На сьогоднішній день, в умовах військового стану, діяльність правоохоронних органів активно направлена на захист майже усіх сфер життя, наслідком чого є численні рішення слідчих суддів щодо обрання найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому, практика роботи органів досудового розслідування йде шляхом звернення до слідчого судді із клопотанням про обрання «безальтернативного» запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так, частина 3 статті 183 КПК передбачає обов'язок слідчого судді або суду при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Поряд із цим, законодавцем встановлена низка випадків, які надають право слідчому судді або суду не визначати розмір застави.
Введення в Україні військового стану призвела до внесення змін до приписів КПК, якими розширено перелік випадків застосування тримання під вартою без визначення застави. На даний час можна виділити загальні підстави не застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, а також тимчасові, які діють під час військового стану.
1. Загальні підстави не застосування застави як запобіжного заходу
Згідно приписів частини 4 статті 183 КПК слідчий суддя або суд мають право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
- щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
- щодо злочину, який спричинив загибель людини;
- щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
- щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України
- щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Також, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою застава не визначається якщо:
- підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук;
- підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором (Постановою Верховної Ради України № 1854 визнано росію державою-агресором).
Крім цього, розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт, порядок розгляду якого встановлений статтями 629-631 КПК.
Де шукати інформацію адвокату з кримінального права? LIGA360 містить понад 16 млн. рішень українських судів у кримінальних справах, судові прецеденти, аналітику й законодавство. А інноваційні АІ-можливості системи допоможуть миттєво спрогнозувати результати вашої справи й виконати legal research. Більше переваг за посиланням.
2. Тимчасові підстави не застосування застави в якості альтернативного запобіжного заходу
2.1. Загальний огляд
На період дії військового стану законодавцем встановлено перелік діянь передбачених кримінальних законом, за якими щодо підозрюваних та обвинувачених може бути застосований виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Це склади кримінальних правопорушень передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 КК (частина 6 статті 176 КПК).
Відповідно підозра або обвинувачення у вчиненні вказаних злочинів дають право слідчому судді і суду, або застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, або відмовити у задоволенні клопотання.
Абзацом 3 частини 4 статті 183 КПК встановлено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
З огляду на вищевказані приписи КПК, за наявності підстав для не застосування застави, сторона обвинувачення в переважній більшості випадків заявляє про необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави.
2.2. Право на альтернативний запобіжний захід у практиці ЄСПЛ
Не зважаючи на те, що на території України відбуваються бойові дії, вона не перестає бути правовою державою, в якій людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Саме на доведенні перед судом найвищої цінності прав та свобод людини ґрунтується робота захисника у кримінальному провадженні, в тому числі при доведенні відсутності підстав для позбавлення людини свободи без альтернативи бути звільненим під заставу.
Частиною 2 статті 8 КПК визначено, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Приписи статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» також передбачають, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.
Враховуючи те, що клопотання слідчого судді оскаржується тільки в апеляційному порядку, застосування вищевказаних приписів КПК не є предметом розгляду Верховного Суду. Таким чином, при здійсненні захисту слід керуватися приписами національного законодавства, а також положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і практикою Європейського суду з прав людини.
Так, пунктом 3 статті 5 Конвенції визначено:
«…Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "с" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.…».
У пунктах 154-157 рішення ЄСПЛ «Корбан проти України» від 04 липня 2019 року (Korban v. Ukraine, заява № 26744/16) зазначені загальні принципи, які випливають з практики Суду стосовно пункту 3 статті 5 Конвенції, які передбачають належне обґрунтування органами влади ризиків, яке не може бути абстрактним, загальним або шаблонним.
2.3. Аналіз додаткових вимог щодо змісту клопотання про обрання запобіжного заходу
В першу чергу стороною захисту звертається увага на законність клопотання про застосування запобіжного заходу, відповідність його змісту приписам КПК, а також на опис фактичних обставин протиправних дій підозрюваного і відповідність кваліфікації описаних дій кваліфікації за статтями кримінального закону. Дані обставини потребують ретельної перевірки, оскільки вони прямо впливають на наявність чи відсутність підстав для не застосування застави як альтернативного запобіжного заходу.
Враховуючи те, що питання застосування або не застосування альтернативного запобіжного заходу є правом суду а не обов'язком, слід дійти висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави, повинно мати у своєму змісті відповідне обґрунтування неможливості забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного у разі внесення ним застави. При цьому, вказані доводи слідчого не повинні бути абстрактними, загальними або шаблонними, як того вимагає практика ЄСПЛ.
Далі зміст клопотання сторони обвинувачення необхідно ретельно перевірити на обґрунтованість доказами, в тому числі на наявність доказів підтверджуючих підстави не застосування застави як альтернативи триманню під вартою, а також звернути увагу на вагомість таких доказів.
Наприклад, якщо у клопотанні про застосування запобіжного заходу зазначається що злочин, вчинений із застосуванням насильства, сторона обвинувачення повинна надати не тільки докази, які б вказували на отримання потерпілим тілесних ушкоджень, а також докази спричинення тілесних ушкоджень саме підозрюваним. В даному випадку вагомими доказами будуть: аудіо-, відеоматеріали на яких зафіксована протиправна поведінка підозрюваного, висновок судово-медичної експертизи, показання свідків, які були очевидцями дій підозрюваного.
На практиці розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є непоодинокі випадки, коли стверджуваний стороною обвинувачення факт застосування насильства підтверджується тільки показаннями потерпілого, що свідчить про невагомість доказів застосування насильства та необґрунтованість вимоги сторони обвинувачення щодо не застосування застави.
Висновки:
На мій погляд, практика розгляду слідчими суддями клопотань слідчих щодо застосування запобіжних заходів здебільшого демонструє обвинувальний нахил системи правосуддя. При цьому, на жаль, чим вище рівень органів досудового розслідування та прокуратури, тим більший обвинувальний нахил представників судової влади. На дану обставину вказує обґрунтування клопотань сторони обвинувачення саме доказами, вагомість яких достатньо сумнівна. Не зважаючи на це, адвокатська спільнота повинна схиляти ваги Феміди у бік справедливої рівноваги.
Олександр Шевцов, адвокат з кримінальної практики ЮК "Ріяко та партнери"
Інформація працюватиме на вас - з рішенням LIGA360:Юрист. Здійснюйте legal research українського законодавства й судової практики, прогнозуйте результати судових справ, читайте експертну аналітику з "гарячих" тем. Замовте тестовий доступ за посиланням.
Читайте також: Рада усунула суперечності у караності кримінальних правопорушень: що передбачає ухвалений закон
