Трохи більше року тому, 13 грудня 2011 року, Верховна Рада прийняла Закон про декриміналізацію економічних злочинівпом'якшивши покарання для багатьох підприємців. Зусиллями авторів проекту позбавлення волі замінили штрафом, арешт - запорукою, а 17 складів злочинів (обман покупців, порушення порядку заняття господарською діяльністю, незаконне відкриття валютних рахунків за кордоном та ін.) перевели з категорії карно-караних в розряд админпроступков.
Враховуючи, що багато цих діянь вже давно втратили громадську небезпеку, ухвалення Закону дозволило не лише зменшити тюремне населення країни (по числу якого ми, на жаль, все ще входимо в першу десятку країн світу), але і понизити градус репресивності нашого законодавства в цілому. Судово-правоохоронна система, незважаючи на увесь свій консерватизм, за рік успішно навчилася працювати за новими правилами.
В той же час, як показала практика господарських судів, законодавство в цій частині варто підкоригувати. Розумію, що у законодавців була блага мета - полегшити життя бізнесу. Але, на жаль, дуже часто благі наміри перетворюються на їх повну протилежність. Далі - дві типові історії.
|
Вікторія Джарты |
Підприємець "B" переклав усе майно компанії "A", що належить йому, на підставні фірми "B" і "C", зареєстровані на третіх осіб, але фактично контрольовані ім. Причина була банальна - приховати ліквідні активи від фіскальних органів. Після чого кредитори, будучи з бізнесменом "в долі", порушили справу про банкрутство фірми "A". Як тільки фірма "A" буде ліквідована, усі засоби знову повернуться підприємцеві, а бюджет і "чужі" кредитори залишаться з носом.
Ось інший приклад. Власник будівельної фірми ініціює її банкрутство. В ході засідання з'ясовується, що незадовго до цього фірма отримала прибуток по субпідрядному контракту. Але щоб її приховати, гроші перекладалася на банківські рахунки декількох фирм-"однодневок", використовувалися також підробні документи про витрати. Усі дії керівництва фірми свідчили про бажання приховати істинний прибуток, піти від оподаткування і обдурити кредиторів.
Що можна сказати про ці два приклади? Не обов'язково читати Закон про банкрутство від корки до корки, щоб зрозуміти, що йдеться про фіктивне банкрутство. І якщо раніше таким "джентльменам удачі" "світило" карне покарання: мінімум - штраф (від 12,7 до 34 тис. грн.), максимум - обмеження свободи на строк до трьох років (ст. 218 УК "Фіктивне банкрутство"), то тепер тільки адміністративний штраф. Да і то за умови, що сума збитку складе не менше 268,5 тис. грн.
Звичайно, можна дискутувати про те, яка відповідальність - карна або адміністративна - тут доцільніше. Але те, що вона має бути, - поза всяким сумнівом. Причому такі факти, як незаконна передача, приховування майна, з метою фіктивного банкрутства встановлюються виключно господарським судом в засіданнях у справі про банкрутство. Після чого суд, керуючись ч. 4 ст. 90 Господарського процесуального кодекса, повинен повідомити про виявлені ознаки злочину міліцію або прокуратуру. Ось тут-то і виникають проблеми.
По-перше, повідомити те суд повинен, але ніде в законі не сказано, що правоохоронні органи повинні йому відповісти. Хіба що в спільному листі Вищого господарського суду України (ВХСУ) і Генпрокуратури (від 3 серпня 1992 року), а воно є лише підзаконним актом.
По-друге, фіктивне банкрутство більше не є злочином, а в ХПК говориться тільки про повідомлення про діяння, що "містять ознаки дії, що переслідується в карному порядку". Про адміністративні правопорушення - ні слова. І в третіх, в постанові Пленуму ВХСУ від 26 грудня 2011 року говориться про напрям судом матеріалів "для перевірки або порушення кримінальної справи". Але як відомо, після набуття чинності нового Карного процесуального кодексу стадія порушення кримінальної справи відсутня як така.
З одного боку, суди повинні піклуватися про те, щоб фіктивне банкрутство каралося і присікалося. З іншої - з правоохоронних структур знімається всяка відповідальність перевіряти матеріали суду і повідомляти про результати |
В результаті суспільству посилається двоякий "месидж": з одного боку, суди повинні піклуватися про те, щоб фіктивне банкрутство каралося і присікалося, а з іншої - з правоохоронних структур знімається всяка відповідальність перевіряти матеріали суду в подібних ситуаціях і повідомляти про результати. Вже не кажучи про те, що, приховавши майна на мільйон, "спадкоємці Бендера" відбудуться штрафом в декілька тисяч, продовжуючи далі будувати нові "піраміди" і філії фірм "Роги і копита".
До речі, в тій же Америці за подібні діяння передбачена карна відповідальність у вигляді штрафів (10 - 250 тис. доларів) і позбавлення волі (до року). До того ж для притягнення до карної відповідальності не вимагається, щоб фіктивним банкрутством був нанесений великий збиток. Ну, не прийнято там закривати очі на елементи шахрайства в справах про банкрутство! І думаю, досвід Штатів в цій частині нам варто запозичити: навіть якщо "віруси" (а нечесний підприємець, як вірус, "заражає" здорове суспільство) перемогти повністю не можна, то тримати їх під контролем можна і треба.
Вікторія Джарты
замголови господарського суду м. Києва
____________________________________________________________
"ЮРИСТ & ЗАКОН" - це електронне аналітичне видання, що входить в інформаційно-правові системи ЛІГА :ЗАКОН і створене спеціально для юристів і фахівців, що потребують якісної аналітичної інформації про зміни, що відбуваються в правовому полі України. З питань придбання видання "ЮРИСТ & ЗАКОН" звертайтеся до менеджерам ЛІГА :ЗАКОН чи дорегіональним дилерам.
