Мы даем ЗНАНИЯ для принятия решений, УВЕРЕННОСТЬ в их правильности и ВДОХНОВЛЯЕМ на развитие честного бизнеса, как основного двигателя развития Украины
КРУПНОМУ БИЗНЕСУ
СРЕДНЕМУ и МЕЛКОМУ БИЗНЕСУ
ЮРИДИЧЕСКИМ КОМПАНИЯМ
ГОСУДАРСТВЕННОМУ СЕКТОРУ
РУКОВОДИТЕЛЯМ
ЮРИСТАМ
БУХГАЛТЕРАМ
Для ФЛП
ПЛАТФОРМА
Единое информационно-коммуникационное пространство для бизнеса, государства и социума, а также для профессиональных сообществ
НОВОСТИ
и КОММУНИКАЦИИ
правовые, профессиональные и бизнес-медиа о правилах игры
ПРОДУКТЫ
и РЕШЕНИЯ
синергия собственных и партнерских продуктов
БИЗНЕС
с ЛІГА:ЗАКОН
мощный канал продаж и поддержки новых продуктов

Парадокси конституційної юстиції

15.05.2019, 16:12
523
0
Михайло Савчин
доктор юридичних наук, професор, Ужгородський національний університет

Демократія поїдає саму себе.

Вчора звільнено з посади суддю Конституційного суду України (КСУ) Станіслава Шевчука.

Станіслав Шевчук є одним із найкращих українських конституціоналістів, відомий ґрунтовними працями з проблем конституціоналізму та прав людини, є суддею ad hoс Європейського суду з прав людини.

Після конституційних змін у 2016 році остаточно було визначено, що лише самі конституційні судді вирішують питання власної дисциплінарної відповідальності, включно із звільненням з посади.

Це є стандартом незалежності органів конституційної юстиції, оскільки не можуть політичні органи вирішувати питання відповідальності конституційних суддів. Інакший стан речей буде атакою на незалежність суддів та самої конституційної юстиції.

Стався перший прецедент застосування процедури, легітимна мета якої є забезпечення незалежності суддів та належного здійснення конституційного правосуддя.

Минулого року як академічне середовище, так і громадськість сприйняла як позитив обрання Станіслава Шевчука головою КС. Однак восени 2018 року пішли всередині колективу конституційних суддів різного роду тертя.

Як видно із відкритих джерел у медіа тертя голови КС із деякими суддями розпочалися із вирішенням питання про те чи слід закривати справу про конституційність статті 26 Закону про Національну поліцію. Ця справа стосувалася доступу до персональних даних приватних осіб з боку поліції, зокрема зразків ДНК та відповідної інформації про ДНК особи. Предмет розгляду складав серйозний суспільний інтерес, однак КС не зважив на це і закрив провадження у справі. Мотивацією такого рішення стало те, що суб’єкт конституційного подання – новопризначений омбудсман Лариса Денісова – внесла клопотання про його відкликання.

Однак остаточно підірвало обстановку всередині КС ухвалення рішення про неконституційність статті 3682 КК, яка передбачала кримінальну відповідальність посадовців за незаконне збагачення.

Так що сталося?

Спочатку проти Станіслава Шевчука ініціюють дисциплінарну процедуру, в якій порушують питання про неналежне виконання ним функцій голови Суду із застосуванням юридичної конструкції § 13.1 Регламенту КС, «істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування своїми обов'язками, що є несумісним зі статусом судді». Така процедура застосовується щодо звичайного конституційного судді.

Однак для звільнення голови КС у силу положень § 19 Регламенту КС необхідна особиста заява самого голови. Такої заяви як голова КС Станіслав Шевчук не подавав. Тому спочатку на своєму засіданні 14 травня КС висловив пану Шевчуку недовіру як голові, але такий акт не породжував жодних юридичних наслідків.

В той же день, без ініціювання окремої процедури щодо притягнення до відповідальності Станіслава Шевчука як судді (а не голови КС), керуючись наявним висновком постійної комісії з питань регламенту та етики Суду, було ухвалено рішення про зміщення його з посади судді.

Розглянемо цей кейс з точки зору вимог належної правової процедури.

По-перше, ми бачимо, що спочатку ініціюється процедура зміщення з посади пана Шевчука як голови КС. Оскільки результати розгляду не породжують жодних юридичних наслідків, окрім певних етичних питань, було прийнято рішення про зміщення Станіслава Шевчука з посади судді.

Тут маємо ситуацію застосування аналогії права, оскільки є відмінність у посадових обов’язків голови КС та його звичайного судді.

По-друге, як видно із постанови КС , в її основі міститься та ж сама формула щодо «істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування своїми обов'язками, що є несумісним зі статусом судді». По суті, КС тут застосував аналогію права, що неприпустимо у разі притягнення будь-якої особи до юридичної відповідальності.

Тобто у такій ситуації дисциплінарну процедуру слід було порушувати по-новому.

По-третє, якщо аналізувати Закон про КСУ, його Регламент, то ми можемо побачити прогалини у правовому регулюванні стандартів належної правової процедури. До таких стандартів належать: право особи бути заслуханою, подавати певні матеріали, документи, давати пояснення; принцип розслідування; обґрунтованість рішень. При призначенні певного заходу впливу у вигляді юридичної відповідальності не достатньо принципів права – їх слід належним чином конкретизувати. Особливо з цієї точки зору не відповідає засадам юридичної визначеності Положення про постійно комісію суддів з питань регламенту та етики.

По-четверте, вперше у своїй юридичній практиці я зустрічаюсь із таким куцим за змістом та необґрунтованим по суті судовим рішенням. Навіть найпростіші постанови про адміністративні правопорушення мають бодай якусь аргументацію. Ну не можна вважати належною аргументацію констатування чогось там на кшталт навіть « (1) істотного дисциплінарного проступку, (2) грубого чи (3) систематичного нехтування своїми обов'язками, що є несумісним зі статусом судді». Суд мав розписати кожну із цих підстав через конкретні обставини, а цього зовсім немає у тексті постанови КС.

Адже належна аргументація владних рішень базується на юридичному силогізмі, в основі якого лежить аналіз фактичних обставин та правової основи справи. А цього у постанові немає.

Я тут бачу набагато ширшу проблему. Подивіться підручники чи посібники з конституційного права: чи висвітлено в них адекватно питання належної правової процедури чи процесуальних прав людини? Ще менше публікацій і дисертацій з цієї проблематики. Коли справа доходить до ухвалення конкретних рішень, ми бачимо ось таке незрозуміло що.

Але маємо прецедент зміщення з посади конституційного судді самого голови КС.

Напевне, Станіслав Шевчук буде захищати свої порушені права у порядку адміністративного судочинства, або не виключено, звернеться до Європейського суду з прав людини.

Що послужило підставою для звільнення Станіслава Шевчука з посади судді, можна гадати. Можу тут лише висунути декілька версій, виходячи із відкритих джерел.

Мабуть судді визнали невдалою комунікацію свого голови щодо рішення про незаконне збагачення. Хоча, як на мене, за таких підстав переважна більшість конституційних суддів мали самозвільнитися, тобто подати у відставку.

Це може бути заява пана Шевчука про можливі фальсифікації результатів президентських виборів, з чим громадськість пов’язувала можливі проблеми приведення до присяги новообраного президента.

Є ще в КС суттєві тертя, пов’язані із перевіркою конституційності люстраційного закону та законів, які регулюють питання правосуддя та статусу суддів, зокрема щодо ліквідації Верховного Суду України.

Також є істотні тертя щодо розгляду конституційних скарг, як на мене. Наявність рішення лише по одній конституційній скарзі за один рік це занадто мало. Тут я взагалі бачу істотні проблеми із інституційною спроможністю КС, зокрема розуміння зобов’язальної і нормативної природи основоположних прав людини та обов’язку їх захисту державою. Не виключено використання юридичними особами конституційної скарги як засобу вирішення корпоративних спорів, які мають вирішуватися засобами господарського судочинства.

Є багато питань. Судді КС самі багато в чому несуть відповідальність за якість конституційного правосуддя, за власне розуміння місії захисту основоположних прав людини, забезпечення поділу влади та наступності функціонування державної влади. Також судді мають розуміти важливість цивілізованих рамок спілкування між собою та узгодженого вирішення питань щодо власного порядку денного.

Багато що лежить на плечах і З’їзду суддів, який восени має заповнити три вивільнені вакансії конституційних суддів  конституціоналістами, які спеціалізуються на конституційному чи публічному праві взагалі. У КС не місце консільєрі політичних партій чи груп економічних інтересів або окремих юридичних співтовариств.

Важливо, щоб і Національна (та що за совіцьким непорозумінням ще донині йменується Верховною) Рада, і З’їзд суддів призначали конституційних суддів на засадах конкурсного відбору та фаховим критерієм як конституціоналістів.

А цей випадок є парадоксом конституційної демократії, жертвою якої, на жаль, став один із провідних українських конституціоналістів Станіслав Шевчук.

Подготовлено специально для Платформы ЛІГА:ЗАКОН
Связаться с редактором

Войдите, чтобы оставить комментарий
Рассылка новостей
Подписаться