інтернеті. Ним може бути автор матеріалу та власник вебсайту. Якщо інформацію поширила посадова чи службова особа під час виконання повноважень, відповідачем є юридична особа, у якій вона працює.
У спорах про захист репутації важливі не лише окремі висновки ВС, а й контекст їх застосування. LIGA360 дає змогу швидко знаходити релевантну практику та простежувати правові позиції суду. Перевірте, як це працює, отримавши тестовий доступ до платформи.
Щодо складу інформаційного правопорушення та доказування Верховний Суд зазначав, що інформація, яка є частиною правової позиції сторони в судовому процесі, сама собою не може бути підставою для дифамаційного позову. Повідомлення інформації безпосередньо особі, якої вона стосується, також не вважається її поширенням, якщо не доведено доступ до неї третіх осіб.
У дайджесті також наведено позицію ВС щодо позовної давності: сплив однорічного строку для вимоги про спростування недостовірної інформації не означає автоматичної відмови у вимозі про визнання такої інформації недостовірною. Суди мають окремо оцінювати перебіг строку за кожною вимогою.
Окрему увагу НААУ приділила підходам Верховного Суду до розмежування оціночних суджень і тверджень про факти. ВС наголошує на необхідності оцінювати зміст і спрямованість публікації в цілому, а не окремі висловлювання, вирвані з контексту. Водночас ширші межі допустимої критики щодо публічних осіб не означають допустимості безпідставних звинувачень у вчиненні злочину.
На платформі LIGA360 зібрано аналітичні матеріали, які допоможуть глибше розібратися в темі:
Оціночні судження vs фактичні твердження: підхід Верховного Суду;
