Панові Вікторе, Ви стали одним із юристів, які започаткували свій бізнес саме за часів економічної кризи. З якими труднощами довелося стикнутися при виході компанії на ринок?
- Дійсно, фірма створювалась в кризу, і це зовсім не ті, якби мі виношували ідею її створення, йшли до цього якимось чином. Ми просто працювали на міжнародну юридичну фірму, отримували нормальну зарплату, мали справу виключно з корпоративними клієнтами і ніколи не задумувались над тим, як "вийти в полі", відкрити свій бізнес. Однак, грубо кажучи, нам не залишили вибору - спочатку відбулось скорочення head - office в Нью-Йорку, потім практики СНД і, як наслідок, мі опинились на роздоріжжі - або поїхати на Гоа і медитувати півроку, або йти кудись in - house за менші гроші. Ми ж вирішили піти третім шляхом - спробувати створити щось власне.
І від, під година роботи над першою презентацією фірми, головним слайдом мі обрали таку картинку з "Галицьких контрактів" - дитина в памперсі із самурайською пов'язкою. Це мало символізувати бізнес народжений в кризу, і більш ніж точно і яскраво відображало існуючу на тій момент ситуацію.
Хоча не усе було так погано, на тій година булі в наявності і певні переваги : досить низька ціна виходу на юридичний ринок - низькі орендні ставки, невеликі зарплати, надлишок пропозиції над попитом на юристів.
До того ж, дуже багато професіоналів пішли у фріланс, і, відповідно, можна було отримати дуже хороший advice від людей, які в цьому бізнесі вже десятки років. У тій період до міні приходили юристи, які сиділи в офісах на скороченій зарплаті і булі готові робити якісну роботові для мого клієнта в неробочий годину - вночі, на вихідних, і видавати це за мій продукт. Зауважте, це булі пропозиції від юристів з відомих міжнародних українських мега- фірм.
Одна із суттєвих проблем в ті часи полягала в тому, що найбільш затребуваними булі ті послуги, якими мі не займались - банкрутство, реструктуризація проблемної заборгованості, і суди, суди, суди... Ми булі типовими корпоративними юристами і ніколи не мали відношення до чогось подібного. Тож, довелося перекваліфіковуватись, знаходити свою нішу, зокрема, починати працювати з фізичними особами, з якими мі раніше не мали справи.
"У тій період до міні приходили юристи, які сиділи в офісах на скороченій зарплаті і булі готові робити якісну роботові для мого клієнта в неробочий годину - вночі, на вихідних, і видавати це за мій продукт" |
Сьогодні Україна перенасичена випускниками юридичних вузів. Як це впливає на ринок юридичних послуг?
- Погоджуюсь, що є певна перевантаженість на ринку людьми нашої професії, але якщо брати об' єктивно, то якісні юридичні послуги завжди затребувані у будь-якому секторі. Звичайно, мені заразом дуже шкода цих молодих людей, які закінчують юридичні вузиотримують навіть закордонну освіту, приїжджають сюди і сморід нікому не потрібні. І знайти роботові їм заразом, рік тому, і ще через рік- другий було і буде дуже доладно.
Хоча мі, наприклад, беремо постійно памолодь на роботові - студентів, випускників. Спочатку вчимо їх, а потім сморід йдуть далі кудись працювати, тому що з досвідом хоча б рік чи два смороду стають дорожчими, і достатньо підготовленими для роботи у великих міжнародних компаніях. На перших порах міні це засмучувало, враження залишалось таке неприємне, адже вчиш-вчиш людину, а вона забирає усе найкраще, що ти їй даєш, і йде працювати в інше місце. Однак потім розумієш, що це нормальний процес, і усе закономірно.
Тож таким молодимо фахівцям не завадить впертість у досягненні поставленої мети та постійне підвищення кваліфікації, адже день у день необхідно доказувати тій факт, що ти кращий спеціаліст аніж інші.
Чи існує на ринку юридичних послуг України певний негласний кодекс чесної конкуренції? Як можуть відреагувати колеги по цеху, якщо юрфірма, наприклад, займеться демпінгом?
- Я знаю, що колися існувала домовленість між трьома найбільшими фірмами України. Сморід домовились не переманювати юристів, тому що це ставало вже занадто дорогим задоволенням. Це було. Догоди більш- менш дотримувались певний період годині, але, натомість, приходили іноземні фірми і купували людей.
Щодо клієнтів, демпінгу, то це "суцільно і поруч". Це було, буде. Дехто тримає марку, а дехто, так би мовити, "женеться за довгим рублем". Але про це всі знають, і я до цього ставлюся теж нормально. Якщо ти вирішив зробити ті, що коштує 200 тис. за 50, тільки щоб забрати цього клієнта - роби.
|
Віктор Довгань |
Розкажіть, якими методами користуються юридичні компанії під година полювання на "крупних" клієнтів?
- Стимулювання людей, які приймають рішення, стимулювання грошима, обідами, подарунками, подорожами. Останні, до речі, дуже популярні. Приклад з практики - людина не захотіла гроші, а каже, мовляв, хочу отуди від. І усе. Адміністративний тиск також застосовують.
Досить часто юрист виступає фактично як бізнесмен у відносинах з клієнтами. У нас, припустимо, є клієнт - імпортер нафтопродуктів в Україні, і йому юридичні послуги як такі не потрібні. Є стандартний пакет документів, і є договори, поки по них платять - немає жодних проблем. Але смороду приходять до нас і кажуть, що якщо ви знаходите нам клієнта, то отримаєте певний відсоток від суми попади за юридичні послуги. Тобто, умовно кажучи, мі працюємо як менеджери цих росіян. Таке доволі часто трапляється.
Також є у нас ще один клієнт - телекомунікаційна компанія, яка не може платити нам стільки, скільки потрібно. Але смороду хочуть, щоб мі зробили їм корпоративну структуру, систему договорів, "настроїли" бізнес. І сморід готові платити нам з догод 10 %. Мі йдемо на це, хоча це досить дивний підхід.
У Україні дуже багато юридичних компаній не афішують свою присутність на ринку, не дають рекламу, не користуються піар - інструментами. З чим пов'язана така поведінка?
- Певно, сморід працюють всередині холдингу, тобто це якась "кишенькова" фірма для обслуговування свого бізнесу, вона не потребує зовнішніх клієнтів.
Ми будувались дуже прозоро - зробили відразу ж сайт, виклали всі резюме, контакти. Оновлювали цей сайт, але потім забули про нього (ред.- посміхається). Також розсилали релізи в пресу.
Це принесло певні плоди. У нас є ряд клієнтів, які нас знайшли виключно через сайт. При чому настільки цікавих, системних, що якби не сайт, те мі б не здійснили дуже багато міжнародних проектів.
Бесіду вела Наталія Шниржурналіст порталу "ЮРЛІГА"
