Майнові злочини, вчинені шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 ККУ), традиційно мають довгу історію розслідування та складний шлях доказування вини обвинуваченого. По цій категорії справ невелика кількість виправдувальних вироків, а тому кожен з них вартий уваги.
Пропонуємо увазі дослідження різних видів доказів, які використовуються стороною обвинувачення з точки зору їх допустимості та належності під час оцінювання судом.
У кримінальному процесі джерелами доказів є показання, речові докази, документи та висновки експертів. Кожен з цих видів доказів має своє процесуальне походження та зміст, але для того, щоб докази могли бути використані при ухваленні судового рішення, до них висуваються дві умови - докази повинні бути допустимими та належними.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, і на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
У свою чергу, належними є докази, які прямо чи опосередковано підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Розглянемо показання з точки зору належності та допустимості у судовій практиці за статтею 191 ККУ. Візьмемо для цього період з 2019 року і по теперішній час.
Випадки, коли показання свідків не є доказом
Нагадаємо, показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього провадження.
Іноді показання є одним з основних, але у той же час і ненадійним джерелом доказів у цій категорії справ.
Надійність такого виду доказів залежить від додаткової умови, яка висувається кримінальним процесуальним законодавством до правил допустимості.
Так показання будуть допустимими лише у тому разі, якщо вони безпосередньо досліджені судом під час судового засідання або допиті свідка чи потерпілого під час досудового розслідування в судовому засіданні.
При цьому суд не вправі обґрунтовувати свої рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або навіть посилатися на них, якщо вони надалі не підтверджені в суді.
Тобто, кримінальне процесуальне законодавство вимагає, щоб показання підтверджували існування чи відсутність певних обставин та були фактично повторені свідком під час судового засідання після їх фіксації у протоколі допиту.
Лише в такому випадку показання, як доказ, будуть відповідати вимогам допустимості та можуть оцінюватися судом при ухваленні рішення по суті справи.
В останні два роки судова практика з розгляду справ щодо привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (стаття 191 ККУ), має приклади, коли показання свідків не могли бути безпосередньо сприйняті судом через неявку свідків під час судового засідання.
Так, у справі № 226/568/18 Димитровський міський суд Донецької області у своєму рішенні від 22.04.2020 відкидає показання декількох свідків як належні та допустимі докази сторони обвинувачення, оскільки допитати свідків у судовому засіданні виявилося неможливим. На неодноразові виклики вони до суду не з'явились, а ухвала суду про привід цих свідків органами поліції не виконана.
Як бачимо, наявність показань свідків з боку сторони обвинувачення не завжди може бути ефективно реалізована через неможливість приводу свідків до суду для допиту. Це може бути використано стороною захисту на свою користь.
В решті решт, справа закінчилась виправдувальним вироком за обвинуваченням у привласненні і розтраті бюджетних коштів.
Впевнені, що сторона обвинувачення не залишить цей вирок без своєї уваги, і він буде оскаржений. Але за нинішніх умов позиція суду першої інстанції підтверджує неспроможність цього виду доказів.
Обізнаність свідка у предметі допиту
Якщо говорити про ефективність використання показань, то вона обумовлюється також правильністю розуміння слідчим фактичних даних у справі, а також обставин вчинення злочину відносно яких він ставить запитання свідку під час допиту ще на стадії досудового розслідування.
У той же час глибина розуміння свідком фінансово-господарських та організаційно-розпорядчих функцій підозрюваного, які є предметом дослідження під час розслідування даного виду злочинів, може стати як перешкодою, так і нагодою для сторони захисту обрати вірну тактику поведінки під час перехресного допиту у суді.
Так, у справі № 359/6765/18 Бориспільський міськрайонний суд Київської області, проаналізувавши показання свідків захисту, встановив, що останні містять достатньо доказів на підтвердження відсутності у обвинуваченого умислу на скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.
Жоден з допитуваних свідків під час досудового розслідування та судового провадження не надав суду підтвердження причетності керівника компанії до інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Показання свідків підтвердили тільки факт підписання обвинуваченим актів приймання виконаних робіт та довідок про їх вартість. Щодо складання вказаних документів безпосередньо обвинуваченим чи надання ним вказівок іншим особам про зазначення в документації завищених об'ємів робіт, свідками нічого не було вказано.
У той час як свідки сторони захисту, демонструючи обізнаність у питаннях функціональних обов'язків та мотивів прийняття управлінських рішень обвинуваченим, можуть суттєво вплинути на думку суду під час прямого допиту.
Такі позиції судів демонструють загальні підходи в оцінюванні належності та допустимості показань як доказів.
Рекомендації для сторони захисту
Замість висновків рекомендуємо звернути увагу на те, що сторона захисту має пам'ятати при оцінюванні належності та допустимості показань як доказів сторони обвинувачення у суді.
По-перше, показання повинні бути підтверджені, тобто фактично повторені свідком під час судового засідання після їх фіксації у протоколі допиту.
По-друге, у разі неможливості приводу свідка сторони обвинувачення до суду для допиту, сторона захисту може це використати для визнання показань недопустимим доказом.
По-третє, необхідно реалізовувати право на перехресний допит. Розбіжність у наданих свідченнях дозволить стороні захисту ставити під сумнів правдивість таких показань та визнавати їх неналежними. У випадку порушення права на перехресний допит, суд визнає недопустимими докази, як отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
По-четверте, у випадку не розуміння свідком фінансово-господарських та організаційно-розпорядчих функцій обвинуваченого, як контрдоказ доцільно використовувати показання свідків сторони захисту, які будуть освічені у питаннях функціональних обов'язків та мотивів прийняття управлінських рішень обвинуваченого.
Олексій Гнатенко, адвокат, старший партнер АО Legal House
Читайте також:
Трудові відносини врегулюють по-новому:доопрацьовано проект Трудового кодексу
Процедура реєстрації прав на нерухомість в Україні
Безоплатна земельна ділянка - це міф чи реальність?
Цивільний позов у кримінальному провадженні. Проблематика та практика застосування
Перевірка реєстраційних змін компаній 24/7 можлива навіть у період карантину. Тримайте у безпеці свій бізнес разом із системою перевірки та моніторингу бізнес-партнерів CONTR AGENT. Система забезпечує автоматичний моніторинг понад 6,5 млн компаній та ФОП України, оновлення всіх реєстраційних змін компанії та миттєве сповіщення про них. Скористайтеся перевагами тестового доступу системи зараз.
