З моменту прийняття Земельного кодексу України 2001 р. одним з найбільш гострих земельних питань як в практиці, так і в теорії земельного права залишалося питання розмежування земель на державні і комунальні. Річ у тому, що Земельний кодекс передбачив, що усі землі в країні є державними, окрім тих, які віднесені до комунальної або приватної власності (стаття 84). І якщо з віднесенням земель до приватної власності хоч трохи усе йшло досить зрозуміло і врегульовано, то з комунальною власністю існували певні складнощі. Нагадаємо, що землі державної і комунальної власності підлягали розмежуванню в порядку, передбаченому Законом України "Про розмежування земель державної і комунальної власності" від 05.02.2004 №1457 - IV. До проведення такого розмежування розпорядження землями в Україні, окрім земель приватної власності, здійснювалося в порядку, передбаченому пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу.
Проте за більш ніж одинадцять років з моменту прийняття ЗК розмежування земель державної і комунальної власності так і не було проведене. З приводу причин такого "злісного" невиконання положень Земельного кодексу і вищезгаданого Закону існувало декілька думок. Проте, прийнято вважати, що процедура розмежування земель, передбачена однойменним Законом, була дуже складною і дорогою, оскільки передбачала для проведення розмежування розробку і узгодження землевпоряджувальної документації (стаття 10). Внаслідок цього результативність процедури розмежування земель практично дорівнювала нулю (за даними Центру комерційного права, за станом на 2012 рік за сім років було розмежовано 0,57 % земель).
Вирішення цієї проблеми було запропоноване в Законі України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України відносно розмежування земель державної і комунальної власності" від 06.09.2012 № 5245 - VI. В результаті цього був скасований Закон України "Про розмежування земель державної і комунальної власності" від 05.02.2004 № 1457 - IV. Тепер в Україні з 1 січня 2013 року вважаються розмежованими землі відповідно до положень статей 83 і 84 Земельні кодекси України, а розпорядження ними здійснюється в порядку, передбаченому розділом IV Земельного кодексу.
З 1 січня 2013 року землі вважаються розмежованими відповідно до положень статей 83 і 84 ЗК. |
Тепер, виходячи з положень статей 83 і 84 Земельні кодекси, до державній власності відносяться усі землі України, окрім тих, які відносяться до комунальної або до приватної власності. У комунальною же собственності знаходяться усі землі в межах населених пунктів, окрім земельних ділянок державної і приватної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Наслідком розмежування земель на державні і комунальні стала зміна ряду ключових процедур по здійсненню операцій із землею.
З 1 січня 2013 року розпорядження землями комунальної власності, як і раніше, здійснюють місцеві ради. Проте тепер землями територіальних громад розпоряджаються відповідні сільські, селищні і міські ради, землями ж, що знаходяться в спільній власності декількох територіальних громад, - відповідні районні або обласні ради або Верховний Рада Автономної Республіки Крим.
Що стосується розпорядження землями державної власності, то в цій частині земельне законодавство "зазнало" істотних змін. Після 1 січня 2013 року число органів державної влади, уповноважених розпоряджатися землями державної власності, значно возросло. Тепер згідно із статтею 122 ЗК до них відносяться: районний, обласні, Київські і Севастопольські міські державні адміністрації, Державне агентство земельних ресурсів України, Рада міністрів Автономної республіки Крим, Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України.
Крім того, вилучення або викуп особливо цінних земель в порядку статті 150 ЗК відбувається за узгодженням з Верховною Радою України.
Після 1 січня 2013 року число органів державної влади, уповноважених розпоряджатися землями державної власності, значно зросло. |
Розглянемо розмежування компетенції органів державної влади за розпорядженням землями з державної власності детальніше (відповідно до положень статті 122 ЗК).
Районні державні адміністрації на своїй території розпоряджаються земельними ділянками із земель державної власності в межах сіл, селищ, міст районного значення для усіх потреб і за межами населених пунктів - для ведення водного господарства, будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної общини району (шкіл, установ культури, лікарень, підприємств торгівлі і так далі), а також індивідуального дачного будівництва.
Обласні державні адміністрації на своїй території розпоряджаються земельними ділянками із земель державної власності у межах міст обласного значення і за межами населених пунктів, а також земельними ділянками, які не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не створена, для усіх потреб.
Київська і Севастопольська міські державні адміністрації у межах своїх територій розпоряджаються земельними ділянками із земель державної власності для усіх потреб.
Державне агентство земельних ресурсів України і його територіальні органи розпоряджаються земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності для усіх потреб.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим розпоряджається земельними ділянками із земель державної власності у межах сіл, селищ, міст, які не входять до складу певного району, і за межами населених пунктів для усіх потреб. Також Рада міністрів АРК погоджує передачу таких земель у власність або в користування районними державними адміністраціями на їх території для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територій громадян району (шкіл, установ культури, лікарень, підприємств торгівлі і так далі).
Кабінет Міністрів України вилучає наступні землі державної власності, що знаходяться в постійному користуванні, а саме: ріллю, багаторічні насадження для несільскогосподарських потреб, лісу для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення і суб'єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв'язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час створення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування. Кабінет Міністрів України також розпоряджається земельними ділянками дна територіального моря і вносить земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в статутний капітал державного земельного банку, який стовідсотково належить державі і не підлягає приватизації.
Фонд державного майна України здійснює продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації.
У контексті вищесказаного про перерозподіл повноважень за розпорядженням земельними ділянками державної власності виникає ціла низка запитань. Зокрема, невизначеним є порядок розпорядження землями сільськогосподарського призначення Державним агентством земельних ресурсів України, а саме: яким розпорядливим документом оформлятиметься розпорядження такими земельними ділянками; за якою процедурою таке рішення прийматиметься. Недозволеним на рівні ЗК це питання залишилося і відносно обласних, районних, Київською і Севастопольською міських державних адміністрацій, Фонду державного майна України, а також Ради міністрів АРК і Кабінету Міністрів України. На сьогодні спеціальне правове регулювання цього питання відсутнє, внаслідок чого складно говорити про ефективність такого перерозподілу повноважень.
В результаті перерозподілу повноважень за розпорядженням землями державної власності між вищезгаданими органами державної влади і органами місцевого самоврядування змінилася також і процедура зміни цільового призначення земель. В порядку статті 20 Земельного кодексу України такі повноваження відносно земель державної і комунальної власності здійснюють вказані вище органи державної влади і органи місцевого самоврядування залежно від їх компетенції за розпорядженням землями, передбаченою статтею 122 ЗК. Крім того, важливо відмітити, що порядок зміни цільового призначення земель приватної власності тепер також передбачений в статті 20 ЗК. Ініціатива зміни цільового призначення належить власникам таких земельних ділянок, а здійснюється за рішенням сільської, селищної або міської поради щодо земель, розташованих у межах населених пунктів, і районних державних адміністрацій відносно земель, розташованих за межами населених пунктів.
|
Ярослава Оника |
Відносно ж земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, які не входять в територію району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не сформована, зміна цільового призначення здійснюється Радою міністрів АРК або обласними державними адміністраціями. При цьому проект землеустрою відносно відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої міняється, розробляється за замовленням власника земельної ділянки без надання відповідного дозволу органу державній владі або органу місцевого самоврядування. Таким чином, в цій частині сталося спрощення процедури зміни цільового призначення земельних ділянок приватної форми власності. Проте, важливо відмітити, що в діючий нині Порядок зміни цільового призначення земельгромадян, що знаходяться у власності, або юридичних осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 № 502, ніяких змін з цього приводу не вносилися. Цей Порядок як і раніше передбачає необхідність отримання дозволу відповідного органу державній владі або органу місцевого самоврядування на розробку проекту відведення. Отже, законодавцеві необхідно звернути увагу на таке протиріччя і привести підзаконний акт у відповідність з положеннями Земельного кодексу України.
ВИСНОВОК:
В цілому необхідно відмітити, що розмежування земель державної і комунальної власності, з одного боку, вирішило проблему розподілу земель в Україні, але з іншого боку, значно ускладнило процедури отримання земельних ділянок з державної і комунальної власності у власність або в користування. Проте остаточно робити висновки про наслідки проведення розмежування земель державної і комунальної власності в тому вигляді, який запропонований в Законі України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України відносно розмежування земель державної і комунальної власності" від 06.09.2012 № 5245 - VI, можна буде тільки після застосування вказаних вище процедур на практиці.
Ярослава Оника
партнер ЮФ "Кибенко, Оника і партнери"
____________________________________________________________
"ЮРИСТ & ЗАКОН" - це електронне аналітичне видання, що входить в інформаційно-правові системи ЛІГА :ЗАКОН і створене спеціально для юристів і фахівців, що потребують якісної аналітичної інформації про зміни, що відбуваються в правовому полі України. З питань придбання видання "ЮРИСТ & ЗАКОН" звертайтеся до менеджерам ЛІГА :ЗАКОН чи дорегіональним дилерам.
