Мы даем ЗНАНИЯ для принятия решений, УВЕРЕННОСТЬ в их правильности и ВДОХНОВЛЯЕМ на развитие честного бизнеса, как основного двигателя развития Украины
КРУПНОМУ БИЗНЕСУ
СРЕДНЕМУ и МЕЛКОМУ БИЗНЕСУ
ЮРИДИЧЕСКИМ КОМПАНИЯМ
ГОСУДАРСТВЕННОМУ СЕКТОРУ
РУКОВОДИТЕЛЯМ
ЮРИСТАМ
БУХГАЛТЕРАМ
Для ФЛП
ПЛАТФОРМА
Единое информационно-коммуникационное пространство для бизнеса, государства и социума, а также для профессиональных сообществ
НОВОСТИ
и КОММУНИКАЦИИ
правовые, профессиональные и бизнес-медиа о правилах игры
ПРОДУКТЫ
и РЕШЕНИЯ
синергия собственных и партнерских продуктов
БИЗНЕС
с ЛІГА:ЗАКОН
мощный канал продаж и поддержки новых продуктов

Правоприменение или правотворчество: срок исковой давности на снос

6.08.2015, 11:47
23
6
Тимур Михайлов
адвокат АО «Скляренко, Сидоренко и партнеры»

Правове регулювання нерухомості та будівництва в нашій країни завжди було не позбавлене проблем. Спочатку через складні правила оформлення дозвільної документації стала розповсюдженою практика будівництва без дозвільних документів. Це спричинило використання таких інструментів оформлення будівництва, як третейські суди та штучні спори. Надмірна зарегульованість з набуттям чинності Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» була замінена на надмірну, для українських реалій, свободу через декларативний принцип оформлення дозвільних документів на будівництво.

ПРАВОТВОРЧІСТЬ ЧИ ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ: ДАВНІСТЬ НА ЗНЕСЕННЯ

Правове регулювання нерухомості та будівництва  в нашій країни завжди було не позбавлене проблем. Спочатку через складні правила оформлення дозвільної документації стала розповсюдженою практика будівництва без дозвільних документів. Це спричинило використання таких інструментів оформлення будівництва, як третейські суди та штучні спори. Надмірна зарегульованість з набуттям чинності Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» була замінена на надмірну, для українських реалій, свободу через декларативний принцип оформлення дозвільних документів на будівництво.

Продовжуючи тему суперечливості роз’ясненнь вищих судів не можна не згадати Постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ (далі - ВССУ) № 6 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» (далі – Пленум про самочинне будівництво).

Дана Постанова Пленуму містить ряд суперечливих позицій, зокрема, про необхідність погодження проектної документації, включення до цього поняття технічних умов, неможливості визнання права власності у порядку ст. 376 ЦК України на господарські споруди. Однак, найбільш актуальним та найбільш спірним положенням цієї Постанови є наведене у пункті 29:

«29. Враховуючи, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, строк позовної давності на вимоги про проведення перебудови самочинно збудованого чи такого, що будується, житлового будинку, прибудови до нього, будівлі, споруди чи іншого нерухомого майна, а також про знесення таких об'єктів не вважається пропущеним незалежно від тривалості часу, який минув після закінчення чи початку будівництва».

Хоча це і не вказане прямо у Пленумі про самочинне будівництво, але з проаналізованих текстів судових рішень та положень Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» вбачається, що незастосування позовної давності до позовів про знесення самочинного будівництва обґрунтовується триваючим характером порушення та віднесенням позову про знесення самочинного будівництва до інституту негаторного позову.

Але, чи можна вважати самочинне будівництво триваючим порушенням? Чи є воно таким у випадку, якщо поєднане з незаконним зайняттям земельної ділянки, яка належить державі або територіальній громаді?

Не секрет для будь-якого юриста, що за частиною 1 статті  261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Стаття 268 ЦК України, яка встановлює перелік вимог, на які не поширюється позовна давність, не містить такого випадку, як позов про знесення самочинного будівництва. Отже, цивільне законодавство не містить прямих відповідей на зазначені питання.

Стосовно триваючих порушень Пленум Вищого господарського суду України роз’яснює у пункті 5.1 Постанови від 29.05.2013  № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», що позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. Аналогічне положення містить пункт 36 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».

Але чи є позов про знесення самочинного будівництва, який подає власник земельної ділянки, негаторним позовом?

На нашу думку, якщо у позові ставиться вимога про звільнення незаконно зайнятої земельної ділянки, то цей позов пов'язаний саме з заволодінням нею. Якщо на земельній ділянці розміщено будівлю, то власник (чи володілець) будівлі не тільки користується земельною ділянкою, але і володіє нею, а тому такі позови є різновидом не негаторного позову, а віндикаційного. За ст. 391 ЦК України власність захищається від порушень, які не пов’язані з позбавленнями володіння, але незаконна забудова або зайняття земельної ділянки насамперед і порушує право володіння.

Через спірне положення про незастосування позовної давності до позовів про знесення самочинного будівництва змінилась судова практика з цього питання.

Так, ухвалою від 24 липня 2013 року ВССУ у справі № 1007/10274/2012 було скасоване рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2012 року та ухвала апеляційного суду Київської області про відмову в позові про знесення через застосування позовної давності, при цьому ВССУ звернув увагу на положення п. 29 Пленуму про самочинне будівництво.

Апеляційний суд Хмельницької області у справі № 683/1792/12-ц прийняв рішення від 04 серпня 2014 року про часткове скасування рішення суду першої інстанції, виключивши з мотивувальної частини судового рішення посилання на позовну давність та вказав, що позовна давність не поширюється на вимоги власника про усунення перешкод у здійсненні ним права користування чи розпорядження своїм майном, оскільки це порушення є таким, що триває у часі.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 14 липня 2015 року було скасоване рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 травня 2015 року у справі № 367/8167/13-ц, яким суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову про знесення самочинного будівництва через застосування позовної давності.

Також, рішенням від 26 травня 2014 року Апеляційний суд м. Києва скасував рішення Солом’янського районного суду м. Києва у справі № 22-ц/796/6682/2014, а також, з посиланням на  пункт 36 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», задовольнив позов про знесення гаражу та звільнення земельної ділянки, оскільки, на думку суду, позовна давність за розповсюджується на негаторний позов.

Отже, наданий момент через п. 29 Пленуму про самочинне будівництво сформувалась практика судів цивільної юрисдикції, за якою не застосовуються положення цивільного законодавства про позовну давність на позови про знесення самочинного будівництва.

Нещодавно, постановою від 24 червня 2015 року у справі 6-381цс15, судова палата у цивільних справах Верховного Суду України сформулювала висновок, за яким позови про знесення самочинного будівництва, в яких позивачем виступають органи Державної архітектурно-будівельної інспекції, відносяться до адміністративної юрисдикції, навіть незважаючи на те, що подання такого позову передбачено в тому числі і нормами Цивільного кодексу України (ч. 7 ст. 376).

Наведемо наявні в Єдиному реєстрі судових рішень приклади застосування ст. 99 КАС України щодо строків давності (строків на пред’явлення адміністративного позову).

Ухвалою від 04.06.2015 року у справі № 826/18883/14 окружний адміністративний суд м. Києва відмовив у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яке було мотивоване спливом строків на подання адміністративного позову. Суд вказав, що «…законодавчо не визначено, впродовж якого строку у разі добровільного невиконання вимог припису, суб’єкт владних повноважень має звернутися до суду з відповідним позовом». Також, суд вираховував шестимісячний строк за ст. 99 КАС України з моменту проведення перевірки та встановлення факту невиконання припису, а не з моменту, колі ДАБІ дізналась про факт самочинного будівництва.

Ухвалою від 22 липня 2013 року у справі № 0101/3899/2012 Алуштинький міський суд АРК залишив без розгляду адміністративний позов про знесення, оскільки «… факт порушення земельного законодавства посадовими особами Держземінспекції Криму було виявлено 17.12.2010 року…», «…проте до суду позивач звернувся лише 24.07.2012 року».

Також, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року у справі № 815/2917/14, було залишено без розгляду через порушення строків подання адміністративний позов Інспекції ДАБК в Одеській області  (припис було видано 19.06.2012 року, а позов подався тричі протягом 2014 року та тричі був залишений без розгляду).

Вищий адміністративний суд України у постанові № К/800/21608/14 від 23 квітня 2015 року встановлюючи дотримання процесуального строку жодним чином не посилався на триваюче порушення.

Таким чином, адміністративні суди не вважають самочинне будівництво триваючим порушенням та не роблять висновків про неможливість застосування до позовів про його знесення передбачених законодавством строків звернення до адміністративного суду.

У  пункті 29 Пленуму про самочинне будівництво в якості посилання перед висновком про незастосування позовної давності вказано, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Не зрозумілим залишається, яким чином ця загальна норма про те, що не виникають права на нерухомість у випадку її самочинного будівництва, впливає на дисциплінуючі позивачів норми про позовну давність. Навпаки, для забезпечення стабільності цивільних правовідносин необхідно застосовувати позовну давність до разового порушення  - зведення об’єкту нерухомості без дозвільних документів. При цьому, строк позовної давності повинен вираховуватись з моменту, коли відповідний орган державної влади або місцевого самоврядування дізнався або міг дізнатися про початок самочинного будівництва.

У випадку застосування логіки Пленуму про самочинне будівництво, підлягають задоволенню позови про знесення будівель, зведених у порушення норм Постанови Раднаркому УРСР від 26 вересня 1940 року № 1440 «Про боротьбу з самовільною забудовою земельних ділянок в містах і селищах міського типу», Постанови Ради Міністрів УРСР від 30 грудня 1950 року № 4153 «Про заходи боротьби з самовільним будівництвом у містах і селищах міського типу Української РСР», та навіть Зведення законів Російської імперії 1857 року.

Можливо, питання строків позовної давності на вимоги про знесення самочинного будівництва потрібно було б врегулювати нормативно, та встановити, як варіант, подовжений до п’яти років або до десяти (узгодивши з набувальною давністю) строк позовної давності, якщо це необхідно для забезпечення публічних інтересів. Однак, визначати такі питання роз’ясненнями судової практики, без внесення змін до законодавства, на нашу думку, є неприпустимим. Адже таке роз’яснення не повинно створювати нових правових норм та включати положення, які не виходять з необхідністю з норм правового регулювання.

Таким чином, доцільною є зміна правової позиції, викладеної у п. 29 Пленуму про самочинне будівництво із зазначенням, що позовна давність не застосовується до позовів про знесення самочинного будівництва тільки у разі, якщо такий позов обґрунтовано порушенням права власності, що не пов’язані з позбавленнями володіння.

Подготовлено специально для Платформы ЛІГА:ЗАКОН
Связаться с редактором

Войдите, чтобы оставить комментарий