Передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту має бути доказ вчинення дій щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди між сторонами. Якщо ж до звернення до суду не вчинялися дії щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, відсутнє звернення до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то в суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв'язку з відсутністю в позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.
Такого висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду (постанова від 5 листопада 2024 року у справі № 923/898/21).
У справі, що переглядалася касаційним судом, позивач просив установити на його користь строковий платний сервітут шляхом надання йому та його контрагентам щоденного цілодобового права проходу та проїзду транспортними засобами через частину земельної ділянки, що належить на праві оренди відповідачу, до будівлі, яка знаходиться у їхній спільній частковій власності.
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили в задоволенні позову, обґрунтувавши відмову відсутністю доказів звернення позивача з пропозицією про встановлення сервітуту. При цьому суди надали оцінку його доводам про те, що відповідну пропозицію здійснював відповідач, однак, за їхніми висновками, запропонований ним проєкт договору про надання послуг не може вважатися пропозицією укласти договір сервітуту, оскільки має зовсім інший предмет регулювання.
КГС ВС звернув увагу, що Верховний Суд неодноразово висловлював висновок про те, що земельний сервітут може бути встановлений судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі недосягнення домовленості між цією особою та власником (володільцем) земельної ділянки. Умовою встановлення є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб, тобто якщо власник земельної ділянки відмовляється укласти угоду про встановлення земельного сервітуту або сторони не можуть дійти згоди про його умови.
Отже, передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди між сторонами. Якщо до звернення до суду особа не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то в суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв'язку з відсутністю в цієї особи права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.
Ураховуючи, що під час судового розгляду попередні інстанції встановили обставини справи, які не дають підстави вважати, що будь-якою стороною висловлювалася пропозиція про укладення саме договору про встановлення сервітуту, КГС ВС залишив ухвалені ними судові рішення без змін.
За матеріалами Верховного Суду
Знаходьте судові рішення легко та швидко з LIGA360. Наші інструменти дають змогу миттєво переглядати та аналізувати рішення, забезпечуючи доступ до розширених пошукових фільтрів та інформаційних карток з деталями кожної справи. Підвищіть ефективність своєї роботи, замовивши персональну презентацію LIGA360.
Читайте також:
Заборгованість за емфітевзисом: Верховний Суд вказав, який вид позову слід подавати
Нова адміністративна процедура у земельних та будівельних відносинах
