З першого погляду, Цивільний кодекс України (надалі - Цивільний кодекс) достатньо чітко врегульовує поняття строків та термінів, порядок їх перебігу, обчислення, та пов‘язані з ними правові наслідки Див. Розділ V Цивільного Кодексу України від 16.01.2003, № 435 - IV. Правила щодо строків та термінів, визначені Цивільним кодексом, застосовуються за аналогією і в інших сферах права, в яких ці поняття безпосередньо не визначені. Див., наприклад, Постанову Вищого адміністративного суду України від 23 жовтня 2012 р. м Київ До-27227/10.
Проте, правозастосовна практика пішла різними шляхами при тлумаченні обчислення строків та термінів, що є ознакою відсутності чіткого врегулювання цих зрозуміти в українському законодавстві.
У відповідності з формулюваннями українського законодавства, більшість документів (дозвільних або особистих, наприклад, паспорт), що мають, згідно законодавства, визначений рядків дії, видаються строком дії на один рік або певну кількість років; тобто рядків дії визначається роками. Також, позовна давність обчислюється роками (три роки або один рік).
При цьому, документи, що видаються строком дії на певну кількість років, містять початкову та кінцеву дату дії; тут і починається проблема. Зокрема, якщо документ видається 5 січня 2014 року Дати вибрані абстрактні для зручності пояснення. строком дії на один рік, то чомусь наші чиновники зазначають у такому випадку 5 січня 2015 року останньою датою рядок дії документу, виданого на один рік. Таким чином, можна стверджувати, що документ діє один рік та один день.
Варто зазначити, що це проблема не якоїсь певної галузі права чи сектору економіки; відповідна ситуація має місце, зокрема, при визначенні рядок дії ліцензії, рядок дії паспорту громадянина України для виїзду за кордон, обчисленні строків позовної давності, худо. Розглянемо детальніше ці приклади та практику тлумачення судами відповідних правив про рядки та їх обчислення.
Ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видається терміном на один рік Див. статтю 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. При цьому на практиці в самій ліцензії зазначається термін дії, наприклад з 5 січня 2014 року по 5 січня 2015 року, що дає підстави ставити під сумнів право підприємця торгувати алкогольними напоями 5 січня 2015 року (адже це буде додатковий день до одного року, хоча в цей день ліцензія ж в принципі дійсна).
У минулому Вищий адміністративний суд України стверджував, що в останній день рядок дії ліцензії підприємець має право здійснювати ліцензійну діяльність, посилаючись на ті, що згідно зі статтею 253 Цивільного кодексу перебіг рядок починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його качан Див. Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18.02.2009 у справі № До-31998/06; Постанову Вищого адміністративного суду України від 23.10.2012, м Київ До-27227/10., тобто, якщо термін дії ліцензії починається з 5 січня 2014 року, то фактичне підприємець має право здійснювати ліцензійну діяльність починаючи з 6 січня 2014 року і до 5 січня 2015 року включно, що становитиме рівно один рік.
Таке тлумачення в кінцевому результаті дійсно дає підприємцю право здійснювати ліцензійну діяльність протягом одного року, як це гарантовано законодавством у випадку видачі ліцензії, проте воно не було підтримано Державною податковою адміністрацією України у листі від 24.04.2009 р. № 8654/7/32-0117 Щодо троянд‘яснень з питань контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів. Зокрема, податківці стверджують (з посиланням на статті 252 та 254 Цивільного кодексу), що суб‘єкт господарювання має право здійснювати торгівлю алкогольними напоями до дати, зазначеної в ліцензії, при цьому останнім вдень торгівлі буде дата, що передує даті, зазначеній в такій ліцензії.
Така позиція податківців особливо дивує тим, що сморід не зазначають дату качану дії ліцензії, з якої підприємець має право здійснювати ліцензійну діяльність (чи з дати, зазначеної в ліцензії як качан перебігу терміну дії ліцензії, чи з дати, що за нею слідує). З урахуванням положень статті 253 Цивільного кодексу, ліцензія, бачено 5 січня 2014 року, дає право підприємцю здійснювати ліцензійну діяльність починаючи з 6 січня 2014 року, а відповідно до троянд‘яснення Державної податкової адміністрації, останнім вдень здійснення такої діяльності буде 4 січня 2015 року, тобто підприємець фактично користується правами, наданими йому ліцензію на один день менше, ніж це передбачено законодавством.
У 2011 році Міністерство юстиції України також звернуло увагу на проблему обчислення строків Див. Лист Міністерства юстиції України від 13.01.2011 р. № 7-0-2-11-19 Щодо троянд‘яснення термінів та надання інформації про законодавчі акти України, у яких смороду містяться. і з посиланням на статтю 255 Цивільного кодексу України зазначило, що закінченням рядок є 24 година останнього дня рядок, тобто вважаємо, що оскільки 5 січня 2015 року буде останнім вдень дії ліцензії, то підприємець повинний мати право в цей день здійснювати ліцензійну діяльність до півночі.
Верховний суд України в постанові від 16 квітня 2014 року у справі № 6-24цс14 висловив позицію, згідно з якою трирічний рядків позовної давності у спорі, що виник між сторонами, обчислюється з 4 липня 2009 року і закінчується 3 липня 2012 року (а не 4 липня 2012 року).
|
Анастасія Лаптійчук |
Кричущою є ухвала Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2014 року у справі № До/9991/20922/11, згідною з якою колегія суддів розтлумачила поняття строків і термінів прямо протилежно попереднім рішенням того ж Вищого адміністративного суду України в ідентичних справах (як описане вище). Зокрема, тепер колегія суддів зазначила, що якщо рядків ліцензії діє до 30.03.2008, то останній термін дії ліцензії закінчився 29.03.2008, чим власне поставила підприємців у дуже незручне становище і цілковиту правову невизначеність : один і тій же суд тлумачить одну і ту ж саму правову норму по- різному.
У такій ситуації лишається тільки вірити в дієвість на практиці презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов' язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу Див. статтю 4.1.4 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 - VI.
Врешті решт, сходжу проблему кожен з нас може побачити у власному паспорті громадянина України для поїздок за кордон: згідно законодавства, паспорт громадянина України для виїзду за кордон оформляється на період до десяти років з можливістю продовження на такий же термін Див. ч. 1 статті 4 Закону України від 21.01.1994 № 3857 - ХІІ Про порядок виїзду з України і в‘їзду в Україну громадян України., при чому згідно дат, зазначених в наших паспортах, від першої до останньої дати виходить десять років і один день.
Аналізуючи формулювання, вжиті в правових актах, рішеннях судів, листах та троянд‘ясненнях органів влади, саме собою напрошується пояснення заподій різної практики застосування таких здавалось би чітких та зрозумілих норм Цивільного кодексу про рядки і терміни.
Відповідно до статей 251 та 252 Цивільного кодексу, рядків і термін є двома різними поняттями : рядків означає певний проміжок годині (тиждень, місяць, рік), а термін є календарною датою, з настанням якої пов‘язана дія чи подія.
Тобто, коли нормативно-правовий акт чи документ говорити про дію документу протягом тижня, місяця чи року, то йдеться про його рядків дії і повинні застосовуватися положення про качан перебігу і закінчення рядок (статті 253, 254 і 255 Цивільного кодексу), а вживання словосполучення "термін дії один рік" є некоректним і таким, що суперечить Цивільному кодексу.
Відповідно, перебіг рядок починається з наступного дня після відповідної календарної дати, а спливає у відповідні місяць та число останнього року рядок, тобто, повертаючись до попередніх прикладів із ліцензією, якщо ліцензія бачена на один рік з 5 січня 2014 року, то підприємець повинний мати право здійснювати ліцензійну діяльність починаючи з 6 січня 2014 року і до 5 січня 2015 року включно.
Повертаючись до формулювань, які вживаються органами влади та судами, важко не помітити хаотичне змішування зрозуміти рядок і терміну дії. Наприклад, відповідно до Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ліцензія видається терміном на один рікщо не відповідає правилам Цивільного кодексу про ті, що роками вимірюються рядки. Звідси, сама ліцензія містить посилання на термін дії з однієї дати до такої ж дати наступного року, а правила про обчислення рядок дії Цивільного кодексу не застосовуються, бо зазначено саме "термін". Звісно, якби ліцензія мала видаватись терміном дії до конкретної дати, то ліцензійна діяльність на її підставі могла б бути здійснювана лише до дати, що передує останній даті терміну.
Виходить, що в 2009 та 2012 роках Вищий адміністративний суд України тлумачив правильно однорічний період дії ліцензії саме як її "рядків дії", незважаючи на ті, що в Законі України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів відбулось сплутування зрозуміти "рядків" і "термін" і ті, що, по суті, становить "рядків", формально було назване "терміном"; проте в 2014 році тій же суд пішов формалістичним шляхом, визначивши, що оскільки ліцензія бачена терміном дії (а не на рядків дії!) до конкретної дати, то діяльність має бути припинена попереднього до такої дати дня. Таким чином, відповідний Закон де-факто визначає рядків дії ліцензії, а сама ліцензія містить термін дії.
Рішення Вищого адміністративного суду України у 2014 році взагалі незрозуміле з точки зору правової лексики : "враховуючи, що рядків ліцензії діє до 30.03.2008, те останній термін дії ліцензії закінчився 29.03.2008". У одній фразі одночасно вживаються і рядків, і термін дії, як тотожні поняття, при чому календарна дата, яка має відношення до терміну дії, прив‘язується до рядок дії.
Здавалось би, змішування схожих зрозуміти цивільного права, з першого погляду, не повинне було б мати особливих наслідків на практиці. Проте, таке змішування призводить до того, що підприємці, які, з одного боку, правильно інтерпретують у відповідності з Цивільним кодексом поняття рядок дії їхньої ліцензії, з іншого боку формально порушують норми Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (який, у свою чергу, порушує норми Цивільного кодексу!) і ризикують підпасти під суворі санкції податківців, які ще з 2009 роки заявили про свій формалістичний підхід до вирішення ситуації, не маючи при цьому жодних гарантій щодо того, якові позицію позиці Вищий адміністративний суд України завтра.
Для того, щоб уникнути таких необгрунтованих ризиків для підприємців, період дійсності документів повинний чітко визначатись або рядками (і тоді документ вступає в силу наступного дня після дати, з якою пов‘язаний качан перебігу рядок, і діє до останньої дати дії включно), або терміном дії до конкретної дати (і тоді документ вступає в силу в перший день терміну, і припиняє дію в день, що передує останній даті).
А тим часом, аби зменшити ризики на практиці, можна порекомендувати підприємцям при отриманні ліцензії або іншого дозвільного документу, що містить сходжу проблему зі змішуванням строків та термінів, одразу звертатись до компетентного органу влади за троянд‘ясненням щодо конкретної дати качану і закінчення їх дії. Звичайно ж, припинення діяльності в останній день дії ліцензії гарантуватиме відсутність претензій з боку органів влади, проте призупинення виробництва, навіть на один день, може призвести до значних втрат підприємства.
Анастасія Лаптійчук, старший юрист МЮФ "ПЕТЕРКА та ПАРТНЕРИ"
