Прес-служба Верховного Суду опублікувала двадцять шостий огляд практики Європейського суду з прав людини, який охоплює 29 рішень, які ухвалені за період з 15 по 19 липня 2019 року.
Цей та попередні огляди ви можете знайти в розділі "Практика Європейського суду з прав людини" модуля "Судова практика" ІПС ЛІГА:ЗАКОН.
У справі «CHENCHEVIK v. UKRAINE» ЄСПЛ констатував порушення ст. 3 Конвенції з захисту прав людини та основоположних свобод (заборона катування) щодо катування заявника правоохоронцями, порушення ст. 3 Конвенції щодо непроведення ефективного розслідування скарг заявника про жорстоке поводження, порушення п. 1 ст. 5 Конвенції (право на свободу та особисту недоторканність).
Заявник скаржився, що працівники поліції катували його 31 березня 2010 року, і що він не мав ефективного засобу правового захисту в цьому відношенні. Окрім іншого, заявник стверджував, що протокол про його затримання слідчий склав після спливу більше як 10 годин з моменту його фактичного арешту.
У справі «AVYIDI v. TURKEY» ЄСПЛ констатував порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (право на мирне володіння майном).
Справа стосувалася спору щодо права власності на нерухоме майно. 1998 року під час перегляду реєстрації земельних ділянок, розташованих на острові Гьокчеада, право власності на декілька ділянок було зареєстровано за Казначейством. У подальшому заявник вимагав визнання права власності на ці ділянки за ним, оскільки заявник мав документи, якими підтверджено, що оспорювані земельні ділянки були за ним зареєстровані в березні 1954 року. Проте національні суди відхилили вимоги заявника, оскільки не було можливості встановити, що надані заявником документи дійсно посвідчують право власності на оспорювані земельні ділянки; суд також вказав, що заявник не отримав право власності на землю навіть за принципом набувальної давності, враховуючи те, що він добровільно припинив обробляти землю з 1974 року, і не займав оспорювані земельні ділянки, що рівноцінно добровільній відмові від володіння землею.
У справі «ZULKUF MURAT KAHRAMAN v. TURKEY» ЄСПЛ констатував порушення ст. 11 Конвенції (право на свободу зібрань та об'єднань) щодо засудження заявника.
Заявник є громадянином Туреччини, проживає в м. Анкара. Справа стосувалася його засудження за участь у демонстрації, проведеної у м. Газіантеп у 2008 році, проти умов тримання під вартою та стверджуваного катування/жорстокого поводження щодо Abdullah Ocalan, - лідера Робочої партії Курдистану, яка є незаконною збройною організацією. Заявника було засуджено у 2009 році у зв'язку із участю в РПК та пропаганді на підтримку її діяльності до покарання у виді позбавлення волі на загальний строк більше семи років.
Суд першої інстанції обґрунтував своє рішення зробленими під час демонстрації фотознімком, на якому було зображено чоловіка з частково прихованим обличчям, який вважався заявником, а також на звіті поліції, в якому зазначено, що заявник брав участь у демонстрації, проголошуючи лозунги та кидаючи каміння у правоохоронців. Рішення суду було підтримане апеляційним судом 2010 року. Заявник почав відбувати призначене покарання у 2009 році; у 2012 році його було звільнено відповідно до нового законодавства, яким відкладалося виконання покарань, призначених за вчинення злочинів із використанням преси та медіа. Засудження заявника за участь у РПК було скасовано у 2013 році. Останнього було виправдано за іншими обвинуваченнями стосовно перешкоджання діяльності сил безпеки під час демонстрації. Заявник стверджував, що його засудження за участь у демонстрації було несправедливим, а призначене покарання - непропорційним.
Як вже писала ЮРЛІГА, оприлюднено двадцять п'ятий огляд рішень ЄСПЛ від Верховного Суду.
