Визначення правового режиму споживання газу є важливим для розрахунку штрафних санкцій у господарських спорах. Велика Палата Верховного Суду розглянула справу № 904/1809/24 (постанова від 17 червня 2026 року) щодо стягнення заборгованості та пені на користь постачальника "останньої надії". Правова проблема, що зумовила передачу справи, полягала в існуванні двох взаємовиключних моделей кваліфікації відносин із постачальником "останньої надії": договірної та кондикційної (через безпідставне набуття майна).
Попередній підхід базувався на тому, що за наявності боргу або перевищення 60-денного строку постачання договір вважався неправомірним, а стягнення здійснювалося лише як вартість майна без договірних санкцій.
Відступ Великої Палати Верховного Суду від попередньої правової позиції може змінити підходи до розгляду аналогічних господарських спорів. У LIGA360 можна відстежувати нові правові позиції Верховного Суду, аналізувати, як змінюється судова практика, та знаходити релевантні рішення для побудови правової позиції. Скористайтеся тестовим доступом до LIGA360, щоб оцінити можливості платформи.
Велика Палата визнала таку логіку помилковою, оскільки вона дозволяла споживачам використовувати власну недобросовісність для уникнення пені. Суд сформував новий підхід, за яким факт споживання газу є автоматичним акцептом публічної оферти, що робить відносини договірними незалежно від порушення законодавчих лімітів.
Більше про нову правову позицію Верховного Суду та її вплив на судову практику - в аналітичному огляді в LIGA360.
