Пам'ятаєте старий анекдот про те, як Дэвид Копперфильд змагався з митником, хто з них кращий ілюзіоніст? Копперфильд підійшов до вагону з машинами: "Один, два, три"! - вагон зник. "Три, два, один", - вагон з'явився. Митник посміхнувся, дістав декларацію і поставив на ній штамп: "Машини, говориш? А тепер там зелений горошок".
Є деяка кількість людей (і дедалі більше), які вже ніколи не сміятимуться над цим анекдотом.
Чому? Тому що з ними таке... дійсно сталося.
Навряд чи ми дізнаємося, в чию голову уперше прийшло це "ноу-хау". Не виключено, що спрацював "колективний розум". Та і яка різниця? Адже під гаслом: "Поповнюємо бюджет"! - митниця прийнялася захоплено і натхненно "перекодувати" товаридля яких встановлені нульове мито і діє звільнення від ПДВ, в інші - для яких такі пільги не передбачені.
Одними з перших масово потрапили під удар фармацевтичні компанії - оскільки лікарські засоби, внесені в Державний реєстр лікарських засобів, звільнені від сплати ПДВ як при ввезенні в Україну, так і при наступному продажі, а мито при ввезенні застосовується по нульовій ставці.
Уявіть собі, що Ви - фармацевтична компанія, яка ось вже десять років ввозить в Україну лікарський препарат. Ви точно знаєте, що це - ліки, і Мінохоронздоров'я це знає, оскільки провів його реєстрацію. Ви знаєте, що ці ліки не лише в Україні, але і в інших країнах - туди Ви його теж ввозите, і зареєстровано воно там саме як ліки. І ось одного разу, при оформленні вантажної митної декларації на ці ліки (а Ви таких декларацій оформили сотню), Ви дізнаєтеся, що "насправді" Ваші ліки - не ліки зовсім, а... продукт харчування! І що з того, що Мінохоронздоров'я вважає його ліками? Що він взагалі розуміє в ліках? Інша справа - митниця. Не даремно ж Митний кодекс визначає митні органи як єдині, які мають повноваження класифікувати товари.
|
Олена Ткаченко |
Тільки нещодавно митниця відмовилася, нарешті, від практики "класифікувати" лікарські засоби, що містять етиловий спирт, як ... алкогольні напої. Не сама, зрозуміло, відмовилася, а під тиском широких кругів, починаючи від фармацевтичних компаній і закінчуючи окремими чиновниками і державними органами. А то був той ще "креатив" "для наповнення бюджету" - навіть акциз виникав. Але "креатив" з ряду причин не пройшов: наприклад, "несподівано" з'ясувалося, що подальший продаж таких "алкогольних напоїв" вимагає ліцензії - на оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями.
Зате тепер митниця "перекодує" ліки в продукти харчування...
Які основні проблеми виникають при цьому?
По-перше, це тягне сплату ввізного мита - адже нульове мито передбачене саме для лікарських засобів.
По-друге, виникає питання із сплатою ПДВ при ввезенні. Якщо ліки вже не ліки, а продукт харчування, то звільнення від сплати ПДВ при ввезенні (підпункт 197.1.27 і пункт 197.2 Податкового кодексу) на цю операцію не поширюється.
Далі - продати компанія може те, що у неї є. Якщо компанія, ввезла (нехай тільки згідно вантажної митної декларації) продукти харчування, то, відповідно, продати вона може саме продукти харчування, але ніяк не лікарські засоби. У такому разі звільнення від ПДВ операцій з продажу лікарських засобів (підпункт 197.1.27 Податкового кодексу) на продаж продуктів харчування не поширюється. Переконати податковий орган в тому, що в даному випадку ПДВ можна не платити, оскільки фактично ввозився і продавався лікарський засіб, буде дуже складно (щоб не сказати неможливо).
А ще треба взяти до уваги, що "пакет документів" для митного оформлення продуктів харчування не такий, як для оформлення лікарських засобів, і щоб ці документи зібрати, потрібний жоден день. Тобто компанія потрапляє в ситуацію, коли упродовж якогось часу ввезти препарат в Україну стає неможливо: як лікарський засіб - не погоджується митниця, а як продукти харчування - не досить документів. Це тягне збитки і втрату покупців - причому не просто покупців, а пацієнтів, що не отримали своєчасно необхідний лікарський препарат.
Якщо ж колись такі "продукти харчування" все ж буде ввезені, для покупця вони подорожчають на ПДВ і мито (разом в середньому 30 %).
Так, де тут хепі-енд?
Оскарження в Державну митну службу рішень регіональних митниць на практиці, в основному, не дає результатів: головна митниця підтримує рішення регіональних митниць по тому, що "перекодувало" товарів, що свідчить про те, що така позиція погоджена.
Тоді хепі-енд залишається шукати хіба що в суді.
Цілком зрозуміле небажання імпортерів "сваритися з митницею" доки призводить до того, що великої судової практики по таких спорах на сьогодні не існує (не дивлячись на те, що сама проблема вже стала масовою). В той же час окремі рішення по аналогічних спорах свідчать, що іноді з митницею сваритися не лише можна, але і треба. Особливо - коли вона не залишає компаніям іншого виходу.
При цьому ніхто не гарантує, що подібна ситуація завтра не станеться з будь-яким іншим товаром, для якого діє, наприклад, звільнення від ПДВ, нульова або низька мита. Шкода, що "заради наповнення бюджету" держава в особі окремих органів і посадовців, навіть всупереч здоровому глузду, "оголошує війну" бізнесу, який цей бюджет якраз і наповнює.
Олена Ткаченко, партнер, адвокат АФ "Паритет"
