04.12.2024 Верховна Рада України ухвалила в цілому Закон про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів притягнення юридичних осіб до відповідальності за підкуп посадових осіб іноземних держав (законопроект № 11443).
Так, зазначеним Законом мають бути внесені численні зміни та доповнення до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України, якими регламентовано порядок застосування заходів кримінально-правового характеру, а також введено можливість спеціальної конфіскації майна юридичних осіб та передбачено особливості застосування заходів забезпечення під час досудового розслідування судового розгляду.
Проте найбільш обговорюваним у юридичному та бізнес-середовищах є саме передбачена Законом можливість слідчих і прокурорів застосовувати до юридичних осіб такий захід забезпечення кримінального провадження, як обмеження їх діяльності.
Так, до КПК України запропоновано включити нову статтю - 483-5, яка містить загальні положення застосування обмежень до юридичної особи, та передбачено, що у разі наявності достатніх підстав вважати, що від імені юридичної особи та/або в її інтересах можуть вчинятися дії, спрямовані на уникнення застосування до неї заходів кримінально-правового характеру та/або перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, слідчий за погодженням з прокурором, прокурор звертаються до слідчого судді, суду з клопотанням про застосування обмежень до юридичної особи, стосовно якої можуть застосовуватися заходи кримінально-правового характеру.
Обмеження можуть застосовуватись щодо діяльності юридичної особи, яка пов'язана з:
1) внесенням змін до установчих документів стосовно засновників (учасників) юридичної особи, розміру та складу статутного капіталу, найменування юридичної особи, укладення правочину, предметом якого є частка учасника у статутному капіталі юридичної особи;
2) вчиненням значних господарських зобов'язань (значних правочинів);
3) розпорядженням активами юридичної особи;
4) припиненням юридичної особи.
Застосування таких обмежень стосовно юридичної особи можливе на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження, з обґрунтуванням необхідності такого обмеження та вказівкою на можливі наслідки (ризики) його застосування.
Позитивним моментом зазначеної новели є можливість застосування до юридичної особи заходів забезпечення лише на підставі ухвали слідчого суді або суду, залежно від стадії кримінального провадження, що теоретично має унеможливити зловживання правоохоронними органами та зменшення ризиків безпідставного тиску на бізнес.
При цьому введеною статтею 483-8 КПК України передбачено, що під час вирішення питання про застосування обмежень стосовно юридичної особи слідчий суддя, суд зобов'язаний врахувати такі обставини:
1) правову підставу для застосування обмежень стосовно юридичної особи;
2) наявність доказів, які вказують на зв'язок юридичної особи з суспільно небезпечним діянням, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, та його правову кваліфікацію;
3) відсутність або наявність у сторони обвинувачення можливості забезпечити досягнення цілей, заради яких обмежується діяльність юридичної особи, іншими способами;
4) розумність та співрозмірність застосування обмежень стосовно юридичної особи завданням кримінального провадження;
5) наслідки застосування обмежень стосовно юридичної особи для її господарської діяльності та інших осіб.
При цьому стаття 483-8 КПК України не містить вимог щодо обов'язкового встановлення наявності доказів перешкоджання юридичною особою досудовому розслідуванню, на відміну від вимог ст. 194 КПК України, якою зобов'язано слідчого суддю, суд, під час розгляду клопотання про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу, встановити наявність підстав, що підтверджують ризики перешкоджання особою досудового розслідування.
Не містяться такі вимоги і в нормах, що регламентують зміст відповідного клопотання для сторони обвинувачення.
Відсутність обов'язку надання стороною обвинувачення та перевірки судом таких доказів теоретично призведе до безпідставності застосування заходів обмеження до юридичних осіб, зловживання правоохоронними органами своїми процесуальними правами, з метою тиску на бізнес.
Натомість передбачено обов'язок врахування правову підставу для застосування обмежень стосовно юридичної особи.
Що саме вважати достатніми правовими підставами, які критерії їх перевірки?
Чи будуть слідчі судді самостійно вдаватись у настільки глибокий аналіз клопотання сторони обвинувачення та матеріалів досудового розслідування, з огляду на напрацьовану практику розгляду судами клопотань про застосування запобіжних заходів відносно фізичних осіб? Ще одне велике питання.
Також значні питання викликає абстрактність формулювання підстав для застосування таких заходів забезпечення.
Що саме слід вважати ухиленням від застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру? Як розмежувати дії фізичної особи - керівника юридичної особи, яка зловживає своїми процесуальними правами з метою уникнення особистої кримінальної відповідальності та перешкоджання досудовому розслідуванню в інтересах юридичної особи.
Законопроект у тому вигляді, в якому він опублікований, переповнений такою правовою невизначеністю, внаслідок абстрактності правових норм та можливого ототожнення дій фізичних та юридичних осіб, без надання правої оцінки першим.
Вказане додатково підтверджується запропонованими змінами до ст. 96-3 КК України, згідно з якими "Застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру з підстав, передбачених цією частиною, не потребує встановлення фізичної особи, дії або бездіяльність якої підпадають під ознаки діяння, передбаченого статтями 209, 369, 3692 цього Кодексу".
При цьому будь-яке із передбачених законом обмежень у результаті застосування до юридичної особи може призвести до повного блокування її діяльності.
Слід зазначити, що законопроєкт, ще до його прийняття, піддано критиці в тому числі і Головним юридичним управлінням Верховної Ради України за надання переваги у тексті літературним прийомам, характерним для художніх творів, а не унормованій юридичній техниці, що є неприпустимим для офіційно-ділового стилю та призводить до надмірної абстракції правових норм.
Тож навіть не вдаючись до ґрунтовного аналізу інших змін і новел, внесених цим Законом, вже можна помітити значні практичні проблеми, пов'язані з реалізацією прийнятого законопроєкту, який відкриває нову дорогу для зловживань правоохоронців і тиску на бізнес.
У будь-якому випадку для формування остаточних висновків необхідно дочекатись публікації фінальної редакції зазначеного Закону.
Юліан Мунтяну,
юрист кримінальної практики ЮК RIYAKO & PARTNERS
Вся інформація для твоєї компанії - тепер в єдиному продукті LIGA360. Збільшуй швидкість виявлення бізнес-ризиків: правових, регуляторних, санкційних, репутаційних, судових, фінансових, договірних. Замов презентацію прямо сьогодні.
