Мы даем ЗНАНИЯ для принятия решений, УВЕРЕННОСТЬ в их правильности и ВДОХНОВЛЯЕМ на развитие честного бизнеса, как основного двигателя развития Украины
КРУПНОМУ БИЗНЕСУ
СРЕДНЕМУ и МЕЛКОМУ БИЗНЕСУ
ЮРИДИЧЕСКИМ КОМПАНИЯМ
ГОСУДАРСТВЕННОМУ СЕКТОРУ
РУКОВОДИТЕЛЯМ
ЮРИСТАМ
БУХГАЛТЕРАМ
Для ФЛП
ПЛАТФОРМА
Единое информационно-коммуникационное пространство для бизнеса, государства и социума, а также для профессиональных сообществ
НОВОСТИ
и КОММУНИКАЦИИ
правовые, профессиональные и бизнес-медиа о правилах игры
ПРОДУКТЫ
и РЕШЕНИЯ
синергия собственных и партнерских продуктов
БИЗНЕС
с ЛІГА:ЗАКОН
мощный канал продаж и поддержки новых продуктов

Чим цікаве рішення Конституційного Суду України від 4 грудня 2018 року щодо суддівської винагороди?

7.12.2018, 11:05
561
0
Роман Брегей
судья Кировоградского окружного административного суда

Щоб дати відповідь на запитання, треба пригадати вхідні дані.

1. Предмет конституційного подання - норма Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон).

2. КСУ перевіряв на конституційність норму Закону в четвертій редакції.

3. Закон України "Про Конституційний Суд України" (далі - Закон 2) - процесуальний закон конституційного судочинства – не передбачає права суду вийти за межі предмета конституційного подання.

4. Водночас Закон 2 не містить такої заборони.

Висновки КСУ

1. КСУ прийняв рішення, яким визнав неконституційною норму Закону в четвертій редакції.

2. КСУ встановив, що чинною є перша редакція.

3. Така реакція діятиме і щодо правовідносин за період з дня набрання чинності редакцією норми Закону, котру визнали неконституційною.

Чому КСУ не визнав чинною третю редакцію норми Закону, яка не була предметом конституційного подання?

На мій погляд, питання слушне.

Рішення КСУ не містить такого пояснення.

Вважаю, що суд вчинив правильно, визнавши чинною першу редакцію.

Однак це виняток із правила.

Переконаний, що, за загальним правилом, яке випливає із закону формальної логіки, чинною повинна визнаватися попередня редакція норми Закону, котра не була предметом конституційного подання або визнана конституційною.

КСУ вчинив так, бо будь-яке рішення суду, яким визнається протиправність владного рішення, повинно ефективно і дієво захищати та відновлювати порушене право людини.

Якщо б КСУ визнав чинною третю редакцію норми Закону, то нічого б не змінилося (порушене право б не відновилося), бо за змістом вона така ж, як і редакція, котру визнали неконституційною.

Така ж і друга редакція норми Закону.

Отже, КСУ фактично визнав неконституційними другу і третю редакції норми Закону, вийшовши за предмет конституційного подання, захищаючи і відновлюючи порушене право людини.

На мій погляд, такі дії відповідають принципу верховенства права і є обов'язковими за цих обставин.

Однак, застосовуючи принцип верховенства права, у КСУ виник обов'язок у резолютивній частині рішення визнати неконституційними другу і третю редакції Закону.

Вважаю, що КСУ має право прийняти додаткове рішення з цього питання.

Висновок

До Закону 2 потрібно внести зміни, надавши КСУ право виходу за межі предмета конституційного подання за обставин, які проаналізовано.

Подготовлено специально для Платформы ЛІГА:ЗАКОН
Связаться с редактором

Войдите, чтобы оставить комментарий