Україна тривалий час залишається однією з небагатьох держав, де сурогатне материнство дозволене законом і може мати комерційний характер. Саме тому цією можливістю користуються як українські подружні пари, так і іноземці, зокрема з Японії, Китаю та держав Європи. Проте за відносною доступністю цієї послуги приховується низка правових питань, відповіді на які законодавство не дає.
Мета цієї статті - окреслити правову природу сурогатного материнства в Україні, його масштаби та переваги української моделі порівняно з іншими юрисдикціями, а також прогалини в регулюванні, на які варто зважати майбутнім батькам.
Правова природа сурогатного материнства
В Україні немає окремого закону про сурогатне материнство. Ключову норму містить Сімейний кодекс України: у разі перенесення в організм іншої жінки ембріона, зачатого подружжям у результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя (ч. 2 ст. 123 СК України). Медичні показання, вимоги до учасників та перелік документів визначає Порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України № 787, а порядок реєстрації народження - Правила державної реєстрації актів цивільного стану.
Законодавство України допускає лише гестаційне сурогатне материнство. Сурогатна мати виношує ембріон, з яким не має генетичного зв'язку, а хоча б один з подружжя повинен бути генетично пов'язаний з дитиною. Скористатися послугою може лише подружжя - чоловік і жінка - за наявності медичних показань, зокрема у разі відсутності матки, тяжких захворювань чи невдалих повторних спроб екстракорпорального запліднення.
Принциповою особливістю української моделі є те, що сурогатна мати не набуває жодних прав щодо дитини. Батьківство замовників виникає на підставі прямої норми закону, а не внаслідок відмови сурогатної матері чи визнання батьківства. Державна реєстрація народження лише документально закріплює цей статус. Чоловік сурогатної матері, якщо вона перебуває у шлюбі, також не вважається батьком, але його згода є обов'язковою умовою участі дружини в програмі.
Відносини між подружжям, сурогатною матір'ю та медичним закладом фактично цілком визначає договір. Судова практика кваліфікує його як договір про надання послуг, тому відповідальність сторін виникає лише в межах прямо передбачених умов.
|
Олександр Демчук |
Сурогатне материнство в цифрах
Офіційної регулярної статистики сурогатного материнства в Україні не ведеться. Останні публічні дані Міністерства юстиції свідчать, що у 2015 - 2019 роках сурогатні матері народили 4 631 дитину, з яких 4 279 мають батьків-іноземців. Лише у 2019 році народилося 1 499 таких дітей. За оцінками медіа, в умовах воєнного стану ця кількість зменшилася до 600 - 800 дітей на рік, проте іноземці й далі становлять переважну більшість замовників.
Чому Україна: переваги української моделі
Попит на сурогатне материнство в Україні пояснюється не лише доступністю послуги, а й поєднанням правових і практичних чинників, яке рідко трапляється в інших юрисдикціях:
Батьківство з моменту народження. Подружжя записується батьками дитини безпосередньо під час державної реєстрації народження. Усиновлення чи судове рішення для цього не потрібні.
Правова визначеність статусу дитини. Сурогатна мати та її чоловік не набувають прав щодо дитини, а законодавство не допускає оспорювання материнства сурогатною матір'ю. У багатьох державах, де сурогатне материнство дозволене, жінка, яка народила, залишається матір'ю до ухвалення окремого рішення.
Дозвіл на винагороду сурогатній матері. У більшості європейських держав сурогатне материнство або заборонене, або допускається лише на безоплатній основі. Україна ж дозволяє сторонам самостійно визначити умови та розмір винагороди в договорі.
Розвинена медична інфраструктура. Лише у 2023 році в Україні було розпочато понад 33 тисячі циклів допоміжних репродуктивних технологій (зокрема і за програмою сурогатного материнства). Репродуктивні клініки мають багаторічний досвід роботи з українськими та іноземними пацієнтами.
Спрощений обіг документів. Україна є учасницею Гаазької конвенції про апостиль, як і більшість держав - партнерів, зокрема Японія та Китай. Тому українські документи не потребують повної консульської легалізації.
Окремо варто відзначити значення української моделі для громадян держав, де сурогатне материнство недоступне. У Китаї медичним закладам заборонено надавати цю послугу, а договори сурогатного материнства не визнаються. У Японії сурогатне материнство законодавчо не врегульоване, а матір'ю дитини вважається жінка, яка народила дитину. Україна ж пропонує таким подружжям законну процедуру та офіційні документи, у яких генетичні батьки записані батьками дитини. Це має практичне значення: за Законом КНР про громадянство дитина, народжена за кордоном, один з батьків якої є громадянином Китаю, є громадянином Китаю (ст. 5). Аналогічний принцип походження від батька чи матері діє і в Японії. Тож українське свідоцтво про народження разом із довідкою про генетичну спорідненість стає надійною основою для оформлення документів дитини в консульстві. Не випадково, за даними аналітичних публікацій, до 2022 року громадяни Китаю становили близько половини іноземних замовників сурогатного материнства в Україні.
|
Ольга Коткова |
Саме тому Україна залишається однією з найбільш затребуваних юрисдикцій для сурогатного материнства навіть в умовах воєнного стану.
Прогалини та ризики регулювання
По-перше, відсутність спеціального закону. Законодавство не визначає істотних умов договору, його форми, прав і гарантій сторін. Тому захищеність кожного учасника прямо залежить від якості договору, який здебільшого готує клініка чи агенція.
По-друге, неврегульовані життєві ситуації. Закон не дає відповіді, що відбувається у разі розірвання шлюбу чи смерті батьків до народження дитини, у разі форс-мажору чи народження дитини з вадами розвитку. У останньому випадку Сімейний кодекс допускає залишення дитини у закладі охорони здоров'я (ч. 3 ст. 143 СК України). Наслідком може бути позбавлення батьківських прав, але доля дитини в таких випадках залишається невизначеною. Водночас більшість цих ситуацій сторони можуть врегулювати заздалегідь у договорі. Зокрема, визначити порядок дій у разі розірвання шлюбу чи смерті одного з подружжя, особу, яка тимчасово доглядатиме за дитиною, наслідки форс-мажору, фінансові гарантії та відповідальність сторін. Договір не може змінити визначених законом обов'язків батьків щодо дитини, проте чітко прописані умови суттєво зменшують невизначеність для всіх учасників програми.
По-третє, визнання батьківства за кордоном. Для українського подружжя це питання зазвичай не виникає: дитина набуває громадянства України за народженням. Для іноземних батьків українське свідоцтво про народження слугує надійною підставою, однак не завершує процес: подальше оформлення відбувається за правилами держави їхнього громадянства. Водночас практика свідчить, що за належної підготовки ці питання вирішуються: через консульські процедури, підтвердження генетичного зв'язку з дитиною та передбачені національним правом механізми встановлення батьківства. Тому важливо заздалегідь спланувати цей шлях, адже саме від нього залежать громадянство дитини, оформлення її документів і своєчасний виїзд додому.
Правовий супровід програм сурогатного материнства потребує врахування не лише договірних умов, а й питань встановлення батьківства, реєстрації дитини та правового статусу майбутніх батьків. LIGA360 допоможе знайти нормативні підстави й судову практику для захисту інтересів клієнтів у таких справах. Відкрийте інструменти платформи для впевненої роботи зі складними сімейними правовідносинами.
Сурогатне материнство як усвідомлене рішення: що варто врахувати наперед
Сурогатне материнство в Україні є законним і дієвим способом стати батьками для подружжів, які не можуть народити дитину самостійно. Закон чітко закріплює батьківство за генетичними батьками, що вигідно вирізняє Україну серед інших юрисдикцій. Проте за відсутності спеціального закону більшість ризиків подружжя бере на себе в момент підписання договору, і саме тоді їх найпростіше зменшити.
Практика свідчить, що заздалегідь варто врахувати таке:
Законодавство держави громадянства. Іноземним подружжям варто ще до вибору клініки з'ясувати, чи визнають українське свідоцтво про народження, хто вважатиметься матір'ю та як дитина набуде громадянство. Від цього залежить, чи зможе дитина виїхати з України без затримок.
Генетичний зв'язок. Хоча б один з подружжя має бути генетичним батьком чи матір'ю дитини. Якщо використано яйцеклітину сурогатної матері, це вже не сурогатне материнство: жінка, яка народила, стає юридичною матір'ю.
Повнота документів сурогатної матері. До початку програми варто переконатися, що відомо про її сімейний стан і, за потреби, надано згоду її чоловіка. Відсутність таких відомостей у договорі нерідко створює проблеми після народження дитини.
Зміст договору. Він має визначати не лише винагороду, а й наслідки багатоплідної вагітності, ускладнень чи вад розвитку дитини, розірвання шлюбу чи смерті одного з подружжя, форс-мажору та воєнного стану.
Догляд за дитиною. Батьки за загальним правилом зобов'язані забрати дитину та зареєструвати її народження протягом місяця. Тому варто заздалегідь визначити, хто доглядатиме за дитиною, якщо приїхати вчасно не вдасться, і підготувати довіреність на представника.
Документи та строки. Апостиль і переклад іноземних документів найкраще підготувати до початку програми. Деякі держави встановлюють короткі строки для реєстрації народження громадянина за кордоном: наприклад, за правом Японії заяву про збереження громадянства подають протягом 3 місяців.
Надійність клініки. Перед укладенням договору варто перевірити ліцензію медичного закладу, наявність судових спорів і кримінальних проваджень, а також умови зберігання ембріонів в умовах воєнного стану.
Таким чином, успіх програми сурогатного материнства залежить не лише від медицини, а й від того, наскільки ґрунтовно підготовлено її правову сторону ще до початку. Усвідомлений підхід дає змогу уникнути ситуацій, коли дитина вже народилася, а її правовий статус чи можливість виїзду залишаються невизначеними.
З огляду на це майбутнім батькам рекомендуємо звернутися за юридичною консультацією ще до вибору клініки та підписання договору. Саме на цьому етапі можна оцінити правові ризики саме вашої ситуації, перевірити умови договору та заздалегідь спланувати реєстрацію народження дитини і оформлення її документів.
Олександр Демчук,
радник EVERLEGAL
Ольга Коткова,
старша юристка EVERLEGAL