За договором перевезення, відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірені їй іншою стороною (відправником) вантаж в пункт призначення і передати вантаж особі, яка має право на отримання вантажу (одержувачеві). Відправник при цьому повинен сплатити за перевезення відповідну плату.
За договором транспортної експедиції одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок іншої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
|
Олексій Любошец |
Закон "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначає транспортно-експедиторську діяльність як підприємницьку діяльність за поданням транспортно-експедиторських послуг з організації і забезпечення перевезень вантажів.
З представлених визначень можна зробити висновок, що перевезення - це фактична доставка вантажу з однієї точки в іншу з передачею доставленого вантажу одержувачеві.
Експедиція є організацією перевезення, що включає укладення експедитором усіх супутніх договорів (у тому числі договори на перевезення), оформлення документів, сплату мит і інших необхідних платежів, забезпечення зберігання вантажу в процесі перевезення і до передачі його одержувачеві, а також інші послуги, необхідні від моменту отримання замовлення відправника до моменту передання вантажу одержувачеві.
|
Андрій Селютин |
Фактично вантаж буде перевезений по будь-якому з вказаних договорів, проте відмінність знаходиться в зручності відправника і одержувача (у випадку з перевезенням - необхідно забезпечити повний супровід усіх формальних питань, здійснення оплат, укладення попутних договорів і ін., а при експедиції усіма цими питаннями займається експедитор), а також в об'ємі відповідальності.
Який договір укладати?
Слід зазначити, що для вантажовідправника найбільш вигідним з точки зору перспектив стягнення можливих збитків буде укладення з транспортною організацією прямого договору перевезення. В цьому випадку норми про відповідальність перевізника і презумпція його винності максимально гарантують інтереси вантажовідправника.
Інша справа, що у разі мультимодальних перевезень, а також при розрізненості суб'єктів ринку транспортних послуг (наприклад, основу ринку автоперевезень складають фізичні особи - підприємці, одну-две машини, що мають) робота безпосередньо з перевізником, точніше перевізниками, частенько вимагає великих витрат і зусиль, ніж укладення одного договору з експедитором, на плечі якого якраз і лягає обов'язок розробити маршрут, знайти потрібних перевізників, забезпечити, щоб терміни очікування і простою звелися до мінімуму. В цьому випадку перед вантажовідправником (вантажоодержувачем) стоїть завдання забезпечити належний об'єм правового захисту.
Укладення договору експедиції
Відповідно до законодавства України об'єм послуг, які може надавати експедитор, не лімітований, і у рамках одного договору може бути передбачене надання різного виду послуг.
Законом передбачений ряд істотних умов договору про надання транспортно-експедиторських послуг (договір ТЭО), т. е. умов, за відсутності яких договір вважається неув'язненим. Перелік вказаних істотних умов договору ТЭО міститься в ст. 9 Закону і включає:
- відомості про сторони договору;
- вид послуги експедитора;
- вид і найменування вантажу;
- права і обов'язки сторін;
- відповідальність сторін (у тому числі у разі форс-мажору);
- розмір плати експедитора;
- порядок розрахунків;
- пункти відправки і призначення вантажу;
- порядок узгодження зміни маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта;
- термін договору;
- інші умови, відносно яких за заявою хоч би однієї із сторін має бути досягнута згода.
Усі істотні умови договору експедиції мають бути дотримані сторонами і по кожній з цих умов має бути досягнута згода. Відсутність рішення по якій-небудь з істотних умов припускає, що договір вважається не ув'язненим. З юридичної точки зору це означає, що зобов'язань у сторін не виникало.
На жаль, на практиці учасники ринку далеко не завжди строго наслідують встановлені правила, наприклад, загальним місцем є ігнорування вимоги про узгодження вартості послуг експедитора в договорі. Слід зазначити, що ризик експедитора в цьому випадку набагато вище, ніж ризик клієнта, оскільки саме експедиторові доведеться доводити справедливість своєї вимоги про винагороду.
З іншого боку, з тієї ж причини клієнт ризикує виявитися за ситуації, коли вантаж не доставлений, а експедитор знімає з себе відповідальність, посилаючись на те, що договір укладений не був, а тому ніяких обов'язків він на себе не переймав.
Повноваження експедитора
Об'єм повноважень експедитора визначається виходячи з положень договору транспортної експедиції і залежить від того, в якій якості діє експедитор.
Експедитор може діяти як представник замовника і укладати договори перевезення і інші договори від імені замовника (тобто створювати правові наслідки для себе, а для замовника - відправника вантажу), або діяти самостійно на підставі договору і укладати відповідні договори від свого імені. Таким чином, договір експедиції може бути різновидом договору доручення або договору комісії.
Перший варіант менш зручний для вантажовідправника, оскільки останній фактично не знає умов договору перевезення вантажу, що укладається експедитором, а оспорювати зміст такого договору складно, оскільки передача вантажу перевізникові розцінюється як дії, спрямовані на схвалення угоди, здійсненої представником.
У другому випадку експедитор діє як комісіонер і укладає договір перевезення за завданням замовника, але від свого імені. Усі права і обов'язки з договору перевезення експедитор придбаває самостійно, навіть якщо вантажовідправник названий в цьому договорі.
Експедитор відповідає за дії перевізників, які притягнені ним саме для виконання тих зобов'язань, які містяться в договорі експедиції.
Прийняття вантажу до перевезення. ТТН. FCR
Перевізник відповідальний за вантаж з моменту його прийняття до перевезення. З цього ж моменту настає відповідальність експедитора за перевізника, якого він притягнув до перевезення вантажу замовника. Для зручності доведення факт прийняття вантажу має бути оформлений належним чином як з боку вантажовідправника, так і з боку перевізника
Наприклад, основним документом на перевезення вантажів автомобільним транспортом є товарно-транспортна накладна (ТТН). Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. № 363 (далі - Правила перевезення), ТТН - єдиний для усіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного і бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.
До початку 2006 року бланки товарно-транспортної накладної визначалися в якості бланків строгої звітності, оскільки така вимога містилася в спільній наказі Минстата України і Мінтрансу від 07.08.96 № 228/253 "Про затвердження Інструкції, про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом і обліку транспортної роботи". 24 лютого 2006 року Державний комітет України з питань регуляторної політики і підприємництва прийняв рішення № 27 "Про необхідність усунення порушень Державним комітетом статистики України, Міністерством транспорту і зв'язку України принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України від 11.09.2003 № 1160 - IV "Про основи державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", в якому запропонував відмінити норми стосовно віднесення товарно-транспортної накладної до бланків строгого обліку, як що не відповідають принципам державної регуляторної політики і що призводять до створення перешкод в здійсненні господарської діяльності у сфері вантажоперевезень автомобільним транспортом. На підставі цього рішення в Правила перевезення були внесені зміни, відповідно до яких вимога відносно визначення товарно-транспортної накладної в якості бланка строгої звітності була скасована.
З урахуванням того, що ТТН є первинною транспортною документацією, фіксувальною факт перевезення вантажів, експедиторська компанія, яка не являється одночасно і безпосереднім перевізником, не може фігурувати в ТТН. Тому експедиторська компанія повинна своєчасно повідомити вантажовідправникові усі необхідні реквізити перевізника. Якщо ж в ТТН будуть помилково вказані реквізити експедитора, який перевезення фактично не здійснює, то зміст ТТН не відповідатиме дійсності і у вантажовідправника не буде належних доказів передачі вантажу для перевезення.
Має сенс вказати в договорі перевезення, що водій перевізника є його повноважним представником по прийняттю вантажів, а також вказівка інших реквізитів, включаючи зразок підпису |
Вантажовідправникові необхідно не забувати про правила безпеки і упевнитися, що прибулий під завантаження транспортний засіб дійсно має пряме відношення до перевізника. На практиці прийнято вказувати дані про транспортний засіб прямо в заявках до договору перевезення. При ознайомленні зі свідоцтвом про реєстрацію автомобіля можна з'ясувати, що він не належить перевізникові ні на праві власності, ні на праві оренди (автомобіль може належати фізичній особі (наприклад, самому водієві), що має деякі договірні відношення з перевізником). За умови, що такий автомобіль і його водій були вказані в договорі перевезення і в ТТН, в цілому об'єм відповідальності перевізника не зменшиться, оскільки вантажовідправник не зобов'язаний встановлювати приналежність транспортного засобу перевізникові.
Товарно-розпорядливим документом при отриманні вантажу до перевезення може виступати FCR (Forwarder Certificate of Receipt) як сертифікат, що підтверджує прийом вантажу. Необхідно, втім, мати на увазі, що правом видавати FCR володіють тільки експедитори - члени FIATA (міжнародна асоціація експедиторів). Інакше виданий FCR не є повністю легальним документом і може бути легко оспорений.
Перевагою FCR, як товарно-розпорядливого документу при перевезенні вантажів, являється його вільний оборот за кордоном (у тому числі іноземні банки приймають FCR як забезпечення виконання зобов'язань). Крім того, FIATA є великим і досить авторитетним учасником ринку експедиції і відповідний сертифікат, що підтверджує членство в такій організації, говорить про рівень експедитора.
Відповідальність
Найбільший об'єм відповідальності передбачається у разі укладення з транспортною організацією договору перевезення. Перевізник несе відповідальність за прострочення прийняття вантажу до перевезення, за прострочення його доставки, втрату або недостачу вантажу при перевезенні і за його ушкодження. Причому законом встановлюється презумпція провини перевізника. Це означає, що при втраті, недостачі або ушкодженні вантажу тягар доведення обставин, які могли б звільнити перевізника від відповідальності, лежить на самому перевізнику. Круг таких обставин, що звільняють перевізника від відповідальності, вказаний в п. 1 ст. 314 ХК. До них відносяться тільки непереборна сила і випадок.
Згідно ч. 1 ст. 14 Закону експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, а також за відповідність упаковки даним товарно-транспортних документів, які завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлене договором транспортної експедиції.
Як видно, відповідальність експедитора згідно із законом дещо вужчий, що породжує необхідність ретельніше врегулювати це питання в договорі. Якщо у випадку з договором перевезення перевізник зобов'язується доставити увірений безпосередньо йому вантаж до місця призначення, то за договором транспортної експедиції експедитор зобов'язаний лише організувати перевезення. Причому поняття "Організація перевезення" законодавством не визначене. Тільки у договорі сторони зможуть визначити об'єм цього поняття, обумовивши, чи буде це усього лише забезпечення подачі транспортного засобу на склад вантажовідправника або об'ємніший обов'язок організувати доставку вантажу до складу вантажоодержувача. Але у будь-якому випадку обов'язок безпосередньо перевезти вантаж на експедиторові не лежить (крім випадків, коли перевезенням займається безпосередньо експедитор як транспортна компанія).
ВИСНОВОК:
Для клієнта (вантажовідправника або вантажоодержувача) важливо, щоб умови договору не позбавляли його можливості вимагати від експедитора компенсації збитків, навіть якщо договір перевезення не був виконаний з вини перевізника, а не самого експедитора.
У свою чергу, для експедитора досить важливо, щоб об'єм його відповідальності перед клієнтом не перевищував об'єму відповідальності перевізника перед самим експедитором. Інакше, з експедитора можуть зажадати більше, ніж він зможе зажадати з перевізника.
__________________________
"ЮРИСТ & ЗАКОН" - це електронний аналітичний тижневик, що входить в інформаційно-правові системи ЛІГА :ЗАКОН і створений спеціально для юристів і фахівців, що потребують якісної аналітичної інформації про зміни, що відбуваються в правовому полі України. З питань придбання "ЮРИСТ & ЗАКОН" звертайтеся до менеджерам ЛІГА :ЗАКОН чи до регіональним дилерам.
Олексій Любошец, юрист Юридичної фірми "АНК"
Андрій Селютин, адвокат Юридичної фірми "АНК".
