Верховний Суд роз'яснив, що встановлення працівнику премії або надбавки в меншому розмірі, ніж іншим членам колективу, саме собою не свідчить про мобінг. Такий висновок зроблено у справі № 756/12586/24, де працівниця пов'язувала нижчий розмір надбавки з дискримінацією, економічним тиском і системним цькуванням з боку роботодавця.
Позивачка працювала у структурах центру зайнятості з 2004 року. У 2018 - 2024 роках її тричі звільняли у зв'язку зі скороченням штату, а двічі поновлювали на роботі за рішеннями судів. Після чергового поновлення вона звернулася з позовом про встановлення факту мобінгу, зокрема посилаючись на те, що їй установили надбавку за інтенсивність праці у розмірі 50 %, тоді як іншим працівникам - 60 - 70 %.
Постанова є важливою для роботодавців і працівників, адже демонструє: нерівний розмір премій або надбавок не автоматично означає економічний тиск. Водночас дискреція роботодавця не є абсолютною - різниця у виплатах має ґрунтуватися на добросовісних, зрозумілих і документально підтверджених критеріях.
Щоб краще зрозуміти, як суди оцінюють ознаки мобінгу в трудових спорах, і дізнатися умови доступу до LIGA360, залиште заявку.
Читайте повну аналітичну статтю "Премія як право, а не обов'язок роботодавця: Верховний Суд - про межі мобінгу в трудових відносинах", щоб дізнатися, де проходить межа між управлінським розсудом роботодавця та діями, які можуть мати ознаки мобінгу.
