Постановою № 6 від 30 березня 2012 року Пленум ВССУ роз'яснив нюанси розгляду справ, пов'язаних з об'єктами самовільного будівництва.
Об'єкт самовільного будівництва
А) Об'єкт незавершеного будівництва не може бути об'єктом самовільного будівництва.
Перше, на що обернув уваги Пленум, стали об'єкти нерухомості, право власності на які може бути визнане в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу (ГК). До таких об'єктів, на думку суду, може бути віднесена тільки новозбудована нерухомість або нерухомість, побудована у зв'язку зі зносом раніше існуючої будівлі, яка згідно з будівельними нормами і правилами являється завершеним будівництвом. ВССУ переконаний, що визнання права власності на незавершений об'єкт самовільного будівництва не допустимо, оскільки це суперечить змісту як ч. 3 ст. 376, так і ст. 331 ГК, що визначає момент виникнення права власності на нерухомість.
Б) Самовільно переобладнувані квартири і самовільно побудовані тимчасові споруди і приладдя основної речі (веранди, мансарди) об'єктами самовільного будівництва не є.
ВССУ особливо відмітив, що правила ст. 376 ГК не поширюються на випадки визнання права власності на самовільно переобладнувані квартири у багатоквартирних будинках, оскільки такі правовідносини врегульовані іншими нормами законодавства, зокрема ст. 383 ГК і відповідними нормами Житлового кодексу.
Суд також дійшов висновку про неможливість визнання права власності на самовільно побудовані тимчасові споруди і приналежності до основної речі (ганок, веранда, мансарда і т. д.) у порядку, передбаченому ст. 376 ГК.
У постанові вказується, що при розгляді справ про знос самовільно побудованих (прибудованих, надбудованих) балконів, мансард, горищ і т. д. у багатоповерхових багатоквартирних будинках положення ст. 376 ГК не застосовуються, крім випадків, коли квартира в такому будинку розташована на першому (цокольному) поверсі і власник зробив прибудову до неї з одночасним заняттям частини прибудинкової земельної ділянки.
До приладдя основної речі (удома) члени Пленуму, посилаючись на норми ст. ст. 186, 381 ГК, віднесли також розташовані на земельній ділянці поряд з житловим будинком господарчо-побутові будівлі і споруди : сараї, гаражі, літні кухні і т. д. У зв'язку з цим визнання за власником такого житлового будинку самостійного права власності на самовільно побудовані господарчо-побутові будівлі і споруди, які були зведені після придбання ним права власності додому або садибу в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 376 ГК, не представляється можливим.
В) Об'єкти, побудовані на земельній ділянці, не відведеній для такої мети.
Будівництвом об'єкту нерухомості на земельній ділянці, не відведеній для цього, Пленум називає будівництво на усіх категоріях земель, окрім земель житлової і громадської забудови.
Між тим в постанові підкреслюється, що під наданням земельної ділянки слід розуміти ухвалення рішення про передачу земельної ділянки у власність або надання в користування компетентним органом, а також передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів. При цьому тільки рішення компетентного органу про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки або для розробки проекту забудови не може вважатися наданням земельної ділянки.
Суд також вказав, що надання земельної ділянки під вже побудоване нерухоме майно або укладення договору суперфиция може статися як до пред'явлення позову про визнання права власності на об'єкт самовільного будівництва, так і після цього.
Г) Об'єкти, побудовані без документу, що надає право проводити будівельні роботи і затвердженого проекту.
ВССУ узяв на себе і працю роз'яснити, що слід розуміти під документом, який надає право на проведення будівельних робіт. Зокрема, такими документами є декларація про початок виконання підготовчих робіт і дозвіл на виконання будівельних робіт (ст. ст. 35 - 37 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності").
У постанові відзначається, що проект не є затвердженим належним чином за відсутності узгодження його архітектурно-планувальної частини місцевим органом містобудування і архітектури і позитивного укладення державної експертизи у разі, коли її проведення є обов'язковим.
Д) Об'єкти, побудовані з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Окрім випадків самовільного будівництва, описаних в ч. 1 ст. 376 ГК, суд назвав самовільним також і будівництво, здійснене на підставі проекту, але за наявності істотних порушень будівельних норм і правил як в самому проекті, так і при будівництві, за наявності рішень спеціально уповноважених органів з вимогою про усунення порушень.
Цікаво, що вимоги відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування об обязании осіб, що допустило істотне відхилення від проекту, яке суперечить громадським інтересам або порушує права інших осіб, або істотне порушення будівельних норм і правил, провести відповідну перебудову можуть бути заявлені як у разі, якщо ці відхилення були допущені при будівництві нерухомості, так і внаслідок перебудови під час її експлуатації.
Наявність суперечки для звернення до суду за визнанням права власності
Законодавство України припускає, що процесуальний статус позивача в судовому процесі передбачає наявність порушеного або оспорюваного права або законного інтересу (ст. ст. 15, 16 ГК, 3 Цивільного процесуального кодексу (ГПК)). Висновок про відсутність порушеного права або законного інтересу є основою для відмови в задоволенні позову.
Наявність суперечки про право при подачі позову про визнання права власності на об'єкти самовільного будівництва є обов'язковим |
У аналізованій постанові ВССУ спробував вирішити проблему невідповідності процедури визнання права власності, що існувала давно, на об'єкти самовільного будівництва в позовному порядку в усіх випадках здійснення такого будівництва за відсутності суперечки.
Зокрема, Пленум вказав, що звернення до суду з позовом про визнання права власності на самовільне будівництво повинно здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого або його відсутність дають підстави вважати про наявність суперечки про право.
При вирішенні питання про відкриття виробництва по позову про визнання права власності на самовільно побудовані об'єкти судам порекомендовано звертати увагу на те, чи вказані в позовній заяві, відповідно до вимог ст. 119 ГПК, обставини відносно звернення позивача в інспекції державного будівельного архітектурного контролю про прийняття об'єкту до експлуатації і посилання на докази вказаних обставин. За відсутності посилання на такі обставини або докази суд відповідно до вимог ст. 121 ГПК повинен залишити позовну заяву без руху і надати термін для усунення недоліків.
Позовна давність для вимог про визнання права власності на об'єкти самовільного будівництва
Виходячи з того, що за загальним правилом особа, самовільне будівництво нерухомого майна, що здійснило або здійснююче, не придбаває права власності на нього, суд дійшов висновку, що термін позовної давності для вимог про проведення перебудови самовільно побудованого житлового будинку, прибудови до нього, будівлі, споруди або іншого нерухомого майна, а також про знос таких об'єктів не рахується пропущеним незалежно від тривалості часу, що пройшов після закінчення або початку будівництва.
Задоволення інших вимог, що стосуються об'єктів самовільного будівництва
Суд підкреслив, що самовільно побудований об'єкт нерухомості не є об'єктом права власності, а отже, не може бути об'єктом розподілу і встановлення режиму користування в судовому порядку, на нього не може бути обернене стягнення по старанних документах (у т. ч. продаж з публічних торгів).
В той же час вимоги, не пов'язані з правом власності на такі об'єкти, приміром, про визнання права власності на матеріали при тому, що їх знесло, можуть розглядатися судами на загальних підставах.
Знос об'єкту самовільного будівництва
Згідно позиції ВССУ позов про знос самовільно побудованого нерухомого майна може бути пред'явлений власником або користувачем земельної ділянки чи іншою особоюправа якого порушені, зокрема власником (користувачем) суміжної земельної ділянки, на підставах, передбачених ст. ст. 391, 396 ГК (захист речових прав), ст. 103 ЗК (норми про добросусідство).
Відмовою забудовника від перебудови слід рахувати як його заяву про це, так і його дії або бездіяльність по цьому, досконалі до або після ухвалення рішення суду про зобов'язання здійснити перебудову.
Якщо забудовник відмовляється від такої перебудови, суд незалежно від шанобливості причин відмови приймає рішення про знос житлового будинку або іншого нерухомого майна.
Згода забудовника на перебудову при розгляді справи про знос самовільного будівництва є основою для відмови в позові тільки тоді, коли рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання здійснити перебудову не виконані не з вини забудовника, про що державним виконавцем складений відповідний акт.
ВИСНОВОК:
У аналізованій постанові Пленум ВССУ роз'яснив свою позицію відносно нюансів правового режиму об'єктів самовільного будівництва, зокрема і визнання права власності на такі об'єкти. Суд вказав особливості задоволення вимог, таких об'єктів, що стосуються, а також чітко визначив, які об'єкти не можуть вважатися об'єктами самовільного будівництва. На особливу увагу заслуговує думка суду про обов'язковість наявності суперечки про право при подачі позову про визнання права власності на об'єкти самовільного будівництва.
__________________________
"ЮРИСТ & ЗАКОН" - це електронний аналітичний тижневик, що входить в інформаційно-правові системи ЛІГА :ЗАКОН і створений спеціально для юристів і фахівців, що потребують якісної аналітичної інформації про зміни, що відбуваються в правовому полі України. З питань придбання "ЮРИСТ & ЗАКОН" звертайтеся до менеджерам ЛІГА :ЗАКОН чи до регіональним дилерам.
