Велика Палата Верховного Суду має переглянути підхід до визначення належного повідомлення позичальника про зміну процентної ставки за кредитним договором. Йдеться про ситуацію, коли банк направив відповідний лист, однак не довів факт його особистого вручення позичальнику під розписку.
Детальніше про правову проблему, аргументи сторін і можливі наслідки майбутнього висновку Великої Палати читайте в повній аналітичній статті.
Розібратись у практиці - не означає витрачати години. У розділі "Судова робота" LIGA360 AI Експрес-аналіз практики ВС зробить це за вас. Замовте демо LIGA360 - і переконайтесь, наскільки простим може бути складне.
Спір виник за кредитним договором, укладеним для придбання житла та забезпеченим іпотекою квартири. Договір передбачав фіксовану процентну ставку, але водночас містив умову про право банку змінювати її в односторонньому порядку за настання певних економічних обставин із письмовим повідомленням позичальника.
Позичальниця стверджувала, що не отримувала повідомлень про зміну процентної ставки, а тому вважала дії банку неправомірними. Банк, своєю чергою, наполягав, що діяв відповідно до умов договору, направив повідомлення за визначеною адресою, а подальше внесення платежів у більшому розмірі свідчило про обізнаність позичальниці з новими умовами.
Ключове питання полягає в тому, чи має банк довести саме факт вручення повідомлення під розписку, чи суд може оцінювати ширшу сукупність обставин: погоджений сторонами порядок повідомлення, направлення листа за договірною адресою, подальшу поведінку позичальника та принцип добросовісності.
Верховний Суд передав справу на розгляд Великої Палати, оскільки вбачає підстави для можливого відступу від попередніх висновків Верховного Суду України. Раніше практика виходила з того, що належне повідомлення про збільшення процентної ставки можливе лише за умови доведення факту вручення повідомлення позичальнику під розписку.